Справа № 22ц-8189/2009 Головуючий у І інстанції Ариничева С. А.
Категорія 25 Доповідач Барков В. М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О. П.,
суддів Баркова В. М.,
Троценко Л. І.,
при секретарі Хачатрян А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (далі за текстом – ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант») про стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 25 вересня 2008 року між ним та відповідачем був укладений договір добровільного страхування автомобілю Lexus LX 470, номерний знак НОМЕР_1 (далі за текстом – Автомобіль). 06 грудня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої застрахований автомобіль було пошкоджено. Вартість відновлювального ремонту склала 74 570 грн. Однак відповідач не визнав цей випадок страховим, оскільки позивачем порушені строки сплати першої страхової премії і тому договір страхування не набув чинності. Вважав цю відмову незаконною, тому що перша страхова премія була сплачена страховому агенту в день укладення договору і просив стягнути на свою користь заборгованість по виплаті страхового відшкодування в сумі 65 347 грн. 50 коп., пеню за прострочку його виплати в сумі 8 209 грн. 24 коп., втрати від інфляції в сумі 3 796 грн. 22 коп., 3% річних в сумі 1 069 грн. 57 коп. та у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. і судових витрат 250 грн.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 серпня 2009 року позов ОСОБА_1 до ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 65 347 грн. 50 коп., пеню за порушення строку сплати страхового відшкодування в сумі 8 366 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 1069 грн. 03 коп., втрати від інфляції за час прострочення в сумі 3 796 грн. 22 коп. та судові витрати в сумі 250 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з’ясування судом обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині задоволених вимог необхідно скасувати і в задоволенні позову відмовити з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Проте такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, тому апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону «Про страхування» договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку виплатити страхову суму чи відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником чи на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.
Як встановлено судом, 25 вересня 2008 року між ОСОБА_1. та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» був укладений договір добровільного страхування автотранспорту № 28 (далі за текстом – Договір).
За цим договором страхувальник – ОСОБА_1 застрахував свої майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням Автомобілем на випадок його пошкодження чи знищення або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; незаконного заволодіння; пошкодження, знищення або крадіжки його частин, деталей, приладів, що викликані протиправними діями третіх осіб, у будь-який час та у будь-якому місці знаходження Автомобілю; пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха (повінь, буря, ураган, смерч, цунамі, шторм, злива, град, обвал, лавина, оповзень, вихід підґрунтових вод, паводок, сель, удар блискавки, осідання ґрунту), падіння дерев та інших предметів, нападу тварин, а також пожежі чи самозаймання транспортного засобу (а.а.с. 11-13).
На виконання цього договору ОСОБА_1. 25 вересня 2008 року було сплачено перший страховий платіж в сумі 9 222 грн. 25 коп. (а.с. 21).
Доводи апеляційної скарги про те, що Договір не набрав чинності є безпідставними, оскільки перший страховий платіж був сплачений позивачем ОСОБА_2., який при укладанні договору діяв як повірена особа ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» у спосіб і межах своїх повноважень (а.а.с. 18-19, 20).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Між тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до п.п. 5.1.5. Договору до страхових випадків не відносяться і виплати страхового відшкодування не провадяться у разі, якщо збиток виник внаслідок управління транспортним засобом особою у якої відсутні правові підстави (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, трудовий договір, доручення на право керування тощо) для керування застрахованим транспортним засобом.
Як вбачається з матеріалів справи, в момент дорожньо-транспортної пригоди застрахованим транспортним засобом керував ОСОБА_3, який порушив п. 14.2 Правил дорожнього руху та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 116).
Доказів того, що ОСОБА_3 керував Автомобілем на відповідній правовій підставі, позивачем суду не надано.
Крім того, відповідно до п. 6.6. Договору сторони домовилися, що за дії осіб, які на законних підставах експлуатують транспортний засіб, несе відповідальність страхувальник.
З урахуванням встановлених обставин справи, положень закону та умов договору, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення страхового відшкодування, пені, трьох процентів річних, інфляції та судових витрат необхідно скасувати і ухвалити нове рішення яким в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1. відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» задовольнити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 серпня 2009 року в частині стягнення страхового відшкодування, пені, трьох процентів річних, інфляції та судових витрат скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох процентів річних, інфляції та судових витрат відмовити.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді