УХВАЛА

09 січня 2018 року

м. Київ

справа № 925/79/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Чумака Ю.Я.

розглянувши матеріали заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра"

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 листопада 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2017 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4

про визнання договору оренди землі поновленим та додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра" 14 грудня 2017 року звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд останнім постанови Вищого господарського суду України від 15 листопада 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2017 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року у даній справі.

22 грудня 2017 року вказану заяву на підставі підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

За результатами перевірки матеріалів заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра", здійсненої на виконання приписів частини 2 статті 11120, статті 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) Суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 11115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) сторони, треті особи, прокурор мають право подати заяву про перегляд судових рішень господарських судів після їх перегляду в касаційному порядку. При цьому, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) однією із підстав для подання такої заяви є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Звертаючись до Верховного Суду України з даною заявою, правовою підставою такого звернення заявник визначає наведений вище пункт 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) та зазначає про невідповідність оскаржуваних судових рішень тим висновкам, що раніше викладені у постановах Верховного Суду України, а саме у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14, у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 6-55цс15 та у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2539цс16.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі місцевий господарський суд, з висновками якого погодились і суди апеляційної та касаційної інстанції виходив з того, що позивач не дотримався положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV в частині можливості поновлення договору оренди виключно на тих же умовах і на той самий строк, домовленості про зміну істотних умов досягнуто та реалізовано не було, обставини для поновлення вказаного договору не настали.

Крім цього, суди вказали, що позивач звернувся із клопотання про поновлення договору оренди із порушенням встановленого строку, а також і про те, що внаслідок розробки технічної документації із землеустрою об'єкт оренди у тому вигляді, в якому він вказаний у договорі оренди, на час вирішення спору вже не існує.

У справах № 6-219цс14, № 6-55цс15, № 6-2539цс16, судові рішення у яких надані для порівняння, Верховний Суд України дійшов висновку, що за доведеності факту належного виконання попереднім орендарем умов договору оренди, дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк, продовження використання ним земельної ділянки після закінчення строку дії договору вказують на наявність у попереднього орендаря передбаченого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах та порушення цього права у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншим орендарем. Таке право підлягає захисту судом за позовом попереднього орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем.

Висновки зроблені Судовою палатою у цивільних справах у постановах, що додані, зокрема і в частині застосування положень статті 33 Закону № 161-XIV передусім винесені за обставин належного та добросовісного використання своїх прав та виконання обов'язків орендарями і вони жодним чином не суперечать висновкам, зробленим касаційним судом в постанові про перегляд якої подано заяву, а навпаки - підтверджують їх.

За результатами оцінки доводів заяви, Суд приходить до висновку, що остання є необґрунтованою, оскільки фактично зводиться до висловлення незгоди із прийнятими судовими рішеннями, проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінкою доказів та вже встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду України, розгляд заяв яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, є джерелом права в Україні, неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

У справі "Нелюбін проти Росії" (заява № 14502/04) Європейський суд з прав людини, серед іншого зазначив і проте, що проста можливість існування двох точок зору на одне питання не є підставою для перегляду.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (справа "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03).

Вирішення того кола питань, які ставить заявник перед Судом, лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а ті витяги та уривки правових позицій та висновків викладених у постановах Верховного Суду України, які заявник вкраплює серед тексту заяви, не дають суду підстав для допуску останньої до провадження.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), статтею 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року), Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Пальміра" у допуску справи № 925/79/17 до провадження Верховного Суду України за заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15 листопада 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2017 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року - відмовити.

2. Копію даної ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Чумак Ю.Я.