ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
02 серпня 2006 р. |
№ 07/19-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого: |
Мачульського Г.М. |
|
суддів: |
Грейц К.В. |
|
|
Фролової Г.М. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
|
касаційну скаргу |
Агропромислового приватного науково-виробничого підприємства “АГРОТЕХСЕРВІС” |
|
на постанову від |
Харківського апеляційного господарського суду 22.05.2006р. |
|
у справі господарського суду |
№ 07/19-06 Харківської області |
|
за позовом |
Агропромислового приватного науково-виробничого підприємства “АГРОТЕХСЕРВІС” |
|
до |
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 |
|
про |
визнання недійсним договору та стягнення 42 500 грн., - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.04.2006р. (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково, постановлено визнати недійсним договір №НОМЕР_1 про надання юридичних послуг з 02.12.2005р. В стягненні 42 500 грн. заборгованості відмовлено. Також постановлено стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь Агропромислового приватного науково-виробничого підприємства “АГРОТЕХСЕРВІС” 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Афанасьєва В.В., суддів Бухана А.І., Шевель О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2006р. в частині визнання недійсним договору №НОМЕР_1 про надання юридичних послуг з 02.12.2005р. та в частині стягнення з відповідача на користь позивача 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасовано та прийнято нове рішення у цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В інший частині (в частині відмови у стягненні 42 500 грн. заборгованості) рішення суду залишено без змін.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2006р. і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р., та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 145, 238, 241, 249 Цивільного кодексу України, ч.ч.2, 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення”, ст. ст. 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених в них фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.09.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання юридичних послуг №НОМЕР_1, згідно умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати юридичну допомогу та консультування з ведення господарської діяльності, а позивач зобов'язувався сплачувати відповідачеві за виконану роботу суму 17 000 грн. щомісячно. Згідно пояснень заступника директора позивача Кузьміна О.М., на час укладання договору, позивач мав потреби в кваліфікованих послугах юриста. Такі послуги, у відповідності до укладеного договору, і були надані, що підтверджено актом здачі-приймання виконаних робіт від 16.11.2005р. за період з 01.09.2005р. по 15.11.2005р. на суму 42 500 грн. На виконання умов договору, позивачем, платіжним дорученням №НОМЕР_2 на рахунок відповідача було перераховано 51 000 грн., а 28.11.2005р. останнім було повернуто позивачу зайво сплачену суму 8 500 грн. Позивач, дійшовши до висновку про порушення його прав, звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору про надання юридичних послуг №НОМЕР_1 недійсним. В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та уточнив нормативне обґрунтування, просив визнати недійсним договір про надання юридичних послуг №НОМЕР_1 та стягнути з відповідача на свою користь 42 500 грн., визначивши вказану суму як заборгованість, також 510 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору №НОМЕР_1 виходив з того, що номер довіреності представника позивача, зазначений в договорі, не співпадає з номером довіреності, вказаним у повідомленні про її скасування, і, враховуючи, що пояснень з цього приводу з боку позивача суду надано не було, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що зазначений договір може бути визнаний недійсним лише з 01.12.2005р., тобто з моменту повідомлення відповідача про скасування довіреності, виданій Кузьміну О.М., оскільки, як зазначено в рішенні, при виконанні договору відповідач не знав про відсутність у заступника директора підприємства Кузьміна О.М. повноважень за спірним договором, і, як свідчать матеріали справи, тільки 02.12.2005р. одержав від позивача повідомлення про скасування довіреності від 26.08.2005р. на ім'я Кузьміна О.М. Також, як зазначено в рішенні, той факт, що банк прийняв платіжне доручення (№НОМЕР_2) до виконання, свідчить про наявність у Кузьміна О.М., на час оформлення платіжного доручення, права підпису банківських документів, а не позбавлення Кузьміна О.М. директором підприємства права підпису банківських документів свідчить про відсутність на підприємстві наказу від 31.08.2005р. про скасування довіреності, на час здійснення платежу за дорученням №НОМЕР_2 Крім того, як зазначено в рішенні, відповідач як сумлінний партнер виконував свої зобов'язання за договором, необізнаність відповідача протягом вересня-листопада 2005р. про відсутність у Кузьміна О.М. повноважень на укладання договору є фактом, який дає йому право одержання винагороди за надані послуги, повідомлення про відсутність повноважень у Кузьміна О.М. було одержано відповідачем після надання ним послуг протягом трьох місяців та одержання винагороди, а відтак місцевий господарський суд дійшов до висновку, що вимоги по стягненню сплачених відповідачу сум такими, що не підлягають задоволенню.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що спірний договір, укладений 01.09.2005р., було виконано, що підтверджено актом здачі-приймання виконаних робіт від 16.11.2005р. за період з 01.09.2005р. по 15.11.2005р. на суму 42 500 грн. Крім того виконання договору підтверджується платіжним дорученням №НОМЕР_2 про оплату послуг, яким на рахунок відповідача було перераховано 51 000 грн. 28.11.2005р. останнім було повернуто позивачу зайво сплачену суму 8 500 грн. Також, як зазначено в постанові, позивачем не було надано жодних доказів, що спірний договір укладений сторонами внаслідок їх зловмисної домовленості, факт перерахування грошових коштів на адресу відповідача за надані послуги особою, що мала на це право, також свідчить про наявність повноважень у цієї особи. А відтак апеляційний господарський суд, з врахуванням того, що спірний договір є дійсним та укладеним повноважною особою, дійшов до висновків, що позов в частині визнання спірного договору недійсним задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи. В частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42 500 грн. апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.43, 47, 43, 101 ГПК України у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.
Як встановлено судом апеляційної інстанції спірний договір був укладений 01.09.2005р. Цей договір був виконаний 16.11.2005р., що підтверджено актом здачі-приймання виконаних робіт за період з 01.09.2005р. по 15.11.2005р. на суму 42 500 грн. Крім того виконання договору підтверджується платіжним дорученням №НОМЕР_2 про оплату послуг за цим договором. Також судом встановлено, що спірний договір був укладений заступником директора підприємства позивача на підставі довіреності №2, а повідомленням позивача від 26.08.2005р. вих. №1/31.08 від 31.08.2005р. було скасовано довіреність №НОМЕР_3.
Відповідно до ст.215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст.203 ч.2 цього кодексу, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції що особа, яка вчинила спірний правочин, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності і діяла на підставі не скасованої довіреності.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції відносно того, що факт перерахування грошових коштів 21.11.2005р. на адресу відповідача за надані послуги особою, що мала на це право, також свідчить про наявність відповідних повноважень у цієї особи на укладення спірного правочину та його виконання. За вказаних обставин посилання позивача що довіреність, на підставі якої був укладений спірний договір, була ним скасована ще 31.08.2005р., є непереконливими.
Із змісту ч. 3 ст.249 ЦК України вбачається, що права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася. Таким чином права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину у цій справі представником, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність -тобто для позивача.
Крім того, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та тривалості взаємовідносин сторін у справі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку що відсутні підстави вважати, що попереднього погодження засновника на укладення спірного договору, як на це посилається особа що подала касаційну скаргу, не було.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Крім того, згідно ст.111 ч.2 ГПК України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. Відповідно до ст.33 цього кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Таким чином кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Агропромислового приватного науково-виробничого підприємства “АГРОТЕХСЕРВІС” залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. у справі №07/19-06 Господарського суду Харківської області -без змін.
Головуючий Г. Мачульський
С у д д і К. Грейц
Г. Фролова