АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2007 року                                                                                       м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді: Притуленко О.В.,

суддів Іщенка В. І., Полянської В. О.,

при секретарі: Піцик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення вартості товару за договором купівлі-продажу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1 -ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення вартості товару придбаного у неї за договором купівлі-продажу для подальшої його реалізації, який мотивує тим, що 11 листопада 2003 р. між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 передала відповідачам 11160 погонних метрів стельових карнизів і відповідачі зобов'язувалися сплатити за карнизи позивачці 83700 грн. Однак, досі відповідачі за товар не сплатили. Крім того, у листопаді 2003 р. ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу фурнітури на суму 3700 грн., зазначені гроші відповідачі зобов'язувалися віддати продавцю у лютому 2004 p., що підтверджується розпискою ОСОБА_3, однак, до цього часу зазначені гроші також не сплатили. ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачів суму заборгованості за продані стельові карнизи у розмірі 83700 грн. і за фурнітуру - 3700 грн., а також проценти за користування цими грішми протягом двох років у розмірі 5022 грн. та 222 грн. відповідно.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2006 р. позов ОСОБА_1 був задоволений частково: стягнуто з відповідачів на її користь вартість стельових

карнизів для штор у розмірі 75313 грн. і 3% річних у розмірі 1129 грн. 69 коп., вартість

фурнітури - 3700 грн. і 3% річних у розмірі 55 грн. 50 коп., всього стягнуто - 80198 грн.

                  39 коп.; в задоволенні решти частини позову ОСОБА_1 було відмовлено; стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у дохід держави в розмірі 801 грн. 98 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 в

                Справа № 22-ц-63-Ф/07р.                           Головуючий у першій інстанції Муратова Ж.А.

                                                                                  Суддя-доповідач Іщенко В.І.

2

дохід держави судовий збір у розмірі 124 грн. 46 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн.

 3 рішенням суду першої інстанції не погодилися обидві сторони по справі і ОСОБА_3 з одного боку, і представником позивачки - ОСОБА_4 на вказане рішення були подані апеляційні скарги. В цих апеляційних скаргах в обгрунтування своїх вимог апелянти посилаються на неправильне застосування судом матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які ними подані по справі. ОСОБА_3 ставить питання про скасування оскаржуваного нею рішення та повернення справи до суду першої інстанції для нового розгляду. Представник позивачки - ОСОБА_4 просить апеляційний суд, скасувавши оскаржуване ним рішення, ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу пластикових стельових карнизів та фурнітури з розстрочкою платежу. Оскільки самим договором не був передбачений термін кінцевого розрахунку за придбаний товар, то у позивачки, на думку суду першої інстанції, у будь-який момент могло виникнути право на вимогу сплатити суму за товар. Таким чином, суд стягнув з ОСОБА_3, яка і укладала договір купівлі-продажу з ОСОБА_1, суму за придбаний товар пропорційно реалізованому відповідачкою і з тих же підстав суд стягнув з останньої у неустойку.

З такими висновками суду частково не погоджується колегія суддів, оскільки судом були ретельно досліджені докази по справі, однак дослідженим доказам не була надана належна правова оцінка. Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин, однак рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права.

ОСОБА_3, оскаржуючи рішення суду першої інстанції наполягає на тому, що між сторонами по справі був укладений договір комісії, оскільки при укладенні правочину вона зобов'язалася продати товар, який належав позивачці за те, що остання поставляла товар, тобто оплата її послуг як комісіонера перекривалася послугами ОСОБА_1 з поставки товару.

Колегія суддів такі доводи апелянта вважає безпідставними, оскільки предметом договору комісії є надання посередницької послуги, яка полягає у вчинені комісіонером одного або кількох правочинів в інтересах комітента та за його рахунок. Комісіонер здійснює виключно юридичні дії.

                    Договір комісії відповідно до діючого на той час законодавства, а саме ст.ст. З95 і

396 ЦК України (1963 р.) повинен був укладатися в письмовій формі з визначенням

винагороди комісіонеру за продаж товару. Крім того, згідно з Правилами комісійної

торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими 13 березня 1995 p., комісіонер на

кожну одиницю товару виписує квитанцію у двох примірниках і товарний ярлик, які

підписуються фахівцем-оцінщиком та комітентом. Перший примірник квитанції

      видається комітенту, другий - залишається у комісіонера і прикладається до товарного

звіту.

      Отримання товару на комісію також передбачає строк реалізації цього товару у 60

                                                                                  днів, а також наслідки, які наступають у разі його нереалізації (уцінка, повернення).

3

Аналіз зібраних по справі доказів свідчить про те, що при отриманні ОСОБА_3 товару від ОСОБА_1 письмовий договір комісії між сторонами не укладався, товар на комісію відповідно до Правил комісійної торгівлі відповідачкою не приймався, винагорода за продаж товару не визначалася.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що товар був наданий відповідачці за договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, правочини стосовно яких виник спір між сторонами, були укладені у листопаді 2003 р.

Відповідно до ст.224 ЦК України (1963 р.) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.232 ЦК України (1963 р.) покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару. Якщо покупець відмовляється сплатити продавцю ціну переданого товару, останній має право вимагати оплати товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачена розстрочення платежу.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_3 купила 11 листопада 2003 р. у ОСОБА_1 карнизи стельові 11160 метрів погонних за 837000 грн. та у тому ж місяці фурнітуру за 3700 грн. і після їх реалізації зобов'язалася виплатити вартість товару (а.с.105-107), тобто між сторонами був укладений договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу без визначення строку оплати ціну товару.

Однак, умови договору купівлі-продажу стельових карнизів та фурнітури ОСОБА_3 в частині оплати їх вартості не були виконані на вимогу продавця ОСОБА_1, яка за таких обставин поставила питання про стягнення вартості проданого тоару, тому що як продавець має право вимагати сплати за товар в будь-який час у межах строку позовної давності.

Окрім зазначеного, частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що стягненню підлягає лише вартість тієї кількості товару, яка була відповідачами реалізована, при цьому суд не звернув уваги на те, що вимоги позивачки зводяться до стягнення вартості всього переданого товару. За таких обставин, на думку колегії судів, суд першої інстанції необгрунтовано частково задовольнив в цій частині позовні вимоги.

Разом з тим колегія суддів вважає необгрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення 3% річних за користування грошима, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу між сторонами не було обумовлена можливість стягнення неустойки, що не суперечить вимогам діючого законодавства.

Отже, колегія суддів, враховуючи вищезазначене, вважає, що з ОСОБА_3, як з особи, яка укладала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, має бути стягнута лише вартість самого товару, а саме: за продані пластикові стельові карнизи - 83700 грн. і за фурнітуру - 3700, а всього - 87400 грн.; що стосується стягнення з відповідачки процентів за користування грошима протягом двох років, які належали виплаті ОСОБА_1 за проданий товар, то в даному випадку колегія судців вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині, оскільки стягнення процентів самим договором купівлі-продажу не передбачено.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення

  підлягає скасуванню на підставі ст.309 п.п.3 і 4 ЦПК України з ухваленням по справі

             нового рішення.

На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.5, 309 ч.1 п.п.1, 3, 4, 313,

  314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по

            цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

                                                                                  ВИРІШИЛА:

4

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2006 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість карнизів стельових в сумі 83700 (вісімдесят три тисячі сімсот) грн. 00 коп. і вартість фурнітури в сумі 3700 (три тисячі сімсот) грн. 00 коп., а всього в сумі 87400 (вісімдесят сім тисяч чотириста) грн. 00 коп., а також на користь держави судовий збір у розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 (тридцять) грн. 00 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.