Справа № 336/6050/23

Провадження № 3/336/3393/2023

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Карабак Л.Г., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу, 16.06.2023 року ОСОБА_1 , на вулиці Ігоря Сікорського, біля буд.313-в, у м. Запоріжжі, під час паркування автомобіля Renault Dokker номерний знак НОМЕР_2 , не вжив заходів щодо недопущення його самовільного руху, не поставив на стоянкове гальмо, у наслідок чого автомобіль здійснив самовільний рух та здійснив наїзд на контейнер ВДФ, що стояв, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Відповідно до протоколу, ОСОБА_1 порушив вимоги п.15.12 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що працює у ТОВ «Нова Пошта» водієм - кур`єром. 16.06.2023 року виконував службові обов`язки, для чого того дня йому був наданий службовий автомобіль Renault Dokker номерний знак НОМЕР_2 . Зранку автомобіль знаходився у технічно справному стані, він, ОСОБА_2 , здійснив більше 50-ти адресних доставок, нарікань до стану автомобіля не було. Близько 15-ї години він приїхав до складу, поставив автомобіль під загрузку біля рампи і пішов до приміщення складу за документами та вантажем. При цьому заходи щодо недопущення самовільного руху автомобіля були вжиті, а саме він був поставлений на стоянкове гальмо. Незважаючи на це, через кілька хвилин автомобіль покотився та наїхав на контейнер, який стояв на іншому краю площадки, внаслідок чого була пошкоджена одна зі стійок, на яких знаходився контейнер, а також сам автомобіль.

Вважає, що за технічне обслуговування автотранспорту ТОВ «Нова Пошта» відповідає відповідна службова особа, про раптову несправність стоянкового гальма йому відомо не було, адже протягом цього дня воно використовувалось неодноразово і працювало, тому він не порушив вимоги п.15.12 Правил дорожнього руху та не винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Стаття 124 КУпАП України передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Як вбачається з диспозиції ст. 124 КУпАП України, що само по собі ДТП не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Умовами настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є обов`язкова наявність причинного зв`язку між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди (механічних пошкоджень транспортного засобу/засобів) як обов`язкового елементу об`єктивної сторони матеріального складу правопорушення.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком саме порушення Правил дорожнього руху.

У пункті 24 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду увага судів звертається на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У відповідності до вимог п. 3 ст. 6 (Право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, тому на них розповсюджуються гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).

Зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), суд має бути неупередженим і безстороннім. Викладене формулювання обставин справи слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

За приписами ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.

Як вказане у п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 жовтня 2010 року № 23-рп/2010, «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62).

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Доказами, наданими до суду поліцейськими, є протокол про адміністративне правопорушення від 16.06.2023 року серія ААД № 143649 з додатками: схемою ДТП, поясненнями ОСОБА_1 , який свою вину не визнав, архівом порушень, фото автомобіля та описом його пошкоджень після ДТП.

Документи про службові обов`язки (посадова інструкція) ОСОБА_1 , відомості про особу, відповідальну за технічний стан та техогляди автомобіля Renault Dokker номерний знак НОМЕР_2 , про закріплення цього автомобіля за працівником для виконання службових обов`язків, про дату та зміст останнього перед 16.06.2023 року техогляду цього автомобіля, проведені ремонті (регламентні) роботи, про технічний стан цього автомобіля перед початком робочого дня 16.06.2023 року та копія маршрутного (шляхового) листа на 16.06.2023 року до протоколу про адміністративне правопорушення не долучені.

У доданих документах не зазначене та не видно на фото, чи стоїть автомобіль на стоянковому гальмі на час його огляду, огляду місця ДТП та складення вказаних документів.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що працює на посаді диспетчера з випуску Служби доставки ТОВ «Нова пошта», та 16.06.2023 року бачив ту, що трапилась, дорожньо-транспортну пригоду, а саме що автомобіль Renault Dokker номерний знак НОМЕР_2 здійснив наїзд на контейнер ВДФ, коли ОСОБА_1 , який виконував обов`язки кур`єра того дня на цьому автомобілі, зупинив його біля рампи та пішов у приміщення за вантажем та документами. Після зіткнення він, ОСОБА_3 , як і ОСОБА_2 та декілька інших працівників Служби доставки, разом відштовхали автомобіль, щоб контейнер не впав на нього, при цьому він бачив, що автомобіль знаходився на «ручнику», його важіль був у верхньому положенні, але автомобіль все одно котився. Пізніше він особисто штовхнув автомобіль та він покотився, коли працівники поліції під час огляду та складення документів намагалися перевірити, чи працює «ручник».

У постанові від 08.07.2020 року по справі №731/186/17, адміністративне провадження № К/9901/21906/18, Верховний Суд прийшов до висновку, що якщо транспортний засіб використовується в службових цілях для забезпечення господарської діяльності юридичної особи в цілому, то він підлягає обов`язковому проходженню технічного контролю.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 року у справі №204/8036/16-а (2а/204/27/17), адміністративне провадження №К/9901/24178/18, зробив висновок, що працівником поліції має бути встановлена особа, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та доведено належними та допустимими доказами вчинення саме винною особою порушення правил дорожнього руху, тобто, що саме ця особа є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення, оскільки наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності, якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Водночас якщо технічна несправність транспортного засобу виникла вже під час руху без вини водія, такий не несе адміністративну відповідальність, якщо не доведено, що водій знав про таку несправність (Другий апеляційний адміністративний суд, справа № 626/3280/21 від 23.02.2022 року).

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, адміністративне провадження №К/9901/21241/18, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даній справі є недоведеним факт порушення  ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, оскільки такий висновок не підтверджується належними та допустимими доказами умисного вчинення порушення, а тому склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, у його діях відсутній.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 124, 283, 284 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ст. 124 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції, який виніс постанову.

Суддя Л.Г. Карабак