ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2006 р. | № 36/537 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
| Перепічая В.С. (головуючого), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року |
у справі за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційної фірми “Енергоресурс” |
про | стягнення заборгованості |
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2005 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості з внесення оплати за користування майном у сумі 98 758,56 грн. і неустойки в сумі 98 758, 56 грн. у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за договором №04-2003 від 02.09.2003 року з оплати за користування нежитловим приміщенням та невиконання зобов’язання з повернення майна після припинення договору найму.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач доповнив та уточнив заявлені вимоги і просив зобов’язати відповідача повернути передане в найм майно та стягнути з нього заборгованість в сумі 98 758, 31 грн.
До прийняття судового рішення позивач просив прийняти відмову в частині вимог про повернення майна у зв’язку з його поверненням 01.12.2005 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.01.2006 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 98 758, 56 грн. і неустойку в сумі 98 758, 56 грн., а в решті позову провадження в справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено і в позові про стягнення заборгованості та неустойки відмовлено, а в решті позову провадження в справі припинено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
У судовому засіданні оголошувалася перерва на 02.08.2006 року.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 02.09.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди№04-2003, за умовами якого позивач (орендодавець) зобов’язався передати, а відповідач (орендар) -прийняти в строкове платне користування нежилі приміщення , розміщені за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 25-б для використання під офіс, загальною площею 199,9 м2 .
Відповідно до п.2.1 договору строк його дії сторонами встановлений з 02.09.2003 року по 01.09.2004 року.
П.3.1 договору сторони передбачили, що за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю плату з розрахунку 82, 34 грн. в т. ч. ПДВ-13,72 грн. за один м2 площі за місяць.
Відповідно до п.3.3 договору загальна сума щомісячної орендної плати становить-16 459, 77 грн., в тому числі ПДВ-2743,30 грн., включаючи комунальні і експлуатаційні послуги, спожиту електроенергію, паркування автотранспорту, пропускний режим.
Платежі, передбачені п.3.3 орендар виконує самостійно своїм платіжним дорученням за кожний місяць наперед з оплатою до 20 числа кожного місяця, попереднього тому, за який виконується платіж, перерахуванням на розрахунковий рахунок орендодавця за виключенням платежу за перший місяць дії договору, який проводиться на протязі 10 днів після вступу його в дію.
Згідно додаткової угоди №1 від 01.09.2004 року термін дії договору продовжено до 01.09.2005 року.
Передача даного приміщення оформлена сторонами актом приймання-передачі приміщення від 02.09.2003 року №1.
Відповідач за лютий-квітень 2005 року орендні платежі не здійснював, на підставі чого позивачем було направлено йому повідомлення від 30.06.2005 року про відмову від договору оренди №04-2003 від 02.09.2003 року.
Заборгованість відповідача за спірним договором з оплати за користування майном за період вересень 2004 року –червень 2005 року становить 98 758, 56 грн.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з внесення оплати за користування майном і неустойки у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за договором №04-2003 від 02.09.2003 року з оплати за користування нежитловим приміщенням та невиконання зобов’язання з повернення майна після припинення договору найму та про повернення цього майна.
Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що договір оренди приміщення №04-2003 з врахуванням додаткової угоди №1 від 01.09.2004 року є нікчемним, і тому за цим договором не виникають права та обов’язки.
Проте, з висновками апеляційного господарського суду погодитись не можна, оскільки апеляційним судом не враховано, що сторони домовились про всі істотні умови договору та фактично виконували спірний договір, і висновок про його нікчемність не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Ст.ст.525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з вимогами ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваний з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зобов’язання взяті на себе за спірним договором з оплати за користування майном виконав неналежним чином і має заборгованість перед позивачем у сумі 98 758, 56 грн., та спірний договір припинено 01.07.2005 року і відповідач прострочив повернення одержаного в найм майна.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості у сумі 98 758, 56 грн. та неустойки у розмірі 98 758, 56 грн. у зв’язку з невиконанням належним чином відповідачем зобов’язань з оплати за користування майном і з повернення позивачу цього майна після припинення договору найму ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Таким чином , суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості та неустойки, припинивши провадження у справі в решті позовних вимог у зв’язку з поверненням відповідачем спірного майна.
За таких обставин, постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому його необхідно залишити без змін.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2006 року залишити без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук