Копія
Справа № 2-а-8128/09/2270/1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Блонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача Білецької А.В.,
представника відповідача Вонсовича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський завод «Металіст» м. Старокостянтинів Хмельницької області до Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними податкових повідомленнь - рішеннь та їх скасування,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними податкові повідомлення - рішення № 0000922300/1 від 03.12.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 191927 грн., основного платежу та штрафних санкціях по податку на прибуток в сумі 246248 грн., а всього 438175 грн., № 0000932300/1 від 03.12.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 95539 грн., основного платежу і штрафних санкціях по податку на додану вартість в сумі 47770 грн., а всього 143309 грн., № 0000922300/0 від 26 вересня 2008 року яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 191927 грн., основного платежу та штрафних санкціях по податку на прибуток в сумі 246248 грн., а всього 438175 грн., № 0000932300/0 від 26 вересня 2008 року яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 95539 грн., основного платежу і штрафних санкціях по податку на додану вартість в сумі 47770 грн., а всього 143309 грн., та їх скасування.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року.
За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної планової перевірки від 16 вересня 2008 року № 1073 - 231 – 01355867, в якому зазначено, що позивачем порушено п. 1.32 ст.1, п. п. 4.1.1, 4.1.3 п. 4.1 ст.4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 та п. п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5, п. п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, п. п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 – ВР від 28.12.1994 року, тобто що позивачем за рахунок віднесення до складу валових витрат на придбання товару за угодами, визнаними в ході перевірки посадовими особами відповідача нікчемними, завищено валові витрати всього в сумі 767708 грн., а також було порушено п. п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 – ВР, тобто позивачем завищено податковий кредит в сумі 95539 грн., у тому числі у березні 2007 року в сумі 88000 грн., у січні 2008 року в сумі 2477 грн., у лютому 2008 року в сумі 2776 грн., у березні 2008 року 2286 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000922300/0 від 26 вересня 2008 року яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 191927 грн., основного платежу та штрафних санкціях по податку на прибуток в сумі 246248 грн., а всього 438175 грн., № 0000932300/0 від 26 вересня 2008 року яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 95539 грн., основного платежу і штрафних санкціях по податку на додану вартість в сумі 47770 грн., а всього 143309 грн.
Внаслідок адміністративного оскарження податкових повідомлень – рішень № 0000922300/0 від 26 вересня 2008 року яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 191927 грн., основного платежу та штрафних санкціях по податку на прибуток в сумі 246248 грн., а всього 438175 грн., № 0000932300/0 від 26 вересня 2008 року яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 95539 грн., основного платежу і штрафних санкціях по податку на додану вартість в сумі 47770 грн., а всього 143309 грн., відповідачем були прийняті повідомлення - рішення № 0000922300/1 від 03.12.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 191927 грн., основного платежу та штрафних санкціях по податку на прибуток в сумі 246248 грн., а всього 438175 грн., № 0000932300/1 від 03.12.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 95539 грн., основного платежу і штрафних санкціях по податку на додану вартість в сумі 47770 грн., а всього 143309 грн.
Такий висновок відповідача внаслідок перевірки позивач вважає помилковим, тому що всі дії по виконанню умов договорів підтверджуються документально, бухгалтерський та податковий облік підтверджується первинними документами, які були надані позивачем при проведення перевірки.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала частково, просить визнати протиправними податкові повідомлення - рішення № 0000922300/1 від 03.12.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 191927 грн., основного платежу та штрафних санкціях по податку на прибуток в сумі 246248 грн., а всього 438175 грн., № 0000932300/1 від 03.12.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 95539 грн., основного платежу і штрафних санкціях по податку на додану вартість в сумі 47770 грн., а всього 143309 грн., пояснивши суду, що зазначені податкові повідомлення – рішення були прийняті внаслідок адміністративного оскарження позивачем податкових повідомленнь - рішеннь від 26 вересня 2008 року та які визначають ті ж самі суми податкових зобов’язань.
Дані податкові повідомлення – рішення відповідача позивач вважає незаконними, так як всі господарські операції підтверджуються відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані відповідачу при проведенні перевірки.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, так як договори є нікчемними, у діях відповідача при укладенні спірних договорів немає економічної доцільності, тому що при перевірці встановлено відсутність результатів виконання договорів, що підтверджується відсутністю документів про наслідки надання послуг, тому у позові необхідно відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Старокостянтинівською районною державною адміністрацією Хмельницької області 25.09.1997 року за № 359 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов’язкових платежів і зобов’язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.
Позивач взятий на податковий облік у відповідача 15.10.1997 року за № 18009.
Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року, про що складено акт перевірки від 16 вересня 2008 року, за № 1073 – 231 - 01355867.
Перевіркою встановлено порушення ст. 228 ЦК України, в частині недодержання відповідачем в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, по таким правочинам:
1. договір укладений між позивачем та ТОВ «Блок Майстер» м. Київ без номера від 01.01.2007 року про надання маркетингових послуг позивачу згідно якого до складу валових витрат позивачем віднесено витрати по оплаті маркетингових послуг в сумі 440000 грн;
2. договір укладений між позивачем та колективним підприємством «Житомирпроект» м. Житомир від 23 січня 2008 року № 185 – 07 про виконання проектної документації згідно якого до складу валових витрат позивачем віднесено витрати по оплаті проектно – кошторисних робіт в сумі 88640 грн.;
3. договір укладений між позивачем та приватними підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, м. Київ від 10 липня 2007 року без номера про дослідження ринку комерційної нерухомості і визначенню найкращого використання потенційного об’єкту комерційної нерухомості згідно якого до складу валових витрат позивачем віднесено витрати по оплаті договору в сумі 141400 грн.
Крім того на порушення вимог п. 5.1 п. п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач в перевіряємому періоді зайво включив до складу валових витрат суму ліцензійної винагороди за використання знаку для товарів та послуг ТОВ «Блок Майстер» м. Київ на території України в розмірі 97668 грн., внаслідок невірної методики визначення суми винагороди роялті.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Із змісту ст. 228 ЦК України, суд приходить до висновку, що цивільні правочини, які порушують публічний порядок є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України, що дає право суду застосувати до сторін правові наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.
Наведене дає суду підставу вважати, що позивачем вчинено зазначені договори з порушенням публічного порядку, тому їх необхідно визнати нікчемними, враховуючи такі обставини.
Перевіркою позивача встановлено, що відповідачем проводилось документування операцій по виконанню вказаних договорів по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками. Ні в ході перевірки, ні у судовому засіданні позивачем не підтверджено належними документами факти отримання позивачем послуг передбачених договорами, та доцільність отримання таких послуг.
В підтвердження валових витрат позивача ним надано укладений між позивачем та ТОВ «Блок Майстер» м. Київ без номера від 01.01.2007 року договір про надання маркетингових послуг позивачу згідно якого до складу валових витрат позивачем віднесено витрати по оплаті маркетингових послуг в сумі 440000 грн., представником позивача у судовому засіданні надано бізнес – план «Організація виробництва розбірних модульних будиночків і модернізація виробництва металоконструкцій», виконаного 30.03.2007 року ТОВ «Блок Майстер» м. Київ. Яким чином може бути використаний вказаний бізнес – план позивачем у своїй економічній діяльності не зазначено, як він був використаний у господарській діяльності підприємства, представник позивача також не пояснила. Матеріалами перевірки та із пояснень представника відповідача встановлено, що і до виготовлення зазначеного бізнес – плану і після його виготовлення основним покупцем продукції позивача був і залишився сам виконавець бізнес – плану, тобто ТОВ «Блок Майстер» м. Київ. Нових фірм покупців продукції позивача не появилось. Для чого були перераховані кошти в сумі 440000 грн., встановити неможливо в зв’язку з відсутністю будь – яких матеріалів маркетингових досліджень з боку сторони договору. В наданому для перевірки відповідачу акті здачі – приймання результатів виконаних робіт не вказаний конкретний результат проведених робіт, місце і дату виконаних робіт, а також не зазначено в чому виражено обсяг наданих робіт, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акт не містить інформації про фактично понесенні витрати на здійснення маркетингових послуг.
Крім того встановлено, що ТОВ «Блок Майстер» м. Київ є пов’язаною особою з позивачем, тому що голова правління позивача ОСОБА_1, є одночасно засновником ТОВ «Блок Майстер» м. Київ, тобто замовлення маркетингових послуг мало формальний характер з метою збільшити валові витрати позивача.
Також надані в судовому засіданні копії передпроектних пропозицій виконаних колективним підприємством «Житомирпроект» м. Житомир суд не бере до уваги, тому що у них не зазначено номер договору згідно якого виконувались такі пропозиції, ні замовник такої роботи. В чому полягали проектно – кошторисні роботи на суму 88640 грн., встановити в судовому засіданні не представилось можливим, яким чином вони використані для подальшої господарської діяльності позивача також встановити неможливо.
Згідно договору укладеному між позивачем та приватними підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, м. Київ від 10 липня 2007 року без номера про дослідження ринку комерційної нерухомості і визначенню найкращого використання потенційного об’єкту комерційної нерухомості згідно якого до складу валових витрат позивачем віднесено витрати по оплаті 141400 грн., представником позивача взагалі не надано у судовому засіданні жодного документу приватного підприємця ОСОБА_2, про проведення такого дослідження викладених у письмовій формі. Яким чином проводились такі дослідження та в якій формі, встановити у судовому засіданні неможливо, в зв’язку з їх відсутністю.
Пояснення представника позивача про те, що виконання договорів підтверджуються актами виконаних робіт суд не бере до уваги, так як сам характер договорів, їх предмет свідчить про те, що їх реальне виконання не могло виконуватись в усній формі.
Таким чином у судовому засіданні встановлено, що у періоді господарської діяльності позивача який перевірявся, відбувалось реальне оформлення бухгалтерських та податкових документів з перерахуванням певних коштів, проте повністю відсутні документи які б свідчили про реальність виконання умов вказаних договорів та отримання позивачем зазначених послуг.
Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що є намір сторін у всіх досліджених договорах, щодо вчинення господарських зобов’язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що договір укладений між позивачем та ТОВ «Блок Майстер» м. Київ без номера від 01.01.2007 року про надання маркетингових послуг позивачу згідно якого до складу валових витрат позивачем віднесено витрати по оплаті маркетингових послуг в сумі 440000 грн., договір укладений між позивачем та колективним підприємством «Житомирпроект» м. Житомир від 23 січня 2008 року № 185 – 07 про виконання проектної документації згідно якого до складу валових витрат позивачем віднесено витрати по оплаті проектно – кошторисних робіт в сумі 88640 грн., договір укладений між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_2, м. Київ від 10 липня 2007 року без номера про дослідження ринку комерційної нерухомості і визначенню найкращого використання потенційного об’єкту комерційної нерухомості згідно якого до складу валових витрат позивачем віднесено витрати по оплаті 141400 грн., необхідно визнати нікчемними. Виходячи із викладеного суд вважає, що у позивача відсутні підтвердження фактичного надання послуг за вказаними договорами, в зв’язку з чим відсутні підстави для включення вартості послуг для включення вартості зазначених послуг до складу валових витрат по податку на прибуток.
Що стосується порушення вимог позивачем п. 5.1 п. п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого позивач в перевіряємому періоді зайво включив до складу валових витрат суму ліцензійної винагороди за використання знаку для товарів та послуг ТОВ «Блок Майстер» м. Київ на території України в розмірі 97668 грн., внаслідок невірної методики визначення суми винагороди роялті, то суд виходить з такого.
Відповідно до п. 4.2 ліцензійного договору (а. с. 94 матеріалів справи) сума винагороди роялті становить 9,5 відсотків від обсягу реалізації товарів в мережі ліцензіата за виключенням податку на додану вартість, тоді як позивач в обсяг реалізації продукції власного виробництва включав вартість доставки продукції для покупців, що суперечить свідоцтву на знак для товарів та послуг, тому що за кодами 6, 19, 37 вказаного свідоцтва сума оплати включає товарний знак на виготовлену продукцію без послуг на доставку. Крім того позивач згідно ліцензійного договору повинен був ліцензійну винагороду нараховувати і сплачувати на використання товарного знаку для товарів, реалізованих на території України, тоді як в грудні 2007 року сума ліцензійної винагороди нарахована на всю вартість реалізованої продукції власного виробництва на експорт іноземній фірмі.
Таким чином в результаті встановленого порушення позивачу було дораховано податок на прибуток із застосуванням штрафної санкції.
Внаслідок встановлення порушень позивачем, визначених у розділі 3.1.2 акту перевірки, в порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 – ВР позивачем завищено податковий кредит в сумі 88000 грн., а саме: в березні 2007 року неправомірно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість по маркетингових послугах, отриманих від ТОВ «Блок Майстер» м. Київ по накладній № 194 від 30.03.2007 року.
Враховуючи, що договір укладений між позивачем та ТОВ «Блок Майстер» м. Київ без номера від 01.01.2007 року про надання маркетингових послуг позивачу, визнаний відповідачем у матеріалах перевірки нікчемним і зазначена обставина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що дії відповідача по нарахуванню податку на додану вартість є цілком законними.
Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та повністю недоведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його у його задоволені необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 216, 228 ЦК України, ст. ст. 9, 11, 86, 159 – 163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 23.11.2009 року.
Головуючий суддя В.К.Блонський
З оригіналом згідно
Суддя В.К.Блонський