АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ__

Справа № 22-ц-1957-Ф/06         Головуючий суду першої інстанції                              Белоусов Е.Ф.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                 Мудрова В.В.

УХВАЛА

1МЕНЕМУКРАЇНИ

12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді             Ломанової Л.О.,

суддів                                    Притуленко О.В.,

Мудрової В.О.

при секретарі                       Березовському М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 1 вересня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди, мотивуючи його тим, що 25 березня 2003 року він дав у борг відповідачу 3 000 доларів США до 1 червня 2003 року. Незважаючи на його неодноразові вимоги позивач у встановлений за усною домовленістю строк повернення грошей, борг відповідачу не повернув, чим спричинив моральні страждання позивача. В уточненому позові від 30 березня 2006 року позивач просив також стягнути 3% річних з суми боргу - 1 134 грн., витрати з урахуванням індексу інфляції - 4 242 грн., проценти на рівні облікової ставки та витрати на правову допомогу - 1 000 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 1 вересня 2006 року позов було задоволено частково - з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто 15 150 грн. боргу за договором позики. У задоволенні решти позовну - відмовлено.

Не погодившись зі вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом були порушені норми процесуального та матеріального права, що призвело до неповноти та необ'єктивності розгляду справи. Зокрема, судом було допущене суттєве порушення статей 143 та 144 Цивільного процесуального кодексу України, а саме -7 червня 2006 року в судовому засіданні була проголошена ухвала судді про призначення додаткової експертизи, яку було доручено провести експертам Кримського НІЕКЦ при ДУ МВС України, але ця експертиза була проведена експертами Кримського науково-дослідного центру судових експертиз, що суперечить вказаній ухвалі суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача, позивача та його представника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог частини 3 наведеної норми апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді від 7 червня 2006 року призначена додаткова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено експертам Кримського НДЕКЦ при ГУ МВС України в Криму (а.с. 71).

Згідно статті 144 Цивільного процесуального кодексу України експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань

2

потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження та інше.

Всупереч вимогам наведеної статті, суддя у вказаній ухвалі не зазначив строк для проведення експертизи та перелік матеріалів, які передаються для дослідження.

Крім того, суддя у вказаній ухвалі зазначив, що проведення додаткової судової експертизи, доручено експертам Кримського НДЕКЦ при ГУ МВС України в Криму (а.с.71).

Матеріали справи не містять висновку додаткової судової експертизи, дорученої експертам Кримського НДЕКЦ при ГУ МВС України в Криму ухвалою судді від 7 червня 2006 року.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення поклав в його обгрунтування зазначену розписку як доказ прийняття відповідачем на себе зобов'язань, виконання яких є предметом позову. Також у цьому рішення суд зазначив, що висновком додаткової судової почеркознавчої експертизи, яка знаходиться на 77-80 аркушах справи, спростовуються доводи відповідача про фальсифікацію розписки позивачем.

Натомість на зазначених аркушах у справі міститься висновок експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с. 77-80). Із висновком суду про допустимість цього висновку експерта в якості доказу не може погодитися колегія суддів з таких мотивів.

Матеріали справи не містять підстав проведення експертизи в Кримському науково-дослідному інституті судових експертиз, а відповідач категорично заперечував проти проведення експертизи у даному експертному закладі.

Крім того, зі змісту висновку експерта КНДІ судових експертиз вбачається, що у експертизі як порівняльний матеріал були використані документи, які відсутні у матеріалах справи, як і відсутні правові підстави для їх використання в якості експертних зразків.

Наведене свідчить про порушення судом першої інстанції встановленого порядку призначення та проведення експертиз - проведення експертизи в організації, яка не була уповноважена судом на це, а також правила допустимості доказів, встановленого статтею 59 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про порушення норми статті 144

Цивільного процесуального кодексу України судом першої інстанції слід визнати

обгрунтованими.                                                                                  .                               .    .

Наведені порушення судом норм процесуального права свідчать про необхідність скасування ухваленого рішення з направленням справи  на новий  розгляд до суду  першої інстанції слід визнати обґрунтованими.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303 та 311, пунктом 5 частини 1 статті 307, статтями 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.                                            

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 1 вересня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.         

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту н проголошення однак бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.