У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2017 року

м. Київ

справа № 713/1217/17

провадження № 61-17 ск 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17 листопада

2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 січня

2015 року задоволено її позов до ОСОБА_3 та стягнуто з нього на її користь

107 071 грн 32 коп. Проте відповідач не виконав грошових зобов'язань за судовим рішенням.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на її користь 65 425 грн 93 коп. інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов'язання з лютого 2015 року по червень 2017 року.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 вересня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 за період з лютого 2015 року по червень 2017 року інфляційні втрати в розмірі 3 630 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 17 листопада 2017 року рішення районного суду змінено в частині обсягу задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 64 778 грн 15 коп. інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розподіл судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 647 грн 71 коп. у рахунок відшкодування судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 704 грн в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 15 грн 53 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення районного суду.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що не виконане грошове зобов'язання, на яке позивач просить нарахувати інфляційні втрати, є не зобов'язання за договорами позики, виражені в іноземній валюті, а змінене зобов'язання, встановлене рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 січня 2015 року, яке не виконується. Тому позивач має право на стягнення інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17 листопада 2017 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О.В. Білоконь

Є.В. Синельников