ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
31 липня 2006 р. |
№ 32/224-05-11428 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Карабаня В.Я. |
|
суддів : |
Ковтонюк Л.В., Чабана В.В. |
|
|
|
|
у відкритому судовому засіданні за участю представників |
|
|
ТОВ “Фірма “Полімед” |
Федорінська О.П. |
|
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
ОСОБА_2 |
|
розглянувши касаційну скаргу |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
|
|
|
на постанову |
Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 |
|
у справі |
№ 32/224-05-11428 |
|
господарського суду |
Одеської області |
|
|
|
|
за позовом |
ТОВ “Фірма “Полімед” |
|
до |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
про |
стягнення 125 727, 41 грн. |
|
|
|
|
та зустрічним позовом про |
стягнення 33 329, 44 грн. |
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Грабован Л.І.) від 02.03.2006 позов задоволено частково. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Полімед” 43 000 грн. боргу, 15 774 грн. 27 коп. пені, 12 500 грн. збитків, 6 300 грн. 28 коп. штрафу та судові витрати. В решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Одеський апеляційний господарський суд (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Тофан В.М.) переглянув вказане рішення в апеляційному порядку і постановою від 30.03.2006 змінив його, стягнувши з відповідача на користь позивача 43 000 грн. боргу, 15 774 грн. 27 коп. пені, 107 350 грн. збитків, 6 300 грн. 28 коп. штрафу та судові витрати. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішенням, яким у позові відмовити.
За твердженням скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що і призвело до прийняття помилкових рішень.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Фірма “Полімед” просить постанову апеляційного господарського суду, як законну та обґрунтовану, залишити без змін, а касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 -без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Полімед” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 125 727 грн. 41 коп.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує, що відповідач згідно умов договору НОМЕР_1, зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи, однак у встановлений термін їх не виконав, тому позивач і заявив цей позов та просить суд сягнути з відповідача 43 000 грн., сплачених як авансовий платіж за договором.
Крім того, на думку позивача, за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, з нього додатково підлягають стягненню пеня в сумі 15 774 грн. 27 коп. і штраф у сумі 6 300 грн. 28 коп., нараховані згідно п. 4.8 Договору, та збитки в розмірі 40 650 грн.
В подальшому позивач уточнив свої вимоги в частині стягнення збитків і просив суд стягнути з відповідача на його користь 94 850 грн. витрат по сплаті орендних платежів та 12 500 грн. витрат по оплаті юридичних послуг.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, позов не визнав та заявив до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Полімед” зустрічну вимогу про стягнення 33 329 грн. 44 коп. За твердженням приватного підприємця, він, на виконання домовленостей та заявок ТОВ “Фірма “Полімед”, виконав будівельно-ремонтних робіт на загальну суму 76 329 грн. 44 коп., однак замовник їх оплатив лише в сумі 43 000 грн.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, господарський суд Одеської області послався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду від 01.09.2005, згідно якого відповідач, за заявками позивача повинен виконати відповідні роботи, за що в порядку попередньої оплати ним було сплачено 43 000 грн.
За висновком місцевого суду, позивач у вересні-листопаді 2005 року подав 10 заявок на виконання робіт на суму 63 002 грн. 86 коп., однак відповідач акти виконаних робіт надіслав відповідачу лише 26.01.2006 та 01.02.2006, тобто після заявлення позову.
Оскільки, за висновком місцевого господарського суду, відповідач не надав доказів виконання ним заявок, він повинен повернути отриманий аванс та сплати штрафні санкції, передбачені договором №НОМЕР_1.
З цих підстав судом відмовлено і у зустрічному позові.
Обґрунтованим визнав суд і стягнення пені, нарахованої згідно п. 4.8 Договору та витрат, сплачених позивачем за надання юридичних послуг.
Що стосується збитків у вигляді оплати за оренду майна, то місцевий господарський суд відмовив у їх стягненні за недоведеністю.
Твердження позивача за зустрічним позовом СПД ОСОБА_1, про те, що фактично договір від 01.09.2005 не було укладено і, що він своєчасно подав акти виконаних робіт, але ТОВ “Фірма “Полімед” не підписувала їх, що і змусило його направити їх поштою, суд не прийняв до уваги.
Одеський апеляційний господарський суд, погодився вцілому з висновками суду першої інстанції, однак визнав доведеними і вимоги позивача про стягнення з відповідача 94 850 грн. витрат по сплаті орендних платежів. Як зазначено в постанові суду, вказана сума є матеріальними збитками, які виразились у невикористанні часу, який був відведений для здійснення ремонтно-будівельних робіт та у подальшому для ведення повноцінної фінансово-господарської діяльності фірми.
Однак, з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів погодитьсь не можна, оскільки вони не є вичерпними та не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Відповідно до ч. 2 ст. 882 ЦК України, передача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Такі ж умови передбачені і п. 6.3 договору НОМЕР_1, на який посилається позивач за первісним позовом, і про не підписання якого стверджує відповідач.
Тобто, ні положеннями Цивільного кодексу України, ні умовами спірного договору не передбачено, що саме підрядник повинен складати акти виконаних робіт.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 882 ЦК України, замовник організовує та здійснює прийняття робіт.
За таких умов висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що саме відповідач за первісним позов повинен надати акт виконаних робіт є помилковим.
Висновок місцевого та апеляційного господарських судів відносно не доведення відповідачем виконання умов договору передчасний, оскільки згідно ст. 33 ГПК України, свої вимоги повинен довести позивач.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом неодноразово заявляв, що позивач не тільки відмовляється прийняти виконані ним роботи, а й не допускає його до об'єкту і у зв'язку з цим просив суд заборонити позивачу або іншим особам вчиняти дії по зміні стану об'єкту чи його переобладнання та призначити експертизу, яка б могла визначити обсяг виконаних ним робіт, однак суд це клопотання не задовольнив.
Обґрунтування судом задоволення позову в частині стягнення пені з посиланням на те, що в заявках є посилання на договір від 01.09.2005 є не переконливим, оскільки відповідач за первісним позовом заперечує підписання ним договору від 01.09.2005 в редакції, наданій позивачем, а в самих заявках нарахування пені не передбачено.
Слід зазначити, що відповідач за первісним позовом не тільки заперечує факт підписання ним договору від 01.09.2005 в редакції запропонованій позивачем, а й просив суд витребувати оригінал цього договору у позивача і призначити відповідну експертизу. Оскільки позивач не подав оригіналу згаданого договору та не надав відповідних доказів, щодо обґрунтованості стягнення договірної пені, суд не мав підстав для задоволення позову в цій частині.
Не наведено місцевим та апеляційним господарськими судами і відповідного обґрунтування щодо стягнення збитків, які складаються із витрат на юридичні послуги, оскільки в ст. 44 ГПК України йдеться про судові витрати на адвокатські послуги.
Звертає на себе увагу і та обставина, що в позовній заяві зазначено про закінчення спірного договору 31.12.2005, однак не надавши доказів про виконання вимог ч. 2 ст. 882 Цивільного кодексу України, тобто організацію замовником прийняття виконання робіт, замовник вже 29.12.2005 звернувся до суду з позовом.
Крім того, на зустрічну позовну заяву відповідача за первісним позовом про стягнення вартості виконаних робіт ТОВ “Фірма “Полімед” у відзиві від 13.02.2006 стверджує, що спірні роботи виконані іншою особою, з якою було укладено договір від 29.12.2005. Із зазначеного випливає, що позивач за первісним позовом до закінчення строку дії договору від 01.09.2005, уклав угоду про виконання тих самих робіт з іншим підприємством (т. 2, а.с. 7).
На спростування вказаних заперечень СПД ОСОБА_1 подав до суду висновок спеціаліста від 17.02.2006, з якого випливає, що спірні роботи в такій послідовності і за такий час, як зазначає ТОВ “Фірма “Полімед”, не могли бути виконані (т.2 а.с. 29, 33).
Вказаним доказам ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не дали юридичну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті за неповним з'ясуванням обставин справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 та рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2006 у справі № 32/224-05-11428 скасувати, а справу передати до господарського суду Одеської області на новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий, суддя В.Карабань
Судді Л.Ковтонюк
В.Чабан