Справа № 405/1018/17

2/405/250/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі: Фришко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Вернер» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг № 00005823 від 08.10.2012 року, укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ним щодо транспортного засобу типу автомобіль Audi A5 Sportback 1,8 TFSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позов обґрунтовано тим, що 08.10.2012 року між ним та відповідачем було укладено вищезазначений договір зі змінами та доповненнями, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати транспортний засіб - автомобіль Audi A5 Sportback 1,8 TFSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, а він зобов'язався прийняти від нього об'єкт лізингу і сплачувати суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору.

Вартість об'єкта лізингу, відповідно до умов договору, в еквіваленті становить 53 980 доларів США: авансовий платіж в еквіваленті - 35 087 доларів США, лізинговий платіж в еквіваленті - 679,21 доларів США, адміністративний платіж - 809,70 доларів США. При цьому, обсяг фінансування був визначений в еквіваленті - 18 893 долари США, строк лізингу становить 60 місяців, протягом яких він зобов'язався здійснити 60 лізингових платежів.

03.08.2015 року було укладено додаткову угоду № 1/1 до договору про фінансовий лізинг № 00005823 від 08.10.2012 року змістом якого було змінено строк дії лізингу до 84 місяців зі сплатою 84 лізингових платежів в еквіваленті 495,10 доларів США.

Посилається на вимоги Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 806 ЦК України, зазначає, що зі змісту договору вбачається, в даному випадку має місце залучення його фінансових активів, що є фінансовою послугою, та потребує від відповідача відповідної ліцензії, якої на момент укладення даного Договору отримано не було. Умовами п. 4.5 договору, будь-які несправності, технічні або інші дефекти об'єкту лізингу, спричинені з вини виробника, постачальника, дилера, дилера-продавця або інших осіб, складають ризик лізингоодержувача тобто його, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, адже договорі відсутні будь-які відомості про виробника, постачальника, дилера, дилера-продавця або інших відповідальних осіб щодо об'єкту лізингу, його найменування та місцезнаходження, куди віне мав би змогу звертатися (як споживач) у випадку порушення якості, комплектності або будь-яких інших умов з продажу, комплектації, виявлених дефектів об'єкту лізингу.

Крім того, згідно п. 6.4.2 Договору, процентна ставка є змінною і визначається на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро (відповідно до умов Контракту). Передбачено, що у випадку, якщо трьохмісячна ставка LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро зміниться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою доставки Об'єкту лізингу більше, ніж на 0,25 процентних пунктів, робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку, після відповідного календарного кварталу.

Враховуючи обставини справи та вищезазначені вимоги закону, обрана формула визначення змінної процентної ставки відповідача не дозволяє точно визначити розмір процентної ставки на будь-який момент протягом строку дії договору, який не містить посилань на джерело інформації, яка б підтверджувала ту чи іншу ставку LIBOR на певний період, а також не зазначено максимального розміру збільшення процентної ставки.

Умови договору щодо обчислення лізингових платежів із застосуванням обмінного курсу іноземної валюти до гривні за безготівковими операціями ПАТ «КІБ Креді Агріколь», позбавляють можливості знати розмір чергового платежу в гривневому еквіваленті, який підлягав би сплаті в порядку встановленому п. 6.3, 6.4 договору та відповідно до вимог ст. 533 ЦК України, яка визначає порядок використання валюти у виконанні грошового зобов'язання.

Даний договір не посвідчений нотаріально, що суперечить цивільному законодавству України. Умови договору встановлюють його односторонню відповідальність як лізингоодержувача не лише за порушення невизначених договірних зобов»язань, а й встановлюють відповідальність на майбутнє, покладаючи на нього додаткові непередбачувані витрати, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що надають самостійні підстави визнання угоди недійсною.

Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просить задовольнити позов.

Позивачем збільшено позовні вимоги. Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог він просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на його користь суму авансового платежу за Договором про фінансовий лізинг № 00005823 від 08 жовтня 2012 року в еквіваленті 35 087,00 доларів США, частини викупної вартості об'єкту лізингу в еквіваленті 32 500,01 доларів США, а також вартості його доукомплектовання в сумі 9 397, 76 грн.

Відповідачем подано письмові заперечення на даний позов, в яких він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та застосувати позовну давність до даних правовідносин, а також, скориставшись своїм правом,Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Вернер» звернулось в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з останнього на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» кошти в сумі 788 330,65 грн. та судові витрати по справі.

Не заперечуючи факту укладення договору, та умов, викладених в договорі, зустрічний позов обґрунтовано тим, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема. Коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зазначає, що для повернення позивача у первісний стан відповідач повинен повернути позивачу новий транспортний засіб. Оскільки це зробити неможливо, то відповідач повинен відшкодувати вартість одержаного майна за цінами на момент відшкодування. Згідно наданого розрахунку та звіту про оцінку транспортного засобу вартість транспортного засобу значно знизилась у зв»язку з його експлуатацією відповідачем і станом на 23.06.2017 року ринкова вартість складає 616 453, 68 грн., що є еквівалентом 23 686, 35 доларів США. За період користування відповідачем автомобілем його вартість зменшилася:53 980,00 - 23 686, 35 = 30 293, 65 дол. США, то становить еквівалент в розмірі 788 330, 65 грн. (за курсом НБУ 26,022967 грн. станом на 10.07.2017 року - дату підготовки зустрічної позовної заяви), а тому просить стягнути з відповідача вказані кошти.

Позивачем за первісним позовом подано письмові пояснення, в яких він зазначає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Сторони в судове засідання не з»явились, про час та місце слухання справи повідомлені, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, при цьому, позивач підтримав вимоги первісного позову і просив його задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити, представник відповідача, представник відповідача просив відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.10.2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» було укладено Договір про фінансовий лізинг від № 00005823 зі змінами та доповненнями, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати транспортний засіб - автомобіль Audi A5 Sportback 1,8 TFSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, а позивач зобов'язався прийняти від нього об'єкт лізингу і сплачувати суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору.

Вартість об'єкта лізингу, відповідно до умов договору, в еквіваленті становить 53 980 доларів США: авансовий платіж в еквіваленті - 35 087 доларів США, лізинговий платіж в еквіваленті - 679,21 доларів США, адміністративний платіж - 809,70 доларів США

При цьому, обсяг фінансування був визначений в еквіваленті - 18 893 доларів США, строк лізингу становить 60 місяців, протягом яких ОСОБА_1 зобов'язався здійснити 60 лізингових платежів.

03.08.2015 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1/1 до договору про фінансовий лізинг № 00005823 від 08.10.2012 року змістом якого було змінено строк дії лізингу до 84 місяців зі сплатою 84 лізингових платежів в еквіваленті 495,10 доларів США.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до вимог п. 111 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах вважаються фінансовими послугами.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

Як вбачається зі змісту договору, в даному випадку має місце залучення фінансових активів позивача, що є фінансовою послугою, та потребує від відповідача відповідної ліцензії, якої на момент укладення даного договору отримано не було.

Умовами п. 4.5 Договору, будь-які несправності, технічні або інші дефекти об'єкту лізингу, спричинені з вини виробника, постачальника, дилера, дилера-продавця або інших осіб, складають ризик лізингоодержувача, тобто позивача.

Зазначені умови суперечить вимогам ч. 1 ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, адже в договорі відсутні будь-які відомості про виробника, постачальника, дилера, дилера-продавця або інших відповідальних осіб щодо об'єкту лізингу, його найменування та місцезнаходження, куди позхивач мав би змогу звертатися (як споживач) у випадку порушення якості, комплектності або будь-яких інших умов з продажу, комплектації, виявлених дефектів об'єкту лізингу.

Згідно п. 6.4.2 Договору, процентна ставка є змінною і визначається на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро (відповідно до умов Контракту). Передбачено, що у випадку, якщо трьохмісячна ставка LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро зміниться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою доставки Об'єкту лізингу більше, ніж на 0,25 процентних пунктів, робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку, після відповідного календарного кварталу.

Враховуючи обставини справи та вищезазначені вимоги закону, обрана формула визначення змінної процентної ставки відповідача не дозволяє точно визначити розмір процентної ставки на будь-який момент протягом строку дії договору. Крім того, він не містить посилань на джерело інформації, яка б підтверджувала ту чи іншу ставку LIBOR на певний період, а також не зазначено максимального розміру збільшення процентної ставки.

Умови договору щодо обчислення лізингових платежів із застосуванням обмінного курсу іноземної валюти до гривні за безготівковими операціями ПАТ «КІБ Креді Агріколь», позбавляють можливості знати розмір чергового платежу в гривневому еквіваленті, який підлягав би сплаті в порядку встановленому п. 6.3, 6.4 Договору та відповідно до вимог ст. 533 ЦК України, яка визначає порядок використання валюти у виконанні грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою договір про фінансовий лізинг є змішаним договором, оскільки містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Всупереч вимогам діючого законодавства України, договір не було посвідчено нотаріально, що суперечить цивільному законодавству України.

Крім того, п. 6.1 Договору передбачає, що кожен лізинговий платіж включає в себе, зокрема, покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом, а також, будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Одночасно, п. 5.6 договору передбачено, що контракт вважається розірваним внаслідок невиконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань. У даному випадку, Порше Лізинг Україна не повертає першочерговий платіж, здійснений лізингоодержувачем, при цьому осганній не має права на компеноацію такого першочергового платежу або інших здійснених ним платежів.

Підпунктом 8.2.3 п. 8.2 договору передбачено, що компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені виграти; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважаються підставою для відстрочення виплати компенсації.

Одночасно, п. 13.3 Договору передбачено, що лізингоодержувач не має права на відшкодування збитків, завданих внаслідок вилучення (повернення) об'єкта лізингу, а також відшкодувати всі та 6удь-які витрати, понесні Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням об'єкта лізингу.

Суд приходить до висновку, що умови Договору встановлюють жорстку односторонню відповідальність позивача, як лізингоодержувача не лише за порушення невизначених договірних зобов'язань, а й встановлюють відповідальність на майбутнє (навіть вже після виконання умов договору), покладають на нього додаткові непередбачувані витрати, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що надають самостійні підстави визнання угоди недійсною.

Змістом ч. 5 цієї норми якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови Договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника) (п. 2 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору(п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів).

Аналіз змісту договору фінансового лізингу від 08.10.2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем дає суду підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені мої права як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність відповідача як Лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі об'єкта лізингу та його передачі належної якості, одночасно значно розширені права відповідача, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), а ст. 13 ЦК України передбачено заборону на вчинення дій, які б могли завдати шкоди іншій особі, та зловживання правом.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

При вирішенні спорів про захист прав споживачів суд враховує, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).

У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині визнання договору фінансового лізингу недійсним.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, 08.10.2012 року позивачем було сплачено Відповідачеві авансовий платіж в сумі, еквівалентній 35 087,00 доларів США.

Одночасно, під час передачі, відповідно до рахунку-фактури № 12101723 від 17.10.2012 року, об'єкт лізингу було доукомплектовано відповідачем комплектуючими виробами на суму 9 397,76 грн., які також були сплачені позивачем.

Крім того, позивачем, відповідно до рахунків відповідача, сплачувались щомісячні адміністративні платежі в сумі:

-21 055,51 доларів США - щомісячний адміністративний платіж, еквівалентний 679,21 доларів США, за 31 місяць (з 08.10.2012 року по 15.05.2015 року);

-2 037,60 доларів США - щомісячний адміністративний платіж, еквівалентний 679,20 доларів США, за 3 місяці (з 15.05.2015 року по 15.08.2015 року), на суму 23 093,11 доларів США.

03.08.2015 року було укладено додаткову угоду № 1/1 до договору про фінансовий лізинг № 00005823 від 08.10.2012 року змістом якого було змінено строк дії лізингу до 84 місяців зі сплатою 84 лізингових платежів в еквіваленті 495,10 доларів США.

Починаючи з 15.08.2015 року 15.03.2017 року, відповідно до рахунків відповідача, позивачем були сплачені 19 щомісячних адміністративних платежів на загальну суму 9 406,90 доларів США.

Таким чином, за договором позивачем було сплачено: адміністративних платежів в сумі, еквівалентній 32 500,01 доларів США (23 093,11+9 406,90), авансового платежу в сумі еквівалентній 35 087,00 доларам США, а загалом в сумі 67 587,01 доларів США (35 087,00+32 500,01), а також 9 397,76 грн. вартості доукомплектовання об'єкту лізингу.

За змістом роз'ясень постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, а тому стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вони надавались за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і в частині стягнення коштів з відповідача.

Судом встановлено, що об'єкт лізингу (автомобіль Audi A5 Sportback 1,8 TFSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2), передано та знаходиться у фактичному володінні ТОВ «Порше Лізинг Україна» з 30.05.2017 року.

За змістом п. 13.5 п. 13 Договору після вилучення (повернення) об'єкта лізингу сторони підписують Акт вилучення (повернення) об'єкта лізингу, в якому зазначають фактичні показники пробігу об'єкту лізингу, всі дефекти та вартість їх усунення.

30.05.2017 року, в присутності представників ТОВ «Порше Лізинг України», об'єкт лізингу було вилучено та в подальшому доставлено до м. Київ. При цьому Акт вилучення ними не складався, дефекти та вартість їх усунення не визначались.

При визначенні ціни зустрічного позову, ТОВ «Порше Лізинг Україна» керується висновками звіту № 294 про оцінку транспортного засобу, складеного 23.06.2017 року суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

При цьому, підставою для проведення дослідження визначено договір про проведення експертиз від 04.01.2016 року (стор. 1), але ФОП ОСОБА_3 не є експертом, а може діяти виключно як суб'єкт оціночної діяльності.

Згідно зазначеного Звіту, ринкова вартість автомобіля Audi A5 Sportback 1,8 TFSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, на дату оцінки визначено в сумі 616 435,68 грн., в т.ч. ПДВ - 102 742,28 грн. (що відповідно до курсу НБУ складало 23 686,35 долари США (616 435,68 х 26,025)).

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Як зазначено з Звіті, визначення ринкової вартості об'єкту лізингу провадилась з використанням Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395, за порівняльним (комбінованим) методичним підходом, який ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) автомобіля, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному або вторинному ринках колісних транспортних засобів, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об'єктом оцінки та об'єктами порівняння.

Підпунктом «н» п. 4.4 розд. IV Методики визначається, що у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація: відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів.

Підпунктом «ґ» п. 5.5 розд. V Методики визначається, що під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Змістом Звіту, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ, була визначена оцінювачем в розмірі 62 300 грн. (стор. 6).

Проте, на підставі чого оцінювач дійшов до такого висновку залишилось невідомим, адже жодного опису виявлених дефектів та пошкоджень з їх подальшою обов'язковою фіксацією, а також обґрунтувань засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів, Звіт не містить.

Одночасно, Звітом визначена дата огляду об'єкту лізингу - 22.06.2017 року (арк. 3), а вартість відновлювальних робіт в сумі 62 300,00 грн. визначається згідно Акту № 028641 від 16.06.2017 року (якого взагалі не має) і при цьому, виключно на підставі загального вигляду. Згідно з п. 4.6 розд. IV Методики, усі дані, наведені у звіті (акті) про оцінку або у висновку експерта (експертного дослідження), зазначаються з посиланням на джерело їх отримання. Джерела інформації повинні бути актуальними, тобто відповідати даті оцінки.

Середня ринкова ціна КТЗ, змістом Звіту визначена в сумі 658 984,16 грн. (стор. 5), проте яким джерелом інформації при цьому користувався оцінювач, невідомо.

Згідно з даними інтернет-видання «Авторіа» (на яке в Звіті міститься посилання як на джерело інформації) ринкова вартість КТЗ складає діапазон 603 000,00 грн. - 640 520,00 грн.

Крім того, ТОВ «Порше Лізинг Україна» фактично на власний розсуд визначило вартість автомобіля станом на 10.07.2017 року, застосувавши еквівалент у доларах США до визначеної оцінювачем суми.

На час розгляду даної справи об'єк лізингу мною повернутий ТОВ «Порше Лізинг Україна», доказів наявності у транспортного засобу будь-яких ушкоджень матеріали справи не містять, в зв'язку з чим відсутні підстави для будь-якого (повного або часткового) відшкодування вартості автомобіля за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тому посилання ТОВ «Порше Лізинг Україна» на положення ч. 1 ст. 216 ЦК України, як на правову підставу для стягнення курсової різниці валют, виходячи з еквіваленту гривні до долара США, є хибними.

Враховуючи викладене, а також те, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» не надало обґрунтованих доказів наявності спричинення позивачем пошкоджень об'єкту лізингу та втрати ним в зв'язку з цим товарної вартості, відсутність правових підстав для стягнення курсової різниці валют, суд приходить до висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 статті 141 ЦПК України суд стягує судові витрати по даній справі з відповідача на користь держави по первісному позову із розрахунку 1 600 грн. щодо вимог немайнового характеру та 26 500 грн. щодо вимог майнового характеру, та відповідно до п.1 ч.1 статті 141 ЦПК України суд відносить судові витрати за зустрічним позовом за рахунок позивача за зустрічним позовом.

Керуючись викладеним і ст.ст. 10, 11, 141, 259, 264-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір про фінансовий лізинг № 00005823 від 08.10.2012 року, укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 щодо транспортного засобу типу автомобіль Audi A5 Sportback 1,8 TFSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) суму авансового платежу за Договором про фінансовий лізинг № 00005823 від 08 жовтня 2012 року в еквіваленті 35 087,00 доларів США, частини викупної вартості об'єкту лізингу в еквіваленті 32 500,01 доларів США, а також вартості його доукомплектовання в сумі 9 397,76 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь держави судові витрати в сумі 28 100,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Вернер» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.

Судові витрати за даним позовом віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда І. М. Шевченко