АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ____________________________________________________
Справа № 22-ц-249-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції Кордік С.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Мудрова В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Мудрової В.О.
при секретарі Цендрі О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Крименерго» в особі Совєтського РЕМ про визнання незаконними: акту № НОМЕР_1 про порушення правил користування електроенергією, рішення комісії Совєтського району електричних мереж від 25 березня 2004 року про нарахування збитків, а також підключення електроенергії та стягнення матеріального збитку, за апеляційною скаргою начальника Совєтського РЕМ на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 23 листопаду 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «Крименерго» в особі Совєтського РЕМ (далі -Совєтський РЕМ) про визнання незаконними: акту № НОМЕР_1 про порушення правил користування електроенергією, рішення комісії Совєтського району електричних мереж від 25 березня 2004 року про нарахування збитків, а також підключення електроенергії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що контролерами Совєтського РЕМ ІНФОРМАЦІЯ_1 року був складений акт про порушення правил користування електричною енергією (далі - акт про порушення правил). При цьому, вказаний акт був складений за те порушення, яке було вже виявлено у 2003 році і за яке ОСОБА_1 вже відшкодовувала збитки. Вважає, що працівники відповідача у квітні 2003 року несумлінно виконали свої обов'язки, а саме у порушення вимог пункту 1.21 Інструкції по складанню актів про порушення правил вони не демонтували пристосування розкрадання електроенергії. Окрім того, у день складення акту, тобто 18 квітня
2004 року, працівники відповідача припинили постачання електроенергії в квартиру АДРЕСА_1, в якої мешкає ОСОБА_1 Незважаючи на це працівниками відповідача 03 грудня
2005 року знов було припинено постачання електроенергії у квартиру позивача, начебто з приводу заборгованості. Однак позивач сплачувала усі рахунки, які надіслав їй відповідач, і заборгованості вона не мала, що вона зазначила у позові. У зв'язку з цим вважає припинення постачання електроенергії у її квартиру неправомірним, що є підставою для поновлення їй постачання електроенергії і стягнення вартості недовідпущеної електроенергії.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 23 листопада 2006 року
позов було задоволено частково. Зобов'язано відповідача поновити постачання
електроенергії до квартири позивача. Стягнуто ВАТ «Крименерго» на користь
ОСОБА_1 108 грн. 90 коп. у рахунок відшкодування двократної вартості
недовідпущеної електроенергії, 73 грн. 50 коп. у рахунок судових витрат, а усього 182
грн. 40 коп. У решти відмовлено.
2
Не погодившись з вказаним рішенням суду начальник Совєтського РЕМ подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати його та провадження по справі закрити, посилаючись на те, що дійсно 03 грудня 2005 року повторно було припинено постачання електроенергії у квартиру ОСОБА_1, тобто вона ухилялася від сплати заборгованості в сумі 1907, 71 грн., на підставі абзацу 2 пункти 35 ППЕЕ. На його думку рішення суду було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповноти та необ'єктивності вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, її представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що сторони знаходяться між собою у договірних правовідносинах з приводу того, що відповідач постачає у житло позивачки електроенергію через приєднану мережу, що випливає з договору (а.с.11). ІНФОРМАЦІЯ_1 року контролерами Совєтського РЕМ був складений акт № НОМЕР_1 про порушення правил позивачем у своєї квартирі шляхом встановлення другого вводу фазного проводу, змонтованого прихованою проводкою у прихованому місці (а.с.5). У день виявлення порушення до будинку позивача було припинено постачання електроенергії у зв'язку з виявленим фактом безоблікового користування електроенергією. 19 березня 2004 року працівники відповідача поновили постачання електроенергії до квартири позивача, що підтверджується актом НОМЕР_3 приймання виконаних робот на підключення об'єктів споживача до електромережі та квитанцією до рахунку № НОМЕР_2, з якої випливає те, що позивачем було сплачено на рахунок відповідача 50 грн. 83 коп. за підключення її домоволодіння до електропостачання (а.с.13, 14). Однак, 3 грудня 2005 року робітниками відповідача знову було припинено постачання електроенергії до квартири ОСОБА_1 З пояснень представника відповідача у судовому засіданні випливає, що це відключення було здійснено на підставі акту № НОМЕР_1 про порушення правил у зв'язку з тим, що позивач не сплатила заборгованість, яка утворилася у зв'язку з нарахуванням розміру збитків у сумі 1907 грн. 71 коп. на підставі вказаного акту (а.с.57-66). Зі змісту пункту 35 «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року (далі -Правила) випливає, що відключення споживача від постачання електроенергії може мати місце лише в визначених у вказаному пункту випадках. При цьому, енергопостачальник по кожній з зазначених у пункті 35 підстав вправі застосовувати до абонента санкції у вигляді припинення постачання електроенергії лише один раз, а у тому випадку, коли абоненту поновляється постачання електроенергії, то подальше її відключення можливе у разі виникнення підстав, передбачених цим пунктом Правил. Окрім того, зазначена норма передбачає можливість припинення постачання електроенергії лише у випадках заборгованості за спожиту електроенергію по поточним рахункам, а не за наявності невідшкодованих збитків.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
У відповідності до пункту 44 Правил енергопостачальник у разі тимчасового припинення електроенергії з його вини несе відповідальність у розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії. Суд першої інстанції на користь позивачки стягнув шкоду з відповідача у розмірі 108, 90 грн. Вказаній розмір шкоди сторонами не оскаржуються.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
3
Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального прав, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 та 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ«Крименерго» в особі Совєтського РЕМ відхилити.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 23 листопаду 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.