Справа № 2-922/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого судді: Музичук Н.Ю.
при секретарі: Хоменчук C.M.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_6, в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, до Рівненської міської Ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комунальне підприємство "Рівненське МБТ1", Друга Рівненська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Рівненського міськвиконкому, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
В серпні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до Рівненського міського суду в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до Рівненської міської Ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комунальне підприємство "Рівненське МБТІ", Друга Рівненська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Рівненського міськвиконкому, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в рівних долях кожного на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 після смерті прабаби ОСОБА_7, померлої в ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Рівному.
В обгрунтування своїх вимог зазначав, що, з реєстрацією шлюбу із ОСОБА_4 в травні 1995 року вони сім'єю стали проживати в належній на праві власності бабусі дружини ОСОБА_7 квартирі АДРЕСА_1, де 22 серпня 1995 року були постійно прописані. В даній квартирі народились і проживають по даний час разом з ним троє їх синів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, які є правнуками власника квартири / родичі третього ступеня споріднення/. ОСОБА_4, дружина позивача, мати дітей і внучка власника квартири, із 2001 року повністю самоусунулась від виховання дітей, в квартирі перестала проживати, вела бродячий спосіб життя, перебувала на диспансерному обліку в ЦПЗН з приводу хронічного алкоголізму, внаслідок чого рішенням суду від 15 серпня 2003 року позбавлена батьківських прав відносно всіх трьох неповнолітніх дітей. В листопаді 2003 року шлюб із ОСОБА_4 розірваний в судовому порядку в її відсутність/справа № 2-8896/03/, місце її знаходження на даний час невідоме, будь яких відомостей про місце її знаходження впродовж п"яти років немає.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабаба дітей, власник квартири ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді квартри АДРЕСА_1. Стало вдомо, що при житті 01.10.1994 року прабаба нотаріально посвідчила заповіт, відповідно до якого заповіла 1/2 частину квартири своїм онукам ОСОБА_4, матері наших дітей, і ОСОБА_5, та другу половину /1/2 частину/ квартири заповіла своєму синові ОСОБА_8, який проживає за кордоном в країнах СНД, адреса місця проживання якого невідома.
Станом на теперішній час стало відомо, що ніхто із вищезазначених спадкоємців по заповіту чи інших спадкоємців по закону, встановлених ст.ст. 529-532,535 ЦК України 1963 року, 1241,1261-1264 ЦК України 2004 року, у встановленому ст. 549 ЦК України 1963 року порядку спадщину не прийняв, що є обв'язковою умовою для придбання спадщини, згідно ст.549 ЦК України 1963 року і ст.1268 ЦК України 2004 року. Свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця ніким не отримувалось.
Відповідно п.5 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України 2004 року, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ч.З ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким , що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається із дня відкриття спадщини.
Неповнолітні правнуки спадкодавця ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з народження, в тому числі на час відкриття спадщини, постійно проживали і безвиїздно по даний час проживають в спадковій квартирі, що є доказом безумовного прийняття ними спадщини після смерті спадкодавця, а згідно ч.1 ст. 1265 ЦК України 2004 року, вони набули право на спадкування після смерті прабаби ОСОБА_7, як спадкоємці п'ятої черги, за відсутністю родичів ближчого ступеня споріднення, які б прийняли спадщину та усунули дітей від спадкування. Позивач разом з дітьми проживає в спадковій квартирі, доглядають за цією квартирою, по можливості вносять платежі за комунальні послуги та обслуговування будинку, підтримують чистоту і порядок, проводять поточні ремонти, користуються речами в квартирі. Вважає, що діти мають право на спадщину.
В судовому порядку питання про визнання спадщини після смерті ОСОБА_7 відумерлою в порядку ст. 1277 ЦК України 2004 року, що може бути підставою для переходу спадкового майна у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, не ставилось. Дітям необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, але враховуючи відсутність всіх необхідних для реалізації права дітей на спадщину документів, Друга рівненська державна нотаріальна контора відмовила в прийнятті моєї заяви та рекомендувала звернутись до суду.
Позивач повністю підтримав позовні вимоги в суді, дав пояснення по суті позову. Додатково пояснив, що станом на час розгляду справи зазначені позовною заявою обставини залишились незмінними. Треті особи в справі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у встановленому порядку через оголошення в пресі повідомлені про виклик до суду для розгляду даної цивільної справи. Вважає можливим судовий розгляд справи без їх участі на підставі наявних доказів. З урахуванням досліджених судом доказів, просить визнати за неповнолітніми спадкоємцями ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, право спільної часткової власності на спадщину за законом у вигляді квартири АДРЕСА_1 в рівних долях, на 1/3 частку квартири кожного, після смерті прабаби ОСОБА_7, померлої 10 червня ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Рівному. Представник відповідача Рівненської міської ради позовні вимоги визнав. Пояснив, що впродовж 10-річного сроку з дня відкриття спадщини у вигляді спірної квартири після смерті спадкодавця, власника квартири, ОСОБА_7 органи місцевого самоврядування міста не звертались в суд з приводу визнання спадщини відумерлою, відповідного рішення не приймалось. Не заперечує проти розгляду цивільної справи без участі третіх осіб та проти задоволення позову в інтересах неповнолітніх дітей.
Треті особи на боці відповідача в справі ОСОБА_4 і ОСОБА_5, будучи повідомленими про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явились, причину неявки суду не повідомили. З урахуванняям думки учасників процесу, суд вважає можливим судовий розгляд справи без участі третіх осіб на підставі наявних доказів.
Представник третьої особи КП «РМБТІ» вважає доведеними та обгрунтованими позовні вимоги ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх дітей, в тому чмслі у відповідності до матеріалів інвентарної справи НОМЕР_1 на спірну квартиру та повідомлення КП «РОБТІ» про відсутність реєстрації цієї квартири, не заперчує проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Рівненського міськвиконкому вважає позовні вимоги в інтересах неповнолітніх дітей такими, що відповідають інтересам дітей, доведеними, обгрунтованими, таким, що підлягають до повного задоволення.
Представник Другої рівненської державної нотаріальної контори пояснила, що, у відповідності до витягу єдиного реєстру спадкових справ, інформація про наявність спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутня, і Другою держнотконторою така не заводилась. В порядку підготовки до судового засідання встановлено, що ними 04.08.1998 року прийнята і зареєстрована за вх.НОМЕР_2 заява ОСОБА_5 про те, що спадщину після смерті ОСОБА_7 вона не прийняла і на неї не претендує. Водночас вирішення позовних вимог вона покладає на розгляд суду, у відповідності до чинного законодавства та наявних доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін і учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, в тому числі інвентарну справу КП «РМБТІ» на спірну квартиру НОМЕР_1, повідомлення КП «РОБТІ», матеріали Другої рівненської держнотконтори, підтверджуючі родинні стосунки матеріали відділу РАЦС Рівненського міського управління юстиції, матеріали цивільних справ за позовом органу опіки та піклування до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав №2-860/03, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу №2-8896/03, встановлені судом обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
На підставі пояснень сторін та дослідження письмових доказів, які суд вважає достовірними, встановлено, що ЗО квітня 1993 року міською адміністрацією Рівненської міської ради на підставі розпорядження НОМЕР_3 від 30 квітня 1993 року видане свідоцтво про право власності на житло у вигляді квартири АДРЕСА_1, жилою площею 35,1 кв.м., загальною площею 51,6 кв.м., громадянці ОСОБА_7, яке 07.05.1993 року зареєстроване у встановленому порядку в реєстровій книзі під НОМЕР_46.
Онука власника квартири ОСОБА_4, що підтверджується витягом актових записів про народження і смерть ОСОБА_9/сина власниці/, про народження і одруження ОСОБА_4,з реєстрацією шлюбу з позивачем в травні 1995 року із сім»єю стала проживати в належній на праві власності бабусі ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, квартирі АДРЕСА_1, де 22 серпня 1995 року були постійно прописані. В даній квартирі народились і проживають по даний час троє їх синів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, які є правнуками власника квартири / родичі третього ступеня споріднення/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, власник квартири, прабаба дітей, ОСОБА_7, що стверджуються витягом із актового запису Рівненського міськвідділу ЗАГС НОМЕР_5 від 10.06.1997 року, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді квартри АДРЕСА_1.
При житті 01.10.1994 року ОСОБА_7вчинила та нотаріально посвідчила Першою рівненською держнотконторою за р.НОМЕР_6 заповіт, який залишається незміненим не скасованим, відповідно до якого заповіла 1/2 частину квартири своїм онукам ОСОБА_4, /матері дітей позивача/, і ОСОБА_5, та другу половину /1/2 частину/ квартири заповіла своєму синові ОСОБА_8, який проживає за кордоном в країнах СНД, адреса місця проживання якого невідома.
На підставі даних Єдиного реєстру спадкових справ в Україні /витяг від 24.01.2007 року НОМЕР_7/, встановлено, що станом на час розгляду цивільної справи ніхто із вищезазначених спадкоємців по заповіту чи інших спадкоємців по закону, встановлених ст.ст. 529-532,535 ЦК України 1963 року, 1261-1264 ЦК України 2004 року, у встановленому ст. 549 ЦК України 1963 року порядку спадщину не прийняв, що є обв'язковою умовою для придбання спадщини, згідно ст.549 ЦК України 1963 року і ст.1268 ЦК України 2004 року. Спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_7 не заводилась, свідоцтво про право на спадщину після смерті цього спадкодавця ніким не отримувалось. 04 серпня 1998 року Другою рівненською державною нотаріальною конторою прийнята і зареєстрована за вх.НОМЕР_2 заява ОСОБА_5 про те, що спадщину після смерті ОСОБА_7 вона не прийняла і на неї не претендує.
Довідкою ЖКП «Галицьке» НОМЕР_8 від 10.02.2006 року, матеріалами цивільної справи №2-860/03, посвідченим у встановленому порядку актом ЖКП «Галицьке» від 16.08.2006 року, будинковою книжкою на квартиру і паспортом позивача стверджується, що неповнолітні правнуки спадкодавця ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в інтересах яких заявлений позов, на час відкриття спадщини постійно проживали і безвиїздно по даний час проживають з батьком, позивачем ОСОБА_6, в спадковій квартирі. Син спадкодавця, дідусь дітей, ОСОБА_9, згідно актового запису Рівненського міського відділу ЗАГС НОМЕР_9 від 07.11.2000 року, помер. Онука спадкодавця, мати дітей ОСОБА_4 в силу недостойної поведінки і неналежного відношення до виконання обов'язків щодо дітей, з 1999 по 2001 рік в квартирі проживала періодично, а з 2001 року по теперішній час фактично не проживає, місцезнаходження якої невідоме, що встановлено рішенням Рівненського міського суду від 15.08.2003 року в справі №2-860/03 та іншими вищенаведеними доказами, в межах строку позовної давності згідно ст. 257 ЦК України, з приводу оформлення права на спадщину у встановленому порядку не зверталась.
В судовому порядку питання про визнання спадщини після смерті ОСОБА_7 відумерлою в порядку ст. 1277 ЦК України 2004 року, що може бути підставою для переходу спадкового майна у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, не ставилось та не вирішувалось.
Відповідно п.5 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України 2004 року, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини, або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених ст.1259 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.1265 ЦК України, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Відповідно до ч.З ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким , що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається із дня відкриття спадщини.
Таким чином, оцінюючи досліджені надані в справі докази у відповідності до положень чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що проживання трьох правнуків спадкодавця ОСОБА_7, в інтересах яких заявлений позов, на час відкриття спадщини в спірній квартирі, що є спадковим майном, у відповідності до ст.1268 ч.З ЦК України, є доказом безумовного прийняття ними спадщини після смерті спадкодавця, а, згідно ч.1 ст. 1265 ЦК України 2004 року, вони набули право на спадкування після смерті прабаби ОСОБА_7, як спадкоємці п»ятої черги третього ступеня споріднення, за відсутністю родичів ближчого ступеня споріднення, які б прийняли спадщину та усунули дітей від спадкування.
За наведених обставин, суд вважає наявними законні підстави для повного задоволення позовних вимог ОСОБА_6в інтересах неповнолітніх дітей про визнання за ними права на спадщину за законом у вигляді квартири АДРЕСА_1 в рівних долях, на 1/3 частку квартири кожного, в порядку ст.358 ЦК України, після смерті прабаби ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Рівному. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 80, 88,208,209,212-215,218,223,292,294 ЦПК України, суд-
вирішив: Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей задовольнити.
Визнати за неповнолітніми спадкоємцями ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, право спільної часткової власності на спадщину за законом у вигляді квартири АДРЕСА_1 в рівних долях, на 1/3 частку квартири кожного, після смерті прабаби ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Рівному.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.