Оригінал Справа № 2-55/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2010 року Рокитннянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Корбута В.М..

при секретарі Божок Н.В.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного банку «Київська Русь» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса,-

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2010 року позивачка ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовом, просить скасувати виконавчий напис від 04 листопада 2008 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №30761 та стягнути судові витрати з відповідачів, посилаючись на те, що 04 листопада 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями і спорудами під №13 по вул. Щорса в смт. Рокитне Київської області. Підставою для вчинення нотаріального напису нотаріуса стала наявність простроченої заборгованості за кредитним договором №21252-45.1/8-2 від 30.05.2008 року в розмірі 294586 грн. 39 коп.

Позивачка стверджує, що вона не отримувала від Акціонерного банку «Київська Русь» (далі- банк) кредит в сумі 260000 грн., оскільки на її ім’я не було відкрито позичкового рахунку та на цей рахунок не було зараховано суму кредиту, що передбачено п.1.1. п.5.1 кредитного договору від 30.05.2008 року. Внаслідок цього вона не має ніяких фінансових зобов’язань перед банком. Тому приватний нотаріус ОСОБА_4, який вчинив виконавчий напис не мав документів, що підтверджують безпірність її заборгованості перед банком.

Окрім того, позивачка стверджує, що вона не отримувала від банку повідомлення про усунення порушення основного зобов’язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі не виконання цієї вимоги. Вважає, що вищевказаний виконавчий напис не підлягає виконанню.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила, що вона написала заяву про отримання кредиту, надала відповідні документи, підписала кредитний договір, договір іпотеки та заяву про видачу готівки, але кошти в сумі 260000 грн. від банку не отримувала. Дані гроші були потрібні її матері ОСОБА_5, яка також їх не отримувала. Вона не зверталась до банку із завою про укладення договору про відкриття банківського рахунку і тому даного договору не укладала. Підписавши кредитний договір та договір іпотеки розуміла про свої зобов’язання перед банком та про наслідки їх невиконання. Не отримавши 260000 грн. вона не оскаржувала бездіяльність банку щодо невиконання ним умов кредитного договору. Повідомлення банку про погашення заборгованості по кредитному договору та про звернення стягнення на предмет іпотеки не отримувала, це повідомлення отримала її мати ОСОБА_5 Про оскаржуваний виконавчий напис дізналась приблизно в грудні 2008 року від своєї матері із листа начальника відділу ДВС від 08.12.2008 року та акту опису й арешту майна. Вона не оскаржувала постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису та не оскаржувала акт опису й арешту майна, згідно якого описано і накладено арешт на її житловий будинок. Звернулась до суду з даним позовом після того, як отримала лист ТОВ «Юнор» від 09.12.2009 року, в якому вказано про дату проведення торгів з реалізації її житлового будинку.

Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав і просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала і пояснила, що 30.05.2008 року між позивачкою та банком було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позивачці кредит в сумі 260000 грн. строком до 30.05.2011 року з процентною ставкою 19% річних. На виконання умов даного кредитного договору, 02 червня 2008 року банк видав позивачці кредит в сумі 260000 грн. шляхом видачі готівки в касі банку, що підтверджується завою на видачу готівки, яка підписана особисто позивачкою. Висновки позивачки щодо порядку видачі банком кредиту шляхом зарахування суми кредиту на позичковий рахунок, зважаючи на умови п. 5.1 кредитного договору є хибними, оскільки цей пункт кредитного договору регулює порядок нарахування відсотків за користування кредитом, а не порядок видачі кредиту. Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженим постановою правління НБУ від 17.06.2004 року №280, для обліку заборгованості позичальника за кредитним договором відкриваються позичкові рахунки, які не відносяться до рахунків, що відкриваються фізичним та юридичним особам. Отже, позичковий рахунок є внутрібанківським рахунком, за яким банк здійснює аналітичний облік за наданим кредитом, тобто позичковий рахунок не є поточним рахунком, на який зараховується сума кредиту. Таким чином, ствердження позивачки про те, що вона не отримувала кредит від банку посилаючись на те, що банк не відкрив позивачці рахунок та не зарахував на нього суму кредиту не відповідає дійсності, оскільки 260000 грн. було видано позивачці готівкою через касу банку.

В зв’язку з утворення простроченої заборгованості та на виконання вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» банк 18.09.2008 року направив на адресу позивачки повідомлення з вимогою про усунення порушення основного зобов’язання та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі непогашення у встановлений строк суми заборгованості за кредитним договором. Дане повідомлення позивачка отримала 23.09.2008 року. Копія даного повідомлення приєднано до матеріалів справи.

Ствердження позивачки про те, що вона не отримувала кредит в сумі 260000 грн. та не отримала повідомлення з банку про усунення порушення основного зобов’язання та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі не виконання цієї вимоги є надуманими та безпідставними.

Тому у позивачки немає законних підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було дотримано вимоги чинного законодавства України.

Відповідач-приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, але звернувся з письмовим клопотанням про приєднання до матеріалів справи копії виконавчого напису та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника на підставі яких було вчинено виконавчий напис. Просить суд позов залишити без задоволення та розглянути справу без його участі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що в 2008 році маючи фінансові труднощі вона разом з дочкою ОСОБА_1 ( яка є позивачкою по справі) прийшла до банку, з метою отримання кредиту. Позивачка ОСОБА_1 підписала кредитний договір, договір іпотеки та заяву про видачу готівки, але ні позивачка, ні вона гроші від банку не отримали. Приблизно на прикінці 2008 року отримала повідомлення з банку про погашення заборгованості по кредитному договору про, що повідомила дочці. Після цього державний виконавець в її присутності наклав арешт на будинок, який належит позивачці, про що вона також повідомила дочці.

Заслухавши пояснення сторін та свідка, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 30.05.2008 року між відповідачем АБ «Київська Русь» та позивачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №21252-45.1/8-2, згідно якого банк надає позивачці споживчий кредит в сумі 260000 гривень строком до 30.05.2011 року з умовою його повернення у відповідності до графіку зі сплатою 19% річних. З метою забезпечення своєчасного та повного виконання вищевказаного кредитного договору між тими самими сторонами 31.05.2008 року укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з усіма господарськими і побутовими будівлями і спорудами, що розташований в смт. Рокитне, по вул. Щорса,13, який належить позивачці ОСОБА_1 Даний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 та зареєстрований за №1550. З метою отримання кредиту позивачка підписала заяву на видачу готівки №1 від 02.06.2008 року.

Вищевказані обставини справи не заперечуються позивачкою та представником банку.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1. ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначені ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов’язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським умовам.

Зважаючи на те, що між позивачкою та банком не укладався договір про відкриття банківського рахунку, тому у відповідача не виникало зобов’язаннь перед позивачкою про відкриття данного рахунку на який необхідно було перерахувати суму кредиту в розмірі 260000 гривень.

Крім того, враховуючи те, що позивачка уклавши з банком кредитний договір та договір іпотеки, і розуміла про правові наслідки в разі не виконання своїх зобов’язань щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом не надала суду докази про те, що вона оскаржувала бездіяльність банку, який не виконав положення п.1.1 кредитного договору №21252-45.1/8-2 від 30.05.2008 року щодо не видачі їй кредиту.

Відповідно до абз.3 п.2 глави 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 14.08.2003 року №337 з каси банку готівка національної валюти видається за завою про видачу готівки.

Згідно заяви на видачу готівки №1 від 02.06.2008 року вбачається, що позивачка у відповідності до п.1.1 кредитного договору №21252-45.1/8-2 від 30.05.2008 року отримала в касі банку кредит в сумі 260000 гривень, що підтверджується її власним підписом.

Таким чином, ствердження позивачки про те, що вона не отримувала кредит в сумі 260000 гривень в зв’язку з тим, що банк не виконав умови п.1.1, п.5.1 кредитного договору, а саме: не відкрив на її ім’я позичкового рахунку і не перерахував на нього суму кредиту, а тому вона не має перед банком ніяких фінансових зобов’язань, в судовому засіданні позивачкою не доведено.

Відповідно до п.114 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1155 від 17.08.2002 року адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності — повнолітнім членам сім’ї.

Згідно поштового повідомлення від 18.09. 2008 року №5659949 вбачається, що банк направив в адресу позивачки повідомлення з вимогою про усунення порушення основного зобов’язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі не погашення заборгованості по кредитному договору, яке було отримано 23.11.2009 року матір’ю позивачки, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_5

Таким чином, ствердження позивачки про те, що вона не отримувала і їй не було відомо про повідомлення банку про погашення заборгованості по кредитному договору та про звернення стягнення на предмет іпотеки є надуманим тому, що це суперечить матеріалам справи та поясненням свідка ОСОБА_5М, яка пояснила, що після отримання листа з банку вона повідомила про це свою дочку ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ст. 1051 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, в тому випадку, коли договір позики має бути укладений в письмовій формі.

Виходячи з вищевказаних вимог закону, суд не може прийняти до уваги покази свідка ОСОБА_5 про те, що позивачка ОСОБА_1 не отримувала в касі банку гроші, оскільки відповідно до ст.1051 ЦК України за наявності укладеного кредитного договору №21252-45.1/8-2 від 30.05.2008 року про отримання кредиту в сумі 260000 гривень та заяви про на видачу готівки №1 від 02.06.2008 року це є недопустимим.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до п.1 Переліку документів,  за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному поряду на підставі виконавчих написів нотаріусів,  затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року №1172,  для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи,  що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Про необхідність подання документів,  підтверджуючих безспірність заборгованості,  зазначено в п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,  затвердженої Наказом міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року.

Зважаючи на те, що відповідач - приватний нотаріус ОСОБА_4 надав суду документи на підставі яких, він вчинив нотаріальний напис від 04.11.2008 року, з яких вбачається безспірність заборгованості позивачки перед банком та попередження банку про погашення заборгованості та те, що позивачкою не доведено, що вона не отримувала кредит в розмірі 260000 гривень ї їй не було відомо про вимогу банка про погашення заборгованості по кредитному договору від 18.09.2008 року, суд приходить до висновку, що виконавчий напис від 04.11.2004 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у відповідності до вимог ст. ст. 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року. і тому відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи вимоги ст.88 ЦПК України та те, що вимога позивачки про скасування виконавчого напису залишена без задоволення, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивачки про стягнення судових витрат з відповідачів.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 598, 629, 1051, 1054, 1067 ЦК України, ст.ст.88, 89 Закону України «Про нотаріат», п.1 Переліком документів,  за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному поряду на підставі виконавчих написів нотаріусів,  затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року №1172, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, п.114 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1155 від 17.08.2002 року та п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчинення» №2 від 31.01.1992 року, суд –

ВИРІШИВ:

Позов залишити без задоволення.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її вимог про скасування виконавчого напису від 04 листопада 2008 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №30761 та стягненню судових витрат з Акціонерного банку «Київська Русь» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя В.М.Корбут