Судове рішення #68789
8/408

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

02 серпня 2006 р.                                                                                   

№ 8/408  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:


     

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П.А.,

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  в м.Києві  касаційну     скаргу  

Товариства з обмеженою відповідальністю

“Шелтер”

на      р і ш е н н я             

господарського суду Донецької області від 23.05.2006 року


у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Шелтер”


до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірми  Промбудремонт”


про

стягнення   заборгованості,



УСТАНОВИВ :


У серпні  2004 року  позивач звернувся до  господарського суду  Донецької області  з позовною заявою до відповідача про стягнення  заборгованості в сумі  63350,80 грн., інфляційних сум  9337,91 грн. і  3% річних у сумі  4064,54 грн. у зв'язку з порушенням зобов'язання  за договором підряду від 01.03.2002 року з оплати за виконані  ремонтно-будівельні  роботи протягом  березня –квітня 2002  року.

Рішенням господарського суду  Донецької області від 30.06.2005 року позов  задоволено частково і стягнуто з відповідача  на користь позивача заборгованість  в сумі 29020,80 грн., 3% річних у сумі 1845,66 грн. та інфляційні суми  4399,27 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою  Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2005 року  зазначене рішення  суду першої  інстанції залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України  від 25.01.2006 року  зазначені судові рішення в частині  відмови в позові та розподілу судових витрат  скасовані з передачею справи  в цій частині  на новий розгляд  до суду першої  інстанції  в іншому складі, а в решті  вказані судові рішення  залишені без  змін.

Рішенням  господарського суду Донецької області від 23.05.2006 року позов  задоволено  в частині  стягнення  заборгованості в сумі  29020,80 грн., 3% річних в сумі  1845,66 грн. та  інфляційних  сум  4399,27 грн. , а в решті позову  відмовлено.

У касаційній скарзі  позивач  вважає, що  судом порушено норми  матеріального та  процесуального  права, і тому просить  прийняте ним рішення  в частині  відмови в позові  скасувати та позов  задовольнити.

У відзиві на касаційну  скаргу відповідач вважає, що оскаржене  судове рішення  відповідає вимогам закону, і просить залишити  його без змін.

У судовому засіданні оголошувалась перерва  на 02.08.2006 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  доводи  касаційної  скарги та відзиву на неї, перевіривши  матеріали справи  і  прийняте  в  ній  судове  рішення,  касаційна   інстанція   вважає , що  касаційна  скарга  підлягає задоволенню  частково  з наступних підстав.

Як вбачається із  матеріалів справи, між сторонами було укладено договір  від 01.03.2002  року, за умовами  якого позивач зобов'язався виконати ремонтно-будівельні  роботи щодо  нерухомого майна ВАТ “Макіївський скляний завод”, а відповідач зобов'язався  прийняти  ці роботи  та оплатити  за них.

Постановою  Вищого господарського суду  України від 25.01.2006 року рішення  господарського суду  Донецької області  від 30.06.2005 року  і  постанова Донецького апеляційного господарського суду  від 07.09.2005 року про стягнення  з відповідача на користь позивача  заборгованості в сумі  29020,80 грн., 3%  річних у сумі 1845,66 грн. та інфляційних  сум 4399,27 грн.  залишено без змін, а в частині позову  про стягнення  заборгованості  з оплати за підрядні  роботи за квітень 2002 року в сумі  35330 грн. зазначені судові рішення  скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої  інстанції.

Проте, суд  не  звернув   уваги  на те, що постановою  касаційної інстанції   справа  була передана на новий розгляд  лише в частині  позову про стягнення  заборгованості  за квітень 2002 року в сумі 35330 грн., а в решті  попередні судові рішення були  залишені без змін, і повторно розглянув позов у тій частині щодо якої  є рішення, яке набрало  законної сили.

Разом  з тим, розглядаючи позов у частині стягнення  заборгованості за квітень 2002 року, в порушення  вимог ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд не виконав  вказівок касаційної  інстанції.

Зокрема,  зробивши висновок про відмову  в позові в частині  вимог про стягнення  заборгованості з оплати  за виконані роботи у квітні 2002 року лише  з підстав недоведеності  позивачем обставин підписання відповідачем  актів приймання виконаних робіт, у порушення  вимог ст.ст. 38, 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд  не  з'ясував фактичних обставин щодо  виконання чи невиконання  позивачем підрядних робіт у  спірний період.

Разом з цим, відхиляючи клопотання позивача про  призначення  судової  почеркознавчої експертизи щодо підпису заступника  директора  відповідача  Лискова Л.М. на спірних актах і  обґрунтувавши прийняте  рішення висновком  судової почеркознавчої  експертизи № 1489/02 від  24.05.2005 року, суд  не звернув уваги на  вірогідність  і неясність   та неповноту  цього висновку.  При цьому  судом не було враховано вимоги ч.3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, згідно  якої  у випадках  недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд  може призначити додаткову  судову експертизу.

До того ж,   судом не було з'ясовано обставин щодо наявності у  позивача спірних  актів приймання виконаних робіт  з печаткою відповідача  та не наведено  цим обставинам  правової оцінки .

У той же  час, судом  не було досліджено  і не наведено оцінки  акту результатів  перевірки  позивача  Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією від 29.04.2005 року  за період з 01.01.2002 року по 31.12.2004 року, який містить  дані про заборгованість  відповідача  за виконані роботи  в сумі 63351 грн.

За таких обставин, оскаржене судове рішення  не можна визнати  законним й обґрунтованим,  і тому воно  підлягає  скасуванню з передачею  справи на   новий розгляд  до  суду першої  інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір  з дотриманням  вимог закону.

З  огляду  на викладене  та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -  11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:


Касаційну  скаргу Товариства  з обмеженою відповідальністю “Шелтер” задовольнити  частково.

Рішення господарського суду Донецької області  від 23. 05.2006 року  скасувати, і справу  № 8/408 в частині  відмови в позові та судових  витрат  передати на новий  розгляд до суду  першої  інстанції в іншому   складі.



Головуючий                                                                     В.Перепічай


Судді                                                                                         І.Вовк


                                                                                          П.Гончарук

тє

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація