ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 77-44-62

 Іменем України

РІШЕННЯ

 "22" жовтня 2009 р.                                              Справа № 10/132

 Позивача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1,

До відповідача: Фермерського господарства “Ланагропрод”,

м. Бахмач, вул. Дружби, 2/51, Чернігівська область,

Предмет спору:  про стягнення  заборгованості в сумі 23918,90 грн.

Суддя  І.Г.Мурашко

Представники сторін:

 Позивач:  не з’явився.

Відповідач: не з’явився.

    Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 подано позов до   Фермерського господарства “Ланагропрод” про стягнення основного боргу в сумі 23890,00грн. та пені в сумі 28,90грн., а всього на загальну суму  23918,90грн. Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем вартості товару, отриманого у позивача згідно видаткових накладних.

Сторони в судове засідання не з"явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать документи  в матеріалах справи.

Розгляд справи двічі відкладався в зв»язку із задоволенням письмових клопотань відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалами суду сторони попереджались про те, що неявка уповноважених представників сторін не є перешкодою для розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.

До початку судового засідання від позивача надійшло письмове клопотання про залучення до матеріалів справи банківських виписок, як доказ часткової сплати відповідачем заборгованості в сумі 34000. Судом клопотання задоволено, документи приєднані до матеріалів справи.

До початку судового засідання від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнає в повному обсязі з підстав того, що поставка товару проводилась без укладення письмового договору та без зазначення строку оплати товару.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору,  господарський суд,-

                                                                 В С  Т А Н О В И В:

  Позивачем згідно видаткової накладної № РН-00190 від 27.06.08р. на суму 34265,00грн., № РН-00191 від 27.06.08р. на суму 20625,00грн., рахунку –фактури № СФ-0626-3 від 26.06.08р. та довіреності на отримання товару ЯПБ 903965  від 27.06.08р. було відпущено відповідачу товар на суму 54890,00грн.( а.с.8-11).

Оригінали видаткових накладних,  рахунку –фактури № СФ-0626-3 від 26.06.08р. та довіреності на отримання товару ЯПБ 903965  від 27.06.08р., що підтверджують факт отримання відповідачем від позивача товару на суму 54890,00грн. були оглянуті судом в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.   В силу вимог ст. 205 ЦК України, п равочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі, сторони  мають  право  обирати  форму  правочину. Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин,  для якого законом  не  встановлена  обов'язкова письмова форма, вважається  вчиненим,  якщо  поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного Кодексу України, договором   є   домовленість   двох   або  більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.   В силу ч.1 ст.639 Кодексу, д оговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Між сторонами правовідносини виникли на підставі двостороннього правочину, згідно з яким позивач - продавець передав, а відповідач - покупець прийняв товар позивача на загальну суму 54890,00грн. згідно видаткової накладної № РН-00190 від 27.06.08р. на суму 34265,00грн., № РН-00191 від 27.06.08р. на суму 20625,00грн., рахунку – фактури № СФ-0626-3 від 26.06.08р. та довіреності на отримання товару ЯПБ 903965  від 27.06.08р.

Відповідач до порушення провадження у справі  частково сплатив заборгованість в сумі 31000грн., що підтверджується належним чином завіреними банківськими виписками від 24.06.08р. на суму 10000грн., від 18.08.08р.  на суму 5000грн., від 11.11.08р. на суму 2000грн., 18.11.08р. на суму 2000грн., 28.11.08р. на суму 3000грн., 08.12.08р. на суму 2000грн., 27.01.09р. на суму 2000грн., 12.02.09р. на суму 2000грн., 01.04.09р. на суму 1000грн., 24.04.09р. на суму 2000грн., в матеріалах справи (а.с. 47-57).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно  до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного Кодексу України,  якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  невстановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги.

31.03.09р. позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату боргу з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-0626-3 від 26.06.08р. на суму заборгованості 26890 грн.( а.с.39), після чого відповідачем було сплачено 3000 грн. (01.04.09р. - 1000грн., 24.04.09р. - 2000грн.; а.с.55-56).

Після порушення провадження у справі відповідачем сплачена заборгованість в сумі 3000грн., що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 136 від 18.09.09р. в матеріалах справи(а.с.40).

23.09.09р. позивачем повторно надіслано, а відповідачем отримано, претензію про сплату заборгованості за товар в сумі 20890,00грн., що підтверджується копією фіскального чеку від 23.09.09р. та описом в матеріалах справи (а.с. 36-37).

Враховуючи те, що відповідачем після порушення провадження у справі погашена заборгованість в сумі  3000грн., суд доходить висновку про припинення провадження у справі за  відсутності предмету спору між сторонами в цій частині .

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем  в сумі  20890,00грн.     

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахуванням  вищезазначеного,  доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення  основного боргу в  сумі  20890,00грн. є обґрунтовані і підлягають задоволенню .

Позивач на підставі розрахунку просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки за період з 01.07.08р. по 31.12.08р. в сумі 28,90грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до вимог ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі . Правочин   щодо забезпечення   виконання   зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки позивачем подано позов про стягнення заборгованості на підставі видаткових накладних, рахунку фактури та довіреності на отримання товару відповідачем, в яких сторонами не погоджено розмір  стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов»язання, враховуючі вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов»язання.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, п.1-1 ст.80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

  1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3000грн. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Ланагропрод»(м. Бахмач, вул. Дружби, 2/51, Чернігівська область, р/с 26001304855901 в ПІБ, м. Ніжин, МФО 353431, код 32803447) на користь  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/с НОМЕР_2 в Приватбанк, МФО 305299, інд. номер НОМЕР_1) боргу в сумі 20890,00грн, 208,90 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення  судового процесу.

 В іншій частині позову відмовити.                  

     Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

  Суддя                                                                         І.Г.Мурашко

26.10.09