Справа № 2-1756/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Вуїва О.В., при секретарі – Козачук О.С.,
за участю: представника позивача – ОСОБА_4, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1. (який водночас мав статус представника відповідачки ОСОБА_3),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»» (далі – банк) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2009 року банк звернувся до суду з зазначеним позовом в якому вказував, що 27 липня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 118-07/МБ, відповідно до якого позивач надав останньому кредитні кошти в сумі 20 000 доларів США на строк до 26 липня 2014 року, а відповідач зобов’язався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 14% річних.
Наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання зобов’язань позичальником є сплата ним банку пені та право позивача вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.
Згідно в цей же день укладених договорів поруки відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 поручилися за вчасне та повне виконання зобов’язань з боку позичальника, взявши на себе зобов’язання відповідати з ним в солідарному порядку за порушення останнім умов кредитного договору.
Проте, позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту та процентів за користування ним виконував не належним чином, в зв’язку з чим станом на 05 серпня 2009 року в нього виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 17 550,75 доларів США, що становить еквівалент в національній валюті - 142 706,89 грн., в тому числі:
- заборгованість за строковим кредитом – 16 659,67 доларів США (що становить еквівалент в національній валюті – 128 054,55 грн.);
- заборгованість за простроченим кредитом – 681,72 доларів США (що становить еквівалент в національній валюті – 5 240,04 грн.);
- заборгованість за процентами – 209,36 доларів США (що становить еквівалент в національній валюті – 1 609,25 грн.);
- нарахована пеня за порушення умов договору – 7 803,05 грн.
Враховуючи вказані обставини, позивач просив про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, а також всіх сплачених ним судових витрат.
Представник позивача - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Відповідач ОСОБА_1, як в наданому письмовому запереченні так і в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. В обгрунтування заперечень вказував на те, що дійсно знаходиться в договірних відносинах з позивачем на підставі кредитного договору, укладеного 27 липня 2007 року. Водночас з січня 2009 року свої зобов’язання виконує не в повному обсязі в зв’язку з кризовими явищами в суспільстві та державі зокрема, що суттєво вплинули на його матеріальне становище.
Разоз з тим просив врахувати те, що:
- він здійснив всі необхідні дії для вчасного виконання умов договору та врегулювання спору. Зокрема звертався до представників банку з проханнями про зміну умов договору, (продовження строку його дії, відстрочки або розстрочки виконання взятих на себе зобов’язань, реструктуризацію боргу), однак позитивної відповіді не отримав;
- позивач не врахував численних актів органів влади щодо рекомендованих заходів роботи з позичальниками, які потрапили в скрутне матеріальне становище в умовах фінансової кризи, навпаки навмисно здійснюючи заходи, що призвели до збільшення розміру шкоди;
- кредитний договір містить ряд положень, які не відповідають вимогам Закону, а також є несправедливими та дискримінаційними.
Враховуючи вказані обставини, не вбачав підстав для стягнення заборгованості.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважаючи обгрунтованими запереченняОСОБА_1
Крім цього, звертав увагу суду на те, що протягом 6 місяців з моменту порушення позичальником своїх зобов’язань банк не повідомляв його про наявність такого порушення, як це передбачено договором поруки та не висував до нього жодних вимог, що виникли з вказаного договору.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, направивши на адресу суду письмове заперечення в якому вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» не визнала. В обгрунтування заперечень вказувала на те, що позивач пропустив у відношенні неї, як поручителя, строк звернення до суду. Тому вважала, що в позові необхідно відмовити.
Представник відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримавши її заперчення.
Суд вважав можливим розглядати справу без участі відповідачки ОСОБА_3., оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, відповідача та водночас представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, судом встановлено, що 27 липня 2007 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» (в подальшому – Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»») уклав в письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір 118-07/МБ в якому сторони узгодили всі його умови.
Відповідно до договору банк зобов’язався надати, а в подальшому надав позичальнику на споживчі потреби кредит в сумі 20 000 доларів США на строк до 26 липня 2014 року (шляхом перерахування суми кредиту на позичковий рахунок НОМЕР_1, відкритий на ім’я останнього).
Зі своєї сторони позичальник зобов’язався щомісячно в строк до 25 числа (відповідно до узгодженого сторонами графіку), частинами повертати отриманий кредит, сплачувати проценти за користування ним в розмірі 14% річних, а також вносити інші платежі.
Наслідками порушення його умов щодо своєчасного виконання зобов’язань позичальником є сплата ним банку пені в розмірі 1 % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу, а також виникнення у позичальника права вимагати від боржника дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та внесення інших платежів (а.с. 6-13).
Згідно в цей же день укладених договорів поруки відповідачі ОСОБА_2., ОСОБА_3 поручилися за вчасне та повне виконання зобов’язань з боку позичальника, взявши на себе зобов’язання відповідати з ним в солідарному порядку за порушення останнім умов кредитного договору (а.с. 14-19).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів або чергової частини кредиту він не звільняється від обов’язку виконання зобов’язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
Крім цього, положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов’язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов’язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в Законі або договорі.
Разом з тим виконання зобов’язання може забезпечуватися порукою.
Згідно ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З матеріалів справи вбачається те, що позичальник порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту та процентів за користування ним, в зв’язку з чим станом на 05 серпня 2009 року в нього виникла заборгованість по кредитному договору та (виходячи з курсу долара США до національної валюти станом на 05 серпня 2009 року - 768,15 грн. за 100 доларів) складається з наступного:
- заборгованості за строковим кредитом – 16 659,67 доларів США (що становить еквівалент в національній валюті – 127 971,26 грн.);
- заборгованість за простроченим кредитом – 681,72 доларів США (що становить еквівалент в національній валюті – 5 236,63 грн.);
- заборгованість за процентами – 209,36 доларів США (що становить еквівалент в національній валюті – 1 608,20 грн.);
- нарахована пеня за порушення умов договору – 7 803,05 грн.
Таким чином загальна сума заборгованості в національній валюті складає 142 619,14 грн.
Заперечення відповідачів проти позову в цій частині з посиланням на скрутне матеріальне становище позичальника та дискримінаційний характер частини положень кредитного договору не приймаються судом до уваги, оскільки згідно ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов. Водночас укладений договір є обов’язковим до виконання зобов’язаними особами, повинен виконуватися належним чином, у встановлені в ньому строки та не залежить від матеріального становища сторін, якщо інше не передбачено Законом або не випливає з суті самого договору.
Також не приймаються до уваги інші доводи відповідачів, зокрема:
• в частині неврахування позивачем численних актів органів влади щодо рекомендованих заходів роботи з позичальниками, які потрапили в скрутне матеріальне становище в умовах фінансової кризи - оскільки такі акти мають лише рекомендаційний, а не обов’язковий характер;
- в тій частині, що саме дії кредитора призвели до збільшення розміру шкоди – оскільки відповідні докази в матеріалах справи відсутні;
- в тій частині, що ОСОБА_1 здійснив всі необхідні дії для вчасного виконання умов договору та врегулювання спору – оскільки звернення з пропозиціями про зміну умов договору та реструктуризацію боргу такими діями вважатися не можуть. Разом з тим останній не звернув увагу на те, що договір внаслідок істотної змін обставин, що призвело до дизбалансу інтересів сторін, міг бути змінений або розірваний за їх взаємною згодою, а в разі недосягнення сторонами такої згоди – судом.
Однак вказаних дій сторонами вчинено не було.
Не заявлено сторонами таких вимог (зокрема вимог про зміну умов, розірвання, визнання кредитного договору повністю або частково недійсним) й в судовому засіданні шляхом пред’явлення зустрічного позову відповідно до положень ЦПК України.
Виходячи з таких обставин та на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» підлагає стягненню заборгованість в сумі 142 619,14 грн.
В силу ч.1 ст. 88 ЦПК України з цього відповідача (відповідно до розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, а саме 30 грн. витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи, а також 1 426,19 грн. державного мита.
Що стосується вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» до поручителів, то суд в цій частині виходить з умов договорів поруки, а саме п. 5.1, в якому сторони узгодили між собою те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не заявив вимог до поручителів.
З пояснень сторін, а також письмових доказів, зокрема, виписок з особових рахунків позичальника та копії вимоги про дострокове повернення кредитних коштів (а.с. 28, 82-106, 108-158) вбачається та обставина, що саме з січня 2009 рокуОСОБА_1 систематично порушував свої зобов’язання перед банком, проте вимога про погашення кредитної заборгованості була пред’явлена кредитором до поручителів лише 06 серпня 2009 року після спливу шестимісячного строку з моменту початку порушення таких зобов’язань, а тому після припинення договорів поруки.
Доказів направлення вимог поручителям до спливу цього строку позивачем надано не було.
За такого, суд не вбачає підстав для задоволення позову до цих відповідачів.
Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»» заборгованість за кредитним договором № 118-07/МБ від 27 липня 2007 року, що утворилася станом на 05 серпня 2009 року в сумі 142 619 (сто сорок дві тисячі шістсот дев’ятнадцять) гривень 14 копійок, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 39002011509980, МФО 326933, код ЄДРПОУ 26499505), а також 30 (тридцять) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 1 426 (одну тисячу чотириста двадцять шість) гривень 19 копійок державного мита, перерахувавши вказані суми на цей же рахунок.
В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя /підпис/ О.В. Вуїв
Згідно з оригіналом: суддя: