У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2018 року

м. Київ

справа № 760/14934/13-ц

провадження № 61-501 ск 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), ПогрібногоС. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргузадоволено частково.

У травні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про перегляд указаного вище заочного рішення, обґрунтовуючи її тим, що він не знав про розгляд справи. Крім того, у 2014 році гроші позивачу повернув.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року, заяву ОСОБА_5. про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року у вищевказаній справі залишено без розгляду.

11 грудня 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - подав касаційну скаргу на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року. У касаційній скарзі заявник просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційногооскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у пункті 5 частини п'ятої статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до касаційної скарги матеріалів слідує, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Відповідно до статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Залишаючи вищевказану заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із наявності підстав, передбачених статтями 72, 73, 228 ЦПК України (у редакції станом на час вчинення процесуальної дії), оскільки вказану заяву про перегляд заочного рішення подано із пропущенням установленого законом строку, при цьому відсутні підстави для поновлення цього строку.

Як установили суди попередніх інстанцій на підставі всебічно досліджених матеріалів справи, копію заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року відповідачем отримано ще в 2013 році, однак до суду із указаною заявою про перегляд заочного рішення він звернувся у травні 2017 року.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394, пунктом 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик