Справа № 2-а-1307/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2009 року м.Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Шешені М.О.,
при секретарі - Соханич Л.Ю.,
з участю позивача — ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора групи оформлення ДТП ВДАІ Ужгородського району УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 001840 від 31 липня 2009 року,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 31 липня 2009 року інспектором групи оформлення ДТП ВДАІ Ужгородського району УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області молодшим лейтенантом міліції ОСОБА_2, винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 001840, якою накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн.00 коп. Згідно вказаної постанови 28 липня 2009 року о 18 год. 46хв. на 804 км. автодороги Київ-Чоп у с.Барвінок Ужгородського району, керуючи автомобілем НОМЕР_1, позивач перевищив встановлену швидкість на 30 км., а саме рухався зі швидкістю 90 км/год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України. Як убачається із постанови, то така винесена за результатами застосування вимірювального приладу “Візир”, серійний номер якого № 0812354. Однак, дану постанову вважає незаконною, та такою, що винесена з грубим порушенням ст.ст.7,245,251,252,254,268 КУпАП. Крім цього, з доданої до постанови фотокартки не можна побачити будь-яких дорожніх (заборонних, тощо) знаків, передбачених ПДР України. Тому, на підставі вищенаведеного просить скасувати вказану постанову.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з»явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ст.128 КАС України.
На пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі від 14 жовтня 2009 року, надати докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, не було надано відповідних доказів, тому суд вирішує справу на основі наявних доказів, що відповідає положенням ч.6 ст.71 КАС України.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 статті 2 КАС України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п.п.1,3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ст.18 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Згідно ст.222 КУпАП до компетенції працівників органів внутрішніх справ віднесено розгляд адміністративних порушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що 31 липня 2009 року інспектором групи оформлення ДТП ВДАІ Ужгородського району УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області молодшим лейтенантом міліції ОСОБА_2, винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 001840, згідно якої ОСОБА_1 28 липня 2009 року о 18 год. 46 хв. на 804 км. автодороги Київ-Чоп у с.Барвінок, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху на 30 км., а саме рухався зі швидкістю 90 км/год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України, на підставі чого на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. Відповідно до цієї постанови швидкість вимірювалась приладом “ Візир”, серійний номер якого 0812354.
Крім цього встановлено, що згідно вказаної постанови ОСОБА_1 керував автомобілем марки “LANDROVER”, з державним номерним знаком 6697 АМ, тоді як насправді державний номерний знак на вищевказаному автомобілі НОМЕР_2.
Також, у судовому засіданні встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення інспектором групи оформлення ДТП ВДАІ Ужгородського району УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області молодшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 на ОСОБА_1 не складався.
Згідно ст.11 Закону України ?ро міліцію” передбачено право працівника міліції використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.
Порядок застосування спеціальних контрольно-вимірювальних приладів визначається Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13 листопада 2006 року за №1111, відповідно до якої спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах, інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів(п.13.1); до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються, забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув(п.13.2); на кожний засіб вимірювання заводиться журнал обліку роботи технічних засобів вимірювання (додаток 8). Він заповнюється працівником ДПС ДАІ, що застосовував прилад при нагляді за дорожнім рухом. Використання під час несення служби спеціальних технічних засобів, не передбачених табельною належністю підрозділу, забороняється (п.13.4).
Також, у відповідності до ст.ст 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів надано не було.
Отже, на думку суду, із наданих позивачем документів не убачається, що в даному випадку виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке було зафіксоване приладом “Візир”, було здійснено у відповідності до вимог КУпАП, Закону України ?ро міліцію”, Закону України ?ро дорожній рух”, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13 листопада 2006 року за №1111, так як відповідачем документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, не надано.
Крім цього, згідно ст.251 КпАП України доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені обставини встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпеченням безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як убачається із постанови, що оскаржується, в такій взагалі не зазначено доказів, на підставі яких було прийняте рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, а тільки зазначено що до постанови додається “ фотокартка ” , при цьому відсутні дані чи є цей пристрій спеціальним контрольно-вимірювальним приладом для визначення швидкості руху, чи допущений працівник ДПС, який склав постанову, до роботи зі спеціальними технічними засобами, чи пройшов використовуваний пристрій повірку і коли саме, а також відсутні дані про ділянку дороги, максимальну швидкість, перевищення якої тягне відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП. З наданих же фото-даних, неможливо достовірно встановити де саме рухався автомобіль позивача, оскільки крім зображення автомобіля із номерним знаком та фіксування швидкості на зображенні відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що автомобіль із вказаною швидкістю рухався чи то на автомагістралі, чи то на дорогах автомобілів, чи на інших дорогах поза населеним пунктом чи в населеному пункті, позначеному знаком 5.47 ПДР України.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Однак, даних вимог закону інспектором групи оформлення ДТП ВДАІ Ужгородського району УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області молодшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 додержано не було, а саме таким не складено протокол про адміністративне правопорушення, а винесено відразу постанову.
Пленум Верховного Суду України Постановою №14 від 23.12.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертає увагу судів на неприпустимість під час розгляду справ про адміністративні правопорушення ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності (п.24).
Згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ від 14.04.1997р. №341 одним з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки учасників дорожнього руху, захист їх прав та законних інтересів (п.п.5п.4).
Відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України №1111 від 13.11.2006р. діяльність підрозділів ДАІ здійснюється відповідно до принципів дотримання законності, права на повагу до гідності, забезпечення свободи та недоторканності особи та її прав, гласності та верховенства права (п.2.2); взаємовідносини працівника ДПС з учасниками дорожнього руху мають ґрунтуватися на принципах дотримання законності, забезпечення свободи та недоторканності особи, забезпечення її прав, уважному, доброзичливому і поважному ставленні до громадян (п.22.1).
Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням того, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми діючих нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача належними доказами не спростовані, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.1,2,3,17,18,70,71, 86, 159-163 КАС України, ст.ст.222, 251, 258,288 КУпАП, ст.11 Закону України ?ро міліцію”, Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Постановою Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13 листопада 2006 року за №1111, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до інспектора групи оформлення ДТП ВДАІ Ужгородського району УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 001840 від 31 липня 2009 року - задовольнити .
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 001840 від 31 липня 2009 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (триста) грн. 00 коп.- закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через цей суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий: Шешеня М.О.