ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

27.12.2017 Київ К/9901/925/17 804/1823/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М., перевіривши

касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року

у справі № 804/1823/17

за позовом Приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Головко Марини Григорівни

до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

13 грудня 2017 року (згідно відтиску штемпеля на конверті поштового відправлення) Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області подано касаційну скаргу.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною п'ятою статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документ про сплату судового збору.

Скаржником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 600, 00 грн.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду сплачується 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 768, 00 грн.

При цьому, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на розумний строк.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Таким чином, клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає як безпідставне.

Згідно із частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Керуючись статтями 169, 248, 327, 332, підпунктом 12 пункту першого Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без руху.

3. Надати строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя В.М.Бевзенко