Справа № 2-а-214/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2009 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Сташківа В.Б.,
при секретарі Коваль Т.С.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача
ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Ріпкинському районі про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2009 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, в якому посилаючись на те, що він є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та отримує державну та додаткову пенсії, виплата яких передбачена статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначаючи те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій та додаткової пенсії не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом та на відмову Управління ПФУ в Ріпкинському районі привести їх у відповідність з вимогами Закону, а виплачуванні, на підставі постанов Кабінету міністрів України, йому основні та додаткові пенсії є такими, що не відповідають вимогам Закону, просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії .
Позивач ОСОБА_1 підтримав адміністративний позов, в судовому засіданні.
Також підтримав позов, з підстав зазначених в позові, і представник позивача ОСОБА_2, додавши додатково, що пенсії необхідно перераховувати саме з 1 березня 2009 р., а не 17 березня 2009 р., як вказує відповідач.
Управління Пенсійного Фонду України у Ріпкинському районі проти задоволення позову заперечує, на обґрунтування заперечення зазначає, що їх дії є правомірними, оскільки вони керувались в своїй діяльності Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який відсилає при обрахунку державної та додаткової чорнобильської пенсії до розмірів, встановлених ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” (19 грн. 91 коп. та 9 грн. 96 коп. відповідно). Посилаються в своїх запереченнях на відсутність бюджетного фінансування вказаних витрат, та на те, що після визнання положень законів України щодо пенсій чорнобильцям не конституційними Верховна Рада України таки не спромоглась внести зміни та на законодавчому рівні врегулювати зазначене питання, у зв’язку з цим вони за це відповідальності не несуть. Посилаються на те, що ч. 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не застосовується до спірних правовідносин. Також зазначають, що оскільки ОСОБА_1 написав заву про призначення пенсії з 17 березня 2009 р., то перерахунок і виплата її з 1 березня 2009 р. є такою, що не відповідає чинному законодавству.
Аналогічні пояснення в судовому засіданні надав представник ОСОБА_3.
Заслухавши позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, перевіривши за матеріалами справи наведені у адміністративному позові його обґрунтування, та письмові заперечення відповідача проти позову, суд знаходить, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Як установлено судом ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам ІІІ групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Розрахунок пенсії ОСОБА_1 відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” розміру, що становить 19 грн. 91коп..
Заперечення відповідача щодо того, що обчислення пенсій повинно проводитися саме з розміру 19 грн. 91 коп., визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” не відповідає дійсності, виходячи з наступного.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, дійсно затверджено ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця ОСОБА_4 є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 2 ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, всупереч положень статей 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України установлював розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком. Крім того, посилання на вказану постанову є абсолютно безпідставними, алогічними, оскільки вказана постанова втратила чинність на підставі ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України N 654 від 16.07.2008 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» вiд 24.07.2008 - № 134) і не може застосовуватись до спірних правовідносин, які виникли в березні 2009 р., і про це не міг не знати відповідач готуючи заперечення проти адміністративного позову, та представник відповідача ОСОБА_3 даючи пояснення в судовому засіданні.
Щодо наведених відповідачем ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України, то виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, виходячи з аналізу статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд приходить до висновку, що вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, тому застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в Законах України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (період з 17.03.2009 р. по 31.10.2009 р. – 498 грн.) та «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» (період з 01.11.2009 р.) та із яких визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Що стосується заперечень Управління ПФУ в Ріпкинському районі щодо правомірності їх дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то вони є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність у державному бюджеті коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги (У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд знаходить, що Управління Пенсійного Фонду України у Ріпкинському районі, заперечуючи проти пред’явленого позову, належними та допустимим доказами не довела правомірності дій щодо виплати та перерахунку позивачу пенсії в зазначених вище розмірах.
Враховуючи наведене, положення КАС України щодо вимог до змісту адміністративного позову, зважаючи на зміст позовних вимог, які в письмовому вигляді не збільшувались, беручи до уваги ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, що з метою можливості виконання постанови суду в подальшому, необхідно вийти за межі вимог і резолютивну частину постанови сформулювати наступним чином: «визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду третьої групи захворювання пов’язаного із участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 17 березня 2009 року».
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду третьої групи захворювання пов’язаного із участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 17 березня 2009 року.
В задоволенні решти вимог відмовити.
ОСОБА_4 відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
ОСОБА_4 може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий В.Б.Сташків
Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2009 року