ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2006 р. | № 2-17/1872-2006(2-17/11946-2005) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Мачульського Г.М. |
суддів: | Грейц К.В. |
Фролової Г.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Промінь” |
на постанову від | Севастопольського апеляційного господарського суду 03.04.2006р. |
у справі господарського суду | № 2-17/1872-2006 Автономної Республіки Крим |
за позовом | Державного підприємства “Євпаторіялифт” |
до | Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Промінь” |
про | стягнення 3 689, 42 грн., |
за участю представників
- позивача: | не з’явився, |
- відповідача: | Камінської О.Є. (директор), - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2006р. (суддя Гайворонський В.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Щепанської О.А., суддів Гонтаря В.І., Плута В.М.) позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача –Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Промінь”, на користь позивача –Державного підприємства “Євпаторіялифт” 3 060, 10 грн. боргу, судові витрати –84, 60 грн. державного мита, 97, 87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. та прийняти нову постанову, якою вимоги Державного підприємства “Євпаторіялифт” про стягнення заборгованості по розрахункам за виконані підрядні роботи залишити без задоволення, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 4, ст. 153 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.), п. 4 ст. 60, п. 4 ст. 74, ст. 166 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 43, ст. 33, ч. 2 ст. 34, ст.ст. 38, 74 Господарського процесуального кодексу України.
В своєму відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що оскаржена постанова апеляційного господарського суду винесена у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, та принципами вирішення господарських спорів, є справедливою, правильною по суті та не може бути відхилена по законодавчо необґрунтованим та формальним міркуванням, які наведені відповідачем в касаційній скарзі. Як зазначено у відзиві, посилання відповідача на порушення господарськими судами при розгляді справи норм Цивільного процесуального кодексу України є некоректним; непідтвердженими та безпідставними є доводи відповідача про відсутність у нього можливості взяти участь в судовому засіданні по причині несвоєчасного отримання відповідної ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду; відповідачем не професійно заявлено про невиконання судом необхідних дій по додатковому повідомленню сторін про здійснену заміну судді у складі судової колегії. Також як зазначено у відзиві, відповідач не порушував клопотання перед господарським судом про витребування яких-небудь доказів згідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявними в справі матеріалами, та не надав докази в підтвердження своїх заперечень на стадії касаційного оскарження, і дані обставини свідчать про їх відсутність у відповідача.
Позивач не використав наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Заслухавши представника відповідача, переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених в них фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно підрядного договору №5010 на виробництво робіт на 2000-2002р.р. Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Кримліфт” (підрядник) взяло на себе зобов’язання організації робіт з технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем відповідача, а відповідач –доручив організацію вказаних робіт та зобов’язався їх оплатити. Також згідно умов договору якщо за один місяць до закінчення його дії жодна із сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим наступного року, і відповідач щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця вносить аванс у розмірі 30% місячної вартості робіт. Відповідно до статуту позивач є правонаступником Державного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Кримліфт”. Фактично договір діяв та виконувався підрядником до 12.01.2004р., що підтверджується актами форми №КБ-3 про виконаних підрядних роботах та витратах, які підписано, затверджено підписом та печатками замовника у відповідності з п. 6.3 договору №5010 від 28.04.2000р. Відповідно до п. 6.4 цього ж договору відповідача було зобов’язано на підставі підписаних актів форми 2 самостійно сплачувати виконані роботи шляхом надання до банку, який обслуговує, платіжні доручення не пізніше 8 числа наступного місяця. Неналежне виконання відповідачем вказаного пункту договору стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що з урахуванням послідовності створення і погашення боргу, борг за 2003р. складає 3 010, 58 грн. (3 060, 10 грн. (загальна сума боргу) –49, 52 грн. (за січень 2004р.); з урахуванням щомісячної сплати в сумі 383, 26 грн. борг в повній щомісячній сумі складає період червень-грудень 2003р. і за травень 2003р. в сумі 327, 76 грн.; згідно заяви позивача, з вказаних місяців він визнає позовні вимоги згідно актів виконаних робіт за травень, серпень і грудень 2003р., що складає суму 1 094, 28 грн. Як зазначено в рішенні місцевого господарського суду, суд прийняв рішення про задоволення позову в частині вказаної суми на підставі ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України. Також як зазначено в рішенні, підлягає стягненню борг за червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2003р., у зв’язку з невиконанням відповідачем вимог п. 6.1 договору щодо внесення авансу у розмірі 30% від місячної вартості робіт не пізніше 10 числа поточного місяця, оскільки, як зазначено в рішенні, вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, і відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.) та 526 Цивільного кодексу України (ред. 2003р.) зобов’язання за договором повинні виконуватись. Також місцевий господарський суд зазначив, що договір діяв по 31.12.2003р., оскільки зацікавленою стороною не було надано доказів про припинення його дії до прийняття місцевим господарським судом рішення. Крім того, місцевий господарський суд, з врахуванням приписів ст. 854 Цивільного кодексу України, зазначив, що підлягає стягненню по спірним місяцям і решта суми крім авансових платежів, оскільки у місцевого господарського суду немає підстав вважати, що роботи не виконувалися або були виконані неякісними по спірним місяцям, і навіть в разі неякісного виконання позивачем робіт, відповідач не звільняється від оплати робіт, а згідно ст. 858 Цивільного кодексу України має право вимагати або усунення недоліків, або пропорційного зменшення ціни роботи або відшкодування своїх витрат; у зв’язку з неналежним чином виконання позивачем умов договору в грудні 2003р. відповідні суми зняті з суми сплати за січень 2004р.; інших фактів неналежного виконання умов договору, що дозволяють вважати, що позивач неналежним чином виконував зобов’язання за договором, відповідачем не надано. Також місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що посилання відповідача на позовну давність прийняті до уваги бути не можуть, оскільки відповідачем не було представлено доказів, що він погашав не борг, що раніше утворився, а борг, який виник пізніше. Разом з тим місцевий господарський суд зазначив, що штраф стягненню не підлягає через припинення дії договору у зв’язку із закінченням терміну, згодою позивача дати устаткування іншому підряднику, та наявністю фактів зупинки ліфтів в грудні 2003р. і в січні 2004р. з вини позивача, що підтверджується відповідним актом.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду.
Однак відповідно до приписів ст.111-10 ч.2 п.2 Господарського процесуального кодексу України оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Так, ухвалою від 27.03.2006р. суд апеляційної інстанції прийняв апеляційну скаргу відповідача до розгляду та призначив справу до розгляду на 03.04.2006р. об 11-00 год. 01 квітня та 02 квітня 2006р., відповідно субота та неділя, були вихідними днями. Із доданих до касаційної скарги документів вбачається що особа, яка подала касаційну скаргу (відповідач у справі) не була повідомлена належним чином про час і місце засідання суду і у зв’язку із несвоєчасним отриманням зазначеної ухвали була позбавлена можливості забезпечити явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції.
Згідно ст.111-10 ч.2 п.2 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 ГПК України обставини справи встановлюються місцевим господарським судом в рішенні, а суд апеляційної інстанції, згідно ст.101 цього кодексу, не зв’язаний доводами апеляційної скарги та за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Частиною другою статті 111-7 цього кодексу визначено що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню відповідно до приписів ст.111-10 ч.2 п.2 ГПК України, а суд апеляційної інстанції має повторно розглянути справу і перевірити законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі згідно вимог ст.101 цього кодексу.
Межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені у ст.111-7 ГПК України суттєво відрізняються від меж розгляду справи в апеляційній інстанції, визначених ст.101 цього кодексу.
З урахуванням приписів вказаних норм процесуального права касаційна інстанція не може обмежити особу що подала касаційну скаргу у її праві на повторний розгляд справи у суді апеляційної інстанції, подачу та дослідження доказів у порядку, визначеному ст.101 ч.1 ГПК України і у перевірці законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду судом апеляційної інстанції у повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги, а тому позбавлена правових підстав перевірити правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та повноту встановлення обставин справи в оскаржуваній постанові. Лише після повторного розгляду справи судом апеляційної інстанції, з урахуванням наведених норм процесуального права, суд касаційної інстанції може використати свої процесуальні права щодо перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду згідно із вимогами ст.111-5 ч.2 ГПК України.
Посилання в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції приписів Цивільного процесуального кодексу України безпідставне оскільки судове провадження у господарських справах здійснюється у відповідності з приписами Господарського процесуального кодексу України.
З врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України у складі колегії суддів дійшов висновку, що допущені судом апеляційної інстанції вищезазначені порушення норм процесуального права відповідно приписів п.2 ч.2 ст.111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно усунути вказані порушення норм процесуального права та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.2 п.2, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Промінь” задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. у справі №2-17/1872-2006 Господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Головуючий Г. Мачульський
С у д д і К. Грейц
Г. Фролова