22.07.10 ,
Апеляційний суд Херсонської області
м. Херсон, вул. 295 Херсонської стрілецької дивізії, 1а, 73000, (0552) 45-47-78
Справа №22ц-2874 2010 р. Категорія: 37
Головуючий в 1 інстанції Дорошинська В.Є.
Доповідач: Воронцова Л.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року липня місяця 22 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Стародубця М.П.
Суддів: Воронцової Л.П.,
ОСОБА_1
При секретарі: Остренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_5, перша державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Херсонської міської ради, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Херсонській області треті особи: ОСОБА_5, Перша державна нотаріальна контора про визнання права власності та розподіл домоволодіння, -
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вище зазначеним позовом, в обгрунтування якого посилався на те, що 17 березня 2006 року помер його батько - ОСОБА_6. Після його смерті відкрилася спадщина на Уг частину домоволодіння №60 по вул.7-А Текстильна у м.Херсоні. Спадкоємцями першої черги по закону є він та відповідачі у справі: ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які у передбачений законом строк звернулися до Першої державної нотаріальної контори. До цього часу відповідачі не оформили своє право власності в порядку спадкування за законом, що позбавляє його права отримати правоустановчий документ, оскільки свідоцтво про право спадкування за законом видається при наданні оригіналів право установчих документів на спадкове майно, які знаходяться у відповідачів. Тому він позбавлений можливості оформити право власності на спадкову частину майна через нотаріальну контору. Просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на 1/6 частину домоволодіння 60 по вул.7-а текстильна, у м.Херсоні.
В листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом, уточненим в ході розгляду справи, проста визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину житлового будинку літ. «А» 1964 року, 1/3 частину прибудови літ. «а», 1964 року, 1/3 частину колодязя, 1964 року, 1/3 частину трубопроводу, 1964 року та на 4/6 частини прибудови за лит. «А-1», 2006 року, 4/6 частини прибудови за літ. «а-1», 2006 року, 4/6 частини мансарди літ. «м/с» 2006 року, 4/6 частини воріт 2005 року, 4/6 частини хвіртки 2005 року, 4/6 частини огорожі 2005 року, 4/6 частини гаража 2005 року, розташованих в м.Херсоні, по вул.7-а Текстильна, 60
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 14 квітня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 17 березня 2006 року на 1/6 частину домоволодіння №60 по вул..7-а Текстильній в м.Херсоні.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм процесуального права, просила його скасувати, постановити нове про задоволення позову.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, 17 березня 2006 року помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на домоволодіння №60 по вул.7 Текстильній у м.Херсоні, належне померлому на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.1987 року, посвідченому нотаріально та зареєстрованому (а.с.7, 10- 11).
На день смерті спадкодавця спадкове майно - домобудівля, що зазначена вище, складалася з: житлового будинку літ. «А» 1964 року, прибудови іт. А-1», 2006 року, мансарди, 2006 року, прибудови літ. «а» 1964 року, прибудови літ. «а-1» 2006 року, гаражу літ. «Б» 2005 року, колодязя №1 1964 року, трубопроводу №1,1964 року, воріт №2 2005 року, хвіртки №3 2005 року огородження №4 2005 року (а.с.40-43,121-127).
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 являється: його син від першого шлюбу - позивач ОСОБА_3, друга дружина - відповідачка ОСОБА_2 та донька померлого від другого шлюбу - ОСОБА_4 (а.с.5, 6, 9,17, 31, 59), які звернулися з заявами до нотаріальної контори, у передбачений законом строк про прийняття спадщини.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 13 лютого 2007 року визнано за ОСОБА_5 право власності на Уі частину будинку №60 по вул.7-й Текстильній у м.Херсоні, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку - відмовлено (а.с.8).
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у домобудівні в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції виходив з того, що ці позовні вимоги вже були предметом розгляду у справі №2-121/07 від
13.02.2007 року і рішення набрало законної сили. Цим рішенням встановлено факт придбання та перебудови спірного будинку подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися повністю не може, оскільки до нього він дійшов у порушення норм матеріального і процесуального права, а отже відповідно до п.4 ч.І ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню в частині з постановлениям нового.
Так, предметом спору у справі, на рішення у якій послався суд, як таке, що має преюдиційне значення та на тотожність предмету спору, було право власності ОСОБА_2 у спільній сумісній власності подружжя - спірній домобудівлі, тоді як предметом спору у зустрічному позові ОСОБА_2 у даній справі є визнання права власності на частку у домобудівлі в порядку спадкування за законом, тобто різні предмети спору, а отже вважати, що позовні вимоги ОСОБА_2 вже були предметом судового розгляду і рішення у справі набрало законної сили, є безпідставним.
В ході судового розгляду встановлено, що спірна домобудівля складається з частини будівель, що узаконені, це: прибудова «а» 1964 року, житловий будинок «А», 1964 року, колодязь №1 1964 року, трубопровод №1 1964 року; решта будівель та споруд є самовільним будівництвом (зведені без погодження з відповідними службами, без проектної документації та не здано в експлуатацію).
Відповідачка - позивачка ОСОБА_2, відповідно до ч.І ст.1261 ЦК України, є однією із трьох спадкоємців за законом, як дружина, що пережила спадкодавця, тому вона має право на 1/3 частину спадкового майна, від Уг частини, що належала ОСОБА_6 у будинку з відповідними будівлями і спорудами.
Рішення суду в зазначеній частині позовних вимог підлягає скасуванню з постановлениям нового, про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину будинку з відповідними будівлями і спорудами.
В частит позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на 4/6 частини житлової прибудови літера «А-1», гаражу, сараю, зливної ями, прибудови літера «а-1», мансарди, хвіртки, огородження в порядку спадкування за законом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України, особа яка здійснича або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
В роз'ясненнях, що містяться у п.7 постанови Пленум' Верховного суду України від ЗО травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч.І ст.376 ЦК України) до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва».
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 у частині визначення права власності на 4/6 частини спадкового майна в порядку спадкування за законом, на будівлі та споруди, які є самовільним будівництвом задоволенню не підлягають, однак з підстав неправильності обраного способу захисту порушеного права, оскільки вимоги про визнання права власності на будівельні матеріали вона не заявляла.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія судців, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 14 квітня 2010 року у частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог скасувати, ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, розташованого в м.Херсоні, вул.7-а Текстильна, 60.
В решті частині позову ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: М.П.Стародубець
Судді: Л.П.Воронцова, Л.В.Пузанова