Справа № 22-ц-295/2007 Головуючий у першій інстанції
МОРОЗОВ О.Б.
Категорія - цивільна Доповідач - ШЕМЕЦЬ Н.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., СТРАШНОГО М.М.,
при секретарі: ІВАНОВІЙ Н.Б.
за участю: ОСОБА_1,ОСОБА_2 ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства закритого типу „Фірма „Проммонтаж" на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства закритого типу „Фірма „Проммонтаж" про стягнення заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2006 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом та просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 4518 грн.49 коп. за травень-липень 2006 року, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера, звільнилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і розрахунок по заробітній платі з нею не проведено.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТЗТ „Фірма „Проммонтаж" на її користь 4518 грн. 49 коп. заборгованості по заробітній платі; 7158 грн. 97 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; на користь держави 116 грн. 77 коп. судового збору; на користь ТУ ДСА в Чернігівській області ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі АТЗТ „Фірма „Проммонтаж" просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, що суд порушив вимоги ст. 10 ЦПК України щодо повного і всебічного з"ясування обставин справи. Вказують, що спір вирішено судом лише на підставі доказів, наданих позивачкою. Також судом при стягненні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, не було враховано, що позивачка є пенсіонеркою, має постійний дохід, а тому не можна було вважати її такою, що потребує працевлаштування.
2
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та судового збору з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що знайшов своє підтвердження факт порушення законних прав позивачки щодо оплати праці.
Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2. працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера (а.с.33). Суд першої інстанції, стягуючи заборгованість по заробітній платі, виходив з того, що позивачка в травні -червні 2006 року мала посадовий оклад в розмірі 1500 грн. в місяць, що підтверджується копією штатного розпису на 2006 рік (а.с.6). З цим погоджується і апеляційний суд, оскільки відповідач, хоч і не погоджувався з зазначеним розміром посадового окладу головного бухгалтера, доказів на підтвердження своїх заперечень не надав.
Згідно штатного розпису на 2006 рік (а.с.7) з 1 липня змінювався посадовий оклад позивачки в сторону зменшення - 800 грн. Проте з даним штатним розписом її було ознайомлено лише 24.07.2006 року, про що свідчить її відмітка про ознайомлення на штатному розписі і це є порушенням вимог ст.103 КЗпП України і, відповідно, відносно ОСОБА_1 діють попередні умови оплати праці, тобто, зберігається оклад 1500 грн.
З наявної в матеріалах справи довідки АТЗТ „Фірми ,,Проммонтаж"(а.с.5) слідує, що ОСОБА_1 не була виплачена заробітна плата за травень-липень 2006 року в розмірі 4518 грн. 49 коп., яку суд першої інстанції і стягнув з відповідача. Проте апеляційний суд не може погодитись з зазначеною сумою враховуючи те, що згідно розрахунку, наданого позивачкою і не спростованого представником відповідача, за травень 2006 року позивачці нараховано за роботу у вихідні дні 400грн., проте жодного наказу про роботу у вихідні дні для позивачки матеріали справи не містять і тому на дану суму підлягає зменшенню стягнута судом першої інстанції заборгованість і належить стягнути з відповідача на користь позивачки 4118 грн.49 коп.(4518,49 - 400 = 4118,49).
Відповідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими і підлягають задоволенню в розмірі, стягнутому судом першої інстанції.
3
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції стягнув середній заробіток за весь час затримки розрахунку, не врахувавши, що позивачка є пенсіонеркою, має постійний дохід, а тому не можна було вважати її такою, що потребує працевлаштування є необгрунтованими та суперечать положенням ст. 117 КЗпП України, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Належить також змінити стягнуту суму судового збору і стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 112 грн.77 коп.
Керуючись ст.ст. 103,116,117 КЗпП України, ст.ст. 307, 309 ч.1 п.1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу „Фірма „Проммонтаж" - задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 06 грудня 2006 року -змінити в частині стягнення з АТЗТ „Фірма „Проммонтаж" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та судового збору.
Стягнути з акціонерного товариства закритого типу „Фірма „Проммонтаж" на користь ОСОБА_1 4118 грн.49 коп. заборгованості по заробітній платі.
Стягнути з АТЗТ „Фірма Проммонтаж" судовий збір в сумі 112 грн.77 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.