Справа № 22ц-1174\2008р. головуючий у 1 -ій інстанції Помогайбо В.О.
Категорія 24 суддя - доповідач Сорока Г.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2008 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Песоцької Л.І.,
суддів - Сороки Г.П., Дяченко В.М.,
при секретарі - Грішко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в М.Маріуполі справу за позовом Житлово -комунального підприємства «Жилкомплекс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по квартирній платі, за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 17 жовтня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2008 року Житлово-комунальне підприємство «Жилкомплекс» (далі ЖКП «Жилкомплекс») звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по квартирній платі, що утворилась станом на 01.03.2005 року та за період з 01.10.2006 року по 01.03.2008 року у розмірі 1025грн. 99коп., мотивуючи тим, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1, який перебуває на обслуговуванні дільниці №2 ЖКП «Жилкомплекс», але оплату за послуги не проводять, від погашення боргу у добровільному порядку відмовляються, незважаючи на неодноразові попередження.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 17 жовтня 2008 року позовні вимоги ЖКП «Жилкомплекс» задоволено частково і стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЖКП «Жилкомплекс» заборгованість по квартирній платі за період з 01.10.2006 року по 01.03.2008 року в розмірі 1020грн. 75коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати.
Зокрема вказують, що судом не враховано те, що між ними та позивачем не укладено договір про надання послуг, тому вони не зобов'язані сплачувати квартирну плату; судом невірно вказано в рішенні, що вони не сплачують квартирну плату, оскільки така плата проводиться щомісячно, але у меншому розмірі за фактично надані послуги; без уваги судом залишено ті обставини, що ЖКП «Жилкомплекс» проводить перерахунок не за всі ненадані послуги, що підтверджено копіями скарг і заяв мешканців будинку в Маріупольську міську раду, а суд в рішенні зазначив, що ніхто не скаржився.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати і в задоволенні позову відмовити, заперечення представника ЖКП «Жилкомплекс», який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з таких підстав.
Відповідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно вимог ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок, квартиру, зобов'язані забезпечувати його утримання, проводити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ №572 від 08.10.1992р. (в редакції постанови КМУ №45 від 24.01.2006р.), власник та наймач (орендатор) квартири - зобов'язаний, у тому числі: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі як власники жилого приміщення зобов'язані щомісячно проводити плату за комунальні послуги, але вони такі платежі не вносять, чим порушують права позивача, тому зобов'язані погасити заборгованість по квартирній платі, що утворилась в межах строку позовної давності, за період з 01.10.2006 року по 01.03.2008 року в сумі 1020грн. 75коп.
З висновком суду в частині визначення розміру заборгованості та стягнення заборгованості по квартирній платі з відповідачів колегія судців не може не погодитися, оскільки суд першої інстанції в цій частині всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та відповідні їм правовідносини, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ЖКП «Жилкомплекс».
Доводи відповідачів про те, що між ними та позивачем не укладено договору про надання послуг, тому вони не повинні оплачувати послуги по обслуговуванню будинку, споруд і прибудинкової території (квартирну плату), що суд неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони не випливають з наведених вище норм права та з матеріалів справи, з яких вбачається, що відповідачі є власниками квартири, постійно в ній проживають і користуються послугами позивача, що підтверджено копією особистого рахунку №5098-54 та не заперечувалось відповідачами. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надавались послуги в повному обсязі, тому розмір заборгованості визначено невірно, колегія судців вважає безпідставними, оскільки вони не випливають з матеріалів справи та спростовуються наявними у справі наряд-замовленням, договорами, актами виконаних робіт, наказами про перерахунок ненаданих послуг, з яких вбачається, що заборгованість визначено з урахуванням встановлених у порядку визначеному законом тарифів за вирахуванням вартості ненаданих послуг. Належних достовірних доказів на оспорення розміру заборгованості відповідачі суду не надали. Ніяких нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та могли б вплинути на рішення суду апеляційному суду відповідачами також не надано.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості по квартирній платі та судових витрат, оскільки таке рішення не обґрунтовано вимогами закону.
Згідно вимог ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що договір про надання послуг між сторонами відсутній. Нормами житлового Кодексу України, цивільного Кодексу України, Закону «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено солідарного обов'язку по оплаті послуг за обслуговування будинку, споруд та прибудинкової території (квартирній платі) для осіб - співвласників житла, тому відповідачі повинні нести перед позивачем відповідальність у частковому порядку. Не передбачено законом солідарної відповідальності і по відшкодуванню судових витрат.
Тому рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості по квартирній платі і судових витрат підлягає зміні, і з урахуванням того, що квартира належить відповідачам на праві спільної власності у рівних частках, що підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_1, з кожного відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по квартирній платі у розмірі по 510грн. 38коп. (1020,75:2), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 15грн. (30:2) та на користь держави судовий збір по 25грн. 50коп. (51:2).
З урахуванням наведеного апеляційна скарга відповідачів підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду М.Маріуполя від 17 жовтня 2008 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Житлово-комунального підприємства «Жилкомплекс» заборгованість по квартирній платі за період з 01.10.2006 року по 01.03.2008 року з кожного по 510грн. 38коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного по 15грн. і на користь держави судовий збір з кожного по 25грн. 50коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.