ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

07 серпня 2006 р.

№ 3/35

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

       Перепічая В.С.,

Вовка І.В.,

        Гончарука П.А.,

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства ”ПММ-Транссервіс” на постанову Дніпропетровського апеляційного   господарського суду  від 07.06.2006 року у справі №3/35 за позовом Закритого акціонерного товариства ”ПММ-Транссервіс” до  Приватного  підприємства  “Південпромбуд” про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

Подана Закритим  акціонерним товариства ”ПММ-Транссервіс” касаційна скарга не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки  не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються, зокрема,  докази сплати державного мита.

Як вбачається з матеріалів касаційної  скарги, докази  сплати державного мита у справі відсутні.

Відповідно до п. 14 “Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита”,  затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93 р. № 50, при сплаті державного мита готівкою до  документа,  щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи,  яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету----------грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Надане   позивачем    платіжне доручення № 798  від  30.06.2006 року  не відповідає зазначеним вимогам, оскільки на зворотній стороні цього платіжного доручення відсутній напис (помітка) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету----------грн. (дата)", який повинен бути  скріплений першим і другим підписом посадових осіб та  відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного документа..

Тому зазначене платіжне доручення не може бути доказом сплати державного мита у встановленому порядку.

Отже, позивачем до скарги  не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому  порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113  ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Згідно ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами у справі є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Як випливає з приписів наведеної норми процесуального закону, у випадку недостатності доказів для вирішення спору по суті, на господарські суди покладено обов’язок витребувати для вирішення спору по суті необхідні документи і матеріали. В зв’язку з тим, що на даній стадії судового процесу спір по суті не вирішується, то у касаційної інстанції відсутнє право керуватися приписами ст. 38 ГПК України.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.          

          На підставі викладеного та керуючись п. 4  ч.1 ст.1113 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства ”ПММ-Транссервіс” на постанову Дніпропетровського апеляційного   господарського суду  від 07.06.2006 року повернути без розгляду.

           Судді                                                                                     В. Перепічай

                                                              

                                                                                                І. Вовк

                                                                                                        П. Гончарук