Справа № 22-ц 2154/09 Головуючий в 1 інстанції - Геєнко М.Г.
Категорія 20 Доповідач Ігнатова Л.Є.

РІШЕННЯ

Іменем України

4 березня 2009 року Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого: Краснощокової Н.С., суддів: Ігнатової Л.Є., Маширо О.П., при секретарі: Лєдовській О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення суми завдатку та безпідставно набутого майна, зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_2 у листопаді 2008 року звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про повернення суми завдатку та необгрунтовано придбаного майна.

Зазначила, що у грудні 2005 року вона з відповідачкою домовилась про купівлю-продаж за 2 500 доларів США будинку АДРЕСА_1, де 1/3 частина належить відповідачці, яка запевнила її в тому, що інші власники будинку не заперечують проти продажу будинку та що саме їй передають доручення на його продаж. В рахунок цієї домовленості вона 14.02.2006 року за придбання будинку сплатила відповідачці

завдаток 1 000 грн., 07.12.2006 року - 1500 грн., а 22.01.2007 року -2500 грн. про що свідчать розписки.

Після отримання завдатку за згодою відповідачки в будинок поселився її син зі своєю родиною та в ньому зареєструвався.

Але після цього відповідачка стала ухилятися від укладання договору купівлі-продажу будинку, а у 2008 році власники будинку зовсім відмовилися продавати. Оскільки саме з вини відповідачки не відбулося оформлення купівлі-продажу будинку, позивачка ставить питання про стягнення з відповідачки на її користь суму завдатку за продаж жилого будинку у подвійному розмірі - 2000 грн. та 4000 грн., у якості безпідставно набутого майна (авансу) та судові витрати по справі.

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, зазначаючи, що під час проживання у будинку сина ОСОБА_2 зі своєю сім»єю, останні зірвали підлогу на веранді, розібрали сарай, кудись поділи цегли, забросали сміттям підвал. Своїми діями їй бала спричинена матеріальна шкода на суму 4000 грн., а також зробили заборгованість по спожитій електроенергії на суму 1310,40 грн.

Просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 в рахунок спричиненої матеріальної шкоди - 4000 грн. та заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 1310,40 грн.

Рішенням Слов»янського міськрайонного суду від 12 січня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволений і на її користь з відповідачки ОСОБА_1 стягнуто у якості завдатку та додаткові суми у розмірі завдатку - 2 000 грн., 4000 грн. - у якості отриманого авансу та судові витрати у розмірі 261 грн., а всього -6261 грн.

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

А саме, суд необгрунтовано прийшов до висновку, що передана їй сума 1 000 грн. є завдатком та необгрунтовано прийшов до висновку, що саме з її вини не був укладений договір купівлі-

продажу будинку, оскільки їй належить лише 1/3 частина будинку і без згоди інших співвласників вона не могла підготувати документи на продаж будинку. Суд не притягнув по справі співвласників та не в повному обсязі з»ясував обставини справи. Тому стягнення з неї 2000 грн. є необгрунтованим.

Також суд не дав належної оцінки наданим нею доказам, що ОСОБА_2 поселила свого сина в будинок і вона з сином привела будинок в непридатний для проживання стан, тому суд необгрунтовано відмовив їй у задоволені позову.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Розглядаючи спір, суд з урахуванням встановлених обставин обгрунтовано прийшов до висновку, що в судовому засіданні на підставі пояснень сторін, встановлено, що позивачка ОСОБА_2, маючи намір у майбутньому купити будинок АДРЕСА_1, де 1/3 частина цього будинку належить ОСОБА_1, передала останньої 1 000 грн.

Про це свідчить і розписка, видана відповідачкою ОСОБА_1 від 14.02.2006 року із якої вбачається, що вона отримала від позивачки ОСОБА_2 1 000 грн. в рахунок сплати за будинок, розташований за вказаною вище адресою (а.с.30).

Однак суд помилково прийшов до висновку, що ця сума є завдатком.

В даному випадку, правовідносини, які виникли між сторонами повинні регулюватися ст. 570 ЦК України, відповідно до якої завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов"язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що сторони лише домовилися укласти договір купівлі-продажу будинку. Однак цей договір між ними не був укладений, але в рахунок виконання

договору позивачка передала відповідачки 1 000 грн., які остання отримала без достатніх підстав.

Оскільки між сторонами раніше намічена угода не відбулася, у відповідачки, виник обов"язок повернути безпідставно отримані гроші як аванс.

На ці обставини суд не звернув уваги і помилково визнав, що передані позивачкою ОСОБА_1 1000 грн. є завдатком і також помилково стягнув з останньої на користь ОСОБА_2 2000 грн. як завдаток у подвійному розмірі.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка отримала від позивачки згідно розписки 1 000 грн., але їх не повернула. Ці обставини у суді підтвердила і відповідачка.

Тому відповідачка зобов»язана повернути позивачки отриману від неї грошову суму у розмірі 1 000 грн.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000 грн. як аванс.

А у зв»язку з цим загальна сума відшкодування з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає зменшенню на 1 000 грн.

Доводи скарги ОСОБА_1, що не тільки з її вини не був укладений договір купівлі-продажу будинку, оскільки їй належить лише 1/3 частка будинку, а без згоди інших співвласників вона не могла підготувати документи на продаж будинку є безпідставними, оскільки саме вона (ОСОБА_1) займалася продажом будинку, саме з нею вирішувалося питання про його продаж і вона отримувала від ОСОБА_2 аванс в рахунок продажу будинку, що підтверджується розписками, і саме вона запевнила Нікітіну в тому, що інші власники будинку не заперечують проти продажу будинку і їй передано доручення на його продаж. У зв»язку з чим і не було підстав для притягнення по справі інших співвласників цього будинку.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про скасування рішення суду і в частині відмови у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення 5310 грн. у відшкодування шкоди, то апеляційний суд вважає, що скарга в цій частині не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про відшкодування шкоди, суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивачки щодо спричиненої їй ОСОБА_2 шкоди у сумі 4000 грн., (на веранді будинку була розібрана підлога, свинарник,

знято скло з внутрішніх рам, засипаний підвал сміттям, розібраний сарай) та не сплатою нею заборгованості за спожиту електроенергію на суму 1310,40 грн. і розцінив їх як безпідставними, оскільки сама позивачка та опитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що ОСОБА_2 ніколи в будинку позивачки не мешкала та її майном не розпоряджалася.

За таких обставин, суд першої інстанції в цій частині рішення правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність в частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постановлене в цій частині справи рішення є законним й обґрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того доводи скарги необгрунтовані й правильність висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст.ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, апеляційний

суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1
задовольнити частково.

Рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн. у якості завдатку та додаткової суми у розмірі завдатку та всього у сумі 6261 грн. - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України,