Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 а-18/07 Головуючий у 1 інстанції: Притуло Л. В.
Суддя-доповідач: Стрелець Л. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Стрелець Л.Г.
Суддів: Спас О.В.
Давискиби Н.Ф.
При секретарі: Степановій Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 3840 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до військової частини А 3840 про проведення доплати по грошовому забезпеченню
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду із позовами до військової частини А 3840 про проведення доплати по грошовому забезпеченню (заробітній платі).
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.09.2006 року адміністративні справи за позовами ОСОБА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були об'єднані в одне провадження.
В позовах позивачі вказували , що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проходили, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проходять військову службу у відповідача.
Відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України , МВС України , державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу, які мають високі показники в службовій діяльності" ( далі - Указ Президента) Міністру оборони надано право встановлювати військовослужбовцям ЗС України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від строку служби у розмірах : більше 5 років - до 10 %; більше 10 років - до 30%; більше 15 років - до 50 %; більше 20 років - до 70 %; більше 25 років - до 90 %. Порядок та умови виплати визначаються Міністром оборони починаючи з 01.05.2003 року за рахунок коштів Держбюджету України на утримання ЗС України. 26.05.2003 року була затверджена інструкція про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в ЗС України. Посилаючись на те, що надбавка перераховувалась їм у меншому розмірі, ніж це передбачено Указом Президента, позивачі просили суд стягнути з військової частини A3 840 на
2
користь ОСОБА_1 7251 грн., ОСОБА_3 - 2647 грн., ОСОБА_4 - 2550 грн.. ОСОБА_2 - 727 грн.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволені частково. Зобов'язано військову частину нарахувати різницю в надбавках позивачам: ОСОБА_1 у розмірі 7251 грн.; ОСОБА_2 - 727 грн.; ОСОБА_3 - 2647 грн.; ОСОБА_4 - 2009,81 грн. В задоволенні адміністративних позовів в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі Військова частина A3 840 Міністерства оборони України просить суд скасувати вказану постанову як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Згідно ч. З ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до ст. 202 КАС України підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права. що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у відповідача з
15.04.2002 року по 08.11.2004 року. Стаж його безперервної військової служби на 05.05.2003
року складає 14 років 9 місяці. Згідно Указу Президента йому був встановлений розмір
надбавок за безперервну службу, однак в період з 01.05.2003 року по 28.02.2005 року вказана
надбавка виплачувалась не в повному розмірі.
ОСОБА_2 проходить військову службу у відповідача з 30.11.1998 року по теперішній час. Стаж його безперервної служби на 05.05.2003 року складає 05 років 09 місяців. В період з
01.05.2003 року по 28.02.2005 року надбавка, згідно Указу Президента виплачувавсь йому, на
його думку, не в повному розмірі.
ОСОБА_3 проходить військову службу у відповідача з 30.08.1991 року по теперішній час. Стаж його безперервної військової служби на 05.05.2003 року складає 11 років 9 місяців. З 01.05.2003 року по 28.02.2005 року згідно Указу Президента виплачувалась йому, на його думку, не в повному розмірі.
Задовольняючи позовні вимоги позивачів суд першої інстанції виходив з того, що згідно Закону України „Про оплату праці", ст. 1.1 Положення про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України надбавка за .безперервну військову службу є невід'ємною частиною грошового утримання (заробітної плати). Суд першої інстанції дійшов висновку, що Наказ Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 року, яким передбачено, що розмір щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюється, виходячи з дійсного фонду грошового забезпечення по рішенню Міністра оборони України, не відповідає ступіню його юридичної сили, а саме: Указу Президента України Х° 389 від 05.05.2003 року, оскільки в самому Указі передбачено, що Міністр оборони України визнає лише порядок та умови виплат надбавки за безперервну службу, а не її розмір. Крім того, згідно з п. З вказаного Указу, Кабінет Міністрів був зобов'язаний запланувати в бюджеті грошові засоби для виплати вказаної надбавки.
З такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.
Статтею 1 Указу Президента України від 05.05.2003 року "Про надбавки військовослужбовцям ЗСУ ... за безперервну службу" чітко визначено, що право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну службу у ЗСУ надано Міністру оборони України, він же і визначає порядок і умови її виплати. З цією метою
3
Міністром оборони України був виданий наказ від 26.05.2003 року № 149 "Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в ЗСУ", п. 2 якої встановлено, що розмір цієї надбавки встановлюються щорічно, виходячи з фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Зі змісту Указу Президента України і Наказу Міністра оборони України випливає, що вказаними нормативними актами не встановлені мінімальні розміри надбавок в межах конкретної вислуги років. Перед розміром надбавки стоїть прийменник "до", що дозволяє виплачувати військовослужбовцям надбавку за військову безперервну службу в ЗСУ понад 10 років менше 30 %, а понад 15 років менше 50 %. Тому нарахування і виплата надбавки менше максимальної ставки, передбаченої за відповідний стаж, не є порушенням закону.
Відповідно до Указу Президента України щомісячна надбавка за безперервну військову службу в ЗСУ встановлюється у відсотках до грошового забезпечення, щодо осіб, які мають високі результати службової діяльності, залежно від стажу діяльності.
В матеріалах справи відсутні данні про те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було призначено підвищений розмір надбавки за високі результати службової діяльності.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду необхідно скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5. відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 198.202 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Військової частини А 3840 задовольнити.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2006 року по цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту:
"В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_4 до військової частини А 3840 про проведення доплати по грошовому забезпеченню (заробітній платі) відмовити."
Постанова може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судового рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Судді: