Справа 2-п-81-09
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
( вступна та резолютивна частина )
17 листопада 2009 року Слов”янський міськрайонний суд Донецької області в складі :
головуючий суддя Мінаєв І.М.
при секретарі Бондарєвій В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Слов”янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „АИЗ” про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Керуючись ст..47,115,116,117,237-1 КЗпП України, ст.ст.10,11, 209,212,214-215 ЦПК України , суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „АИЗ” про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АИЗ” на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати за період з 01.07.2008р. по 06.10.2008р. у сумі 1180 грн 02 коп. за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов”язкових платежів.
Зобов”язати ТОВ „АИЗ” при виконанні судового рішення утримати з нарахованої ОСОБА_1 суми заробітку 1180 грн 02 коп. податок з доходів фізичних осіб та інші обов”язкові платежі.
В решті позову відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АИЗ” судовий збір 51 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 120 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Слов”янський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з моменту проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, з наступною подачею в 20 денний строк апеляційної скарги з направленням її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Слов”янського міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_2
Справа 2-п-81-09
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
17 листопада 2009 року Слов”янський міськрайонний суд Донецької області в складі :
головуючий суддя Мінаєв І.М.
при секретарі Бондарєвій В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Слов”янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „АИЗ” про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
До суду 22.04.2009р. звернулася ОСОБА_1 з позовом до ТОВ „АИЗ” про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, посилаючись на те, що вона з 01.04.2008р. по 06.10.2008р. перебувала з відповідачем в трудових відносинах – працювала глазуровщиком фарфоро-фаянсових виробів. 06.10.08р. вона звільнилася за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. На день звільнення відповідач не сплатив належну її зарплату, про розмір якої відповідач не надає відомостей. Дану суму в день звільнення її сплачено не було, в зв”язку з чим відповідач зобов”язаний виплатити її також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з жовтня 2008р. по день фактичного розрахунку. Також протиправними діями відповідача її заподіяно моральну шкоду на суму 1000 грн, яка полягає в душевних стражданнях, стресі, головному болю, вона змінила свій образ життя та вимушена була звертатися до суду, юридичної консультації та до адміністрації підприємства. Прохала задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку, моральну шкоду, витрати на правову допомогу 100 грн.
В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги в повному обсязі, вказавши, що неодноразово усно зверталася до керівництва про сплату заборгованості, але її не виплатили в добровільному порядку. В судовому засіданні позивачка також зменшила позовні вимоги на 500 грн в зв”язку з добровільною частковою сплатою заборгованості, яка відбулася 30.06.2009р..
Представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, позовні вимоги не визнав та прохав у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що з позивачкою дійсно був укладений трудовий договір на строк до 30.06.2008р. з 01.04.2008р.. Після закінчення строку дії трудового договору 30.06.2008р. новий договір не укладався, заборгованості перед позивачем станом на 30.06.2008р. немає, а тому підстав задовольняти позов немає. В наступні судові засідання 19.06.2009р., 30.06.2009р.,11.08.2009р., 24.09.09р., 30.09.09р., 20.10.09р., 17.11.09р. представник відповідача не з”явився, про поважні причини неявки суду не повідомив та суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача. При цьому суд не приймає до уваги листи про зайнятість та відрядження представника ОСОБА_3, оскільки підприємство мало можливість направити в судове засіданні іншого працівника.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 01.04.2008р. по 06.10.2008р., працювала глазуровщиком фарфоро-фаянсових виробів – накази №304 від 31.03.2008р. та №163 від 07.10.2008р..
Відповідач всупереч вимог ст.ст.115,116 КЗпП України не виплатив позивачу заробітну плату за період з липня 2008р. по жовтень 2008р., чим порушив його право на своєчасну оплату праці і отримання своєчасного розрахунку при звільненні.
Частина перша ст..47 КЗпП України зазначає, що власник або уповноважений ним орган зобов”язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст..116 КЗпП України.
Відповідно до ст..116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
З копії журналу ТОВ „АИЗ” про ведення трудових книжок вбачається, що в день звільнення позивач був на робочому місті, отримав 27.10.2008р. трудову книжку, розрахунок при звільненні з ним в той день зроблений не був, що не заперечували сторони в судовому засіданні.
Згідно ст..117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст..116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідач не надав відомостей щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період з 01.07.2008р. по 06.10.2008р. і тому суд виходить з наступного.
На підставі трудового договору від 31.03.2008р., між позивачем та відповідачем було укладено трудовий договір строком до 30 червня 2008р..
Оскільки трудові відносини між позивачкою та відповідачем продовжували існувати з 01.07.2008р. по 06.10.2008р., суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач з 30.06.2008р. по 06.10.2008р. не перебував з позивачем в трудових відносинах, оскільки з ним не укладався новий трудовий договір. Ці доводи не ґрунтуються на вимогах закону. Посилання відповідача на те, що наказ про звільнення 07.10.2008р. та видача трудової книжки відбулися у жовтні 2008р. є свідченням того, що відповідач намагався зберегти позивачу безперервний трудовий стаж не ґрунтується на законі.
Відповідно до ст..39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Згідно п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92р. із змінами і доповненнями „ Про практику розгляду судами трудових спорів”, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв”язку з затримкою розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні повні два календарні місяці роботи.
Згідно довідки ТОВ „АИЗ №205 від 19.11.2008р. ОСОБА_1 в липні 2008р. відпрацювала 31 день та зарплата склала 530,00 грн; в серпні 2008р. відпрацювала 31 день та зарплата склала 517 грн 00 коп, в вересні 2008р. відпрацьовано 30 днів, зарплата склала 530,00 грн, а всього за останні повні два місяці відпрацювала 61 день і зарплата склала 1047 грн 00 коп .
1047 : 61 = 17 грн 17 коп. – складає розмір середньоденної зарплати.
В жовтні 2008р. позивачка відпрацювала 6 днів та її заробітна плата повинна була нарахована та сплачена : 6х17,17 грн=103 грн 02 коп..
Суд відповідно до вимог ст.. 11 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.
Відповідач не надав суду відомостей про те, що він виплатив позивачці заробітну плату з липня по жовтень 2008р. і тому на користь позивачки слід стягнути за липень 2008р. зарплату у сумі 530,00 грн, за серпень 2008р. – 517 грн 00 коп., вересень 2008р. 530 грн, жовтень 103,02 грн, а всього 1680 грн 02 коп.
Судом також не приймається до уваги доводи представника відповідача та лист відповідача на адресу центру зайнятості про анулювання довідки про заробітну плату, розцінюючи це як спосіб затягнути розгляд справи та уникнути матеральної відповідальності.
Оскільки відповідач добровільно сплатив позивачці 500 грн заборгованості з заробітної плати, то на цю суму слід зменшити розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивачки : 1680,02 – 500 = 1180,02 грн.
В задоволенні позову про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу у сумі 100 грн слід відмовити в зв”язку з необґрунтованістю.
Судом встановлено, що позивачка була звільнена 06.10.2008р., 27.10.2008р. отримала трудову книжку та в той же день дізналася про порушення її прав в зв”язку з тим, що вона не отримала в день звільнення розрахунку.
До суду позивачка звернулася в квітні 2009р., тобто з пропуском встановленого ст..233 КЗпП України строку позовної давності для звернення до суду. Поважних причин пропуску строку не надала.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки 100 грн в повернення витрат з надання правової допомоги задоволенню не підлягають, оскільки особа, яка надавала таку правову допомогу не приймала участь в судових засіданнях.
З відповідача також слід стягнути 120 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 51 грн судового збору.
Керуючись ст..47,115,116,117,237-1 КЗпП України, ст.ст.10,11, 209,212,214-215 ЦПК України , суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „АИЗ” про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АИЗ” на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати за період з 01.07.2008р. по 06.10.2008р. у сумі 1180 грн 02 коп. за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов”язкових платежів.
Зобов”язати ТОВ „АИЗ” при виконанні судового рішення утримати з нарахованої ОСОБА_1 суми заробітку 1180 грн 02 коп. податок з доходів фізичних осіб та інші обов”язкові платежі.
В решті позову відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АИЗ” судовий збір 51 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 120 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Слов”янський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з моменту проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, з наступною подачею в 20 денний строк апеляційної скарги з направленням її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Слов”янського міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_2