Справа № 22ц-8392/ 2009 Головуючий І інстанції Дьяченко О. І.

Категорія 57 Доповідач Барков В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 листопада 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Маширо О. П.,

суддів             Баркова В. М.,

                Шевченко В. Ю.,

при секретарі         Хачатрян А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чаклун» на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 20 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чаклун» про стягнення вартості майнового паю,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до відповідача, посилаючись на те, що їх матір ОСОБА_5., померлу ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Чаклун» (далі за текстом – ТОВ «Чаклун») від 22 травня 2005 року було прийнято до складу засновників цього товариства та видано сертифікат про внесення до статутного фонду 17 513 грн., що складає 14,2% його розміру. Вони як спадкоємці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власниками цього внеску в сумі по 8 756 грн. (7,1%) кожний. Вони мають намір вийти з членів товариства, але їм було запропоновано викупити належні паї за 30% їх номінальної вартості. Не погоджуючись із цим, просили зобов’язати відповідача виділити їм в натурі майно на суму по 8 756 грн. кожному.

Позивач ОСОБА_4. звернувся до суду із позовом до відповідача, посилаючись на те, що з 1998 року по 2006 рік працював у відповідача та 22 травня 2005 року його включено до складу засновників товариства і йому видано свідоцтво про право на майновий пай в сумі 3 284 грн. Однак рішенням загальних зборів засновників від 16 липня 2007 року його виключено із складу пайщиків, оскільки він на момент розпаювання не був членом товариства. Вважав ці дії неправомірними і просив суд зобов’язати відповідача виділити йому в натурі майно на суму 3 284 грн.

Позивачка ОСОБА_2., звернувшись до суду із позовом, посилалася на те, що вона вийшла на пенсію 09 серпня 1993 року і на момент реорганізації товариства мала право на майновий пай. В зв’язку з цим 22 травня 2005 року її було включено до складу засновників товариства та видане свідоцтво про внесення до статутного фонду товариства внеску в сумі 7 580 грн. Вона має намір вийти з товариства, але їй було запропоновано викупити належний їй пай за 30% їх номінальної вартості. Вважала, що відповідач відмовляється надати їй у володіння та користування належне їй майно, тому просила зобов’язати останнього виділити їй в натурі майно на суму 7 580 грн.

Ухвалою Старобешівського районного суду Донецької області від 30 квітня 2009 року вказані позови були об’єднані в одне провадження.

Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 20 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4 були задоволені повністю. Зобов’язано ТОВ «Чаклун» виділити майно у грошовому еквіваленті  ОСОБА_1 на суму 8 914 грн. 30 коп., ОСОБА_2.  на суму 7 738 грн. 30 коп., ОСОБА_3.  на суму 8 914 грн. 30 коп., ОСОБА_4. на суму 3 442 грн. 30 коп. Стягнуто з ТОВ «Чаклун» на користь держави судовий збір в сумі 290 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивачам відмовити, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального закону і обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі як члени ТОВ «Чаклун» мають право на майновий пай, вартість якого підлягає стягненню на їх користь.

Проте погодитися з таким висновком не можна, оскільки суд першої інстанції дійшов його з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права, об’єднавши в одне провадження неоднорідні позовні вимоги.

Виходячи із змісту ст. 143 ЦК України та ст.ст. 4, 51 Закону України «Про господарські товариства»,  установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який серед інших вимог має містити відомості про розмір статутного капіталу з визначенням складу учасників та частки кожного з них.   Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Чаклун» було створено в лютому 1998 року шляхом реорганізації Старобешівського міжгосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства і є його правонаступником (т. 1, а.с. 15-20).

Розпорядженням голови Старобешівської районної державної адміністрації від 16 лютого 1998 року № 109р був зареєстрований статут цього товариства, учасниками якого були: ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8. та ОСОБА_9. (т.1 а.с.45).

У подальшому склад учасників товариства був збільшений до восьми осіб, про що було внесено відповідні зміни та доповнення до установчих документів ТОВ «Чаклун» (т.1 а.с. 55-57).

Серед цих учасників товариства ОСОБА_5., ОСОБА_2. та ОСОБА_4 не було, тому не можна вважати підставним висновок суду першої інстанції про членство вказаних осіб у товаристві, оскільки належними доказами цей факт не підтверджений.

Загальними зборами ТОВ «Чаклун» від 16 липня 2007 року до складу учасників товариства був прийнятий ОСОБА_10, який викупив у всіх інших членів товариства їхні частки в статутному фонді, при цьому, усі вісім членів товариства вийшли з його складу (т.1 а.с. 60-71).

Відповідно до п. 4.2.2. статуту ТОВ «Чаклун» у новій редакції, затвердженого 30 серпня 2007 року та зареєстрованого 01 жовтня 2007 року, статутний фонд товариства створено шляхом внеску від учасника ОСОБА_10. в результаті викупу внесків інших учасників товариства на підставі рішення загальних зборів учасників від 16 липня 2007 року, протокол № 3. Частка ОСОБА_10. у статутному фонді товариства складає 100% (Том 1 а.с. 37-44).

Таким чином, на час розгляду справи судом, єдиним членом ТОВ «Чаклун» є ОСОБА_10

Докази, які б підтверджували, що ОСОБА_5., ОСОБА_2. та ОСОБА_4. входять до складу учасників ТОВ «Чаклун» та їм належить відповідна частка у статутному капіталі товариства, в матеріалах справи відсутні.

На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. відмовити.

Оскільки апеляційний суд ухвалює нове рішення, згідно з ч. 5 ст. 88 ЦПК України з позивачів на користь відповідача необхідно стягнути понесені останнім судові витрати, пов’язані з оплатою судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі по 58 грн. 18 коп. з кожного та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 70 грн. 50 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чаклун» задовольнити.

Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 20 липня 2009 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чаклун» про визнання права на майновий пай та стягнення його вартості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чаклун» судові витрати пов’язані з оплатою судового збору по 58 грн. 18 коп. з кожного та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 70 грн. 50 коп. з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді