1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 року м. Полтава Справа № 2а-46694/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Шевякова І.С.,
при секретарі – Мушук В.В.,
за участю: представника позивача - Фищука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського (фермерського) господарства "Вітченко" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
27 серпня 2009 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селянського (фермерського) господарства "Вітченко" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 4219,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, зобов`язані щорічно відраховувати відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте останнім. На підприємстві відповідача дана чисельність складає 1 місце. Отже, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і незайняте ним відповідач повинен був сплатити до 16.04.2009 року 4055,56 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Оскільки відповідач у визначений Законом термін, а саме до 16.04.2009 року, не сплатив штрафні санкції, позивачем нарахована пеня в сумі 163,48 грн.
В судовому засідання представник позивача підтримав свої позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на СФГ "Вітченко" робоче місце для інвалідів було створене та є вакантним. Працевлаштування інвалідів здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, а не підприємством. Про створення робочих місць для інвалідів СФГ "Вітченко" інформувало районний центр зайнятості, що підтверджується копіями звітів про наявність вакансій за 2008 рік. Таким чином, підприємство вважає, що виконало свій обов’язок, покладений Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а тому адміністративно-господарські санкції на нього накладені безпідставно.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з 01.08.2001 року для всіх підприємств, установи і організацій, незалежно від форм власності і господарювання встановлено норматив створення робочих місць, визначений в розмірі 4% від середньоспискової чисельності робочих. На підприємстві відповідача дана чисельність складає 9 робочих місць, тобто норматив працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, на яких інвалідів працює менше, ніж встановлено нормативом, зобов‘язані щорічно відраховувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів по їх соціально-трудовій реабілітації в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
З огляду на вищевикладене позивачем і заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 4055,56 грн. за 1 незайняте інвалідом робоче місце.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Оскільки відповідач у визначений Законом термін, а саме до 16.04.2009 року, не сплатив штрафні санкції, позивачем нарахована пеня в сумі 163,48 грн.
Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року "Про організацію робочих місць і працевлаштування інвалідів" передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнагляду охорони праці, організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.
Відповідно до пункту 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства вживають заходів до створення робочих місць для інвалідів, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення і відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для інвалідів. Пунктом 2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів встановлено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.
Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що підприємство вважається таким, що належним чином виконало покладені на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов'язки, у тому випадку, коли підприємством були надані докази або проведення атестації робочого місця для працевлаштування інваліда у встановленому законом порядку, або докази того, що необхідна кількість робочих місць була створена і введена в дію шляхом працевлаштування на них відповідної кількості інвалідів разом із документами, які б підтверджували те, що підприємство належним чином повідомляло органи працевлаштування інвалідів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, але цими органами інваліди для працевлаштування не направлялися.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Накладення адміністративно-господарських санкцій на підприємство також врегульовано Господарським кодексом України (ГК України). Так, згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судом встановлено, що відповідач створив для інвалідів робоче місце, як передбачено законом, підприємством було надіслано до Козельщинського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій на СФГ "Вітченко" за 2008 рік, якими інформовано органи, що займалися працевлаштуванням інвалідів. Згідно повідомлення Козельщинського міськрайонного центру зайнятості, через відсутність бажаючих, інваліди в СФГ "Вітченко" для працевлаштування у 2008 році не направлялися.
Позивачем в підтвердження своїх позовних вимог не надано доказів направлення до СФГ "Вітченко" пропозицій щодо працевлаштування інвалідів, чи відмови відповідача в їх працевлаштуванні. Тому суд вважає, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, у зв’язку із чим вина підприємства в не працевлаштуванні інвалідів відсутня, і тому відсутні й підстави для застосування адміністративно-господарських штрафних санкцій.
Таким чином, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до СФГ "Вітченко" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 4219,04 грн. задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову відмовити.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2009 року.
Суддя І.С. Шевяков