Справа № 2-5923
2008 p.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2008 року     м.Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді:     Кобеляцької-Шаховал І.О.

за участю секретаря:     Степанової О.Ю.

позивача:     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади Нікопольського виконкому про визнання права власності на нежитлову будівлю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нежитлову будівлю, розташовану по вул.В.Усова, 20 в м.Нікополі Дніпропетровської області.

На підтвердження своїх позовних вимог вона посилається на наступне.

На підставі рішення сесії Нікопольської міської ради від 30.05.2008 року № 30-26/V їй була надана земельна ділянка, площею 0,0097 га., для розміщення павільйону торгівлі з майданчиком під літнє кафе, яка знаходиться за адресою: м.Нікополь, вул.В.Усова, 20. Ще з 2001 року за вказаною адресою знаходився належний їй павільйон торгівлі, який був встановлений з урахуванням дозволу управління архітектури та містобудування на розміщення малої архітектурної форми. Після укладання договору оренди земельної ділянки від 02.07.2008 року вона почала реконструкцію павільйону торгівлі. На сьогоднішній день роботи майже закінчено. Вона звернулася до КП "НМБТІ" за виготовленням технічного паспорту на збудований об'єкт. Фахівці КП "НМБТІ" виготовили технічний паспорт на нежитлову будівлю за адресою: м.Нікополь, вул. В.Усова, 20 та пояснили, що збудована нею нежитлова будівля є капітальною та підлягає реєстрації у єдиному державному реєстрі нерухомого майна, але в неї немає правовстановлюючого документа. Також пояснили, що необхідно з»ясувати, чи відповідає збудована нею нежитлова будівля державним будівельним, санітарним, протипожежним нормам. З цього приводу вона звернулась до проектної організації ТОВ "НІКОПРОГРЕСБУД" та після обстеження належної їй будівлі отримала технічний висновок, згідно якого встановлено, що об'єкт нерухомості, який знаходиться в м.Нікополі по ул.В Усова, 20 є капітальною спорудою, яку не може бути переміщено без заподіяння їй шкоди. Вказана нежитлова будівля відповідає екологічним, санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим нормам, які забезпечують безпечну для життя та здоров'я людей експлуатацію об'єкту. Будівництво здійснено відповідно з будівельними нормами, правилам та технічними умовами. Вважає, що є законним власником збудованої нею за власні кошти нежитлової будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Віктора Усова, 20, збудованої на земельній ділянці, відведеній йому саме з цією метою. Через ці обставини звернулась до суду.

В судовому засіданні позивачка свою позовну заяву підтримала та просила суд визнати за нею право власності на вищевказаний об"єкт.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про день та час був повідомлений належним чином. Заперечень на позов не надав, про причини неявки до суду суд не повідомив. Справа слухалась в його відсутність, відповідно до ст.169 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як встановлено в судовому засіданні, На підставі рішення сесії Нікопольської міської ради від 30.05.2008 року № 30-26/V позивачці була надана земельна ділянка, площею 0,0097 га., для розміщення павільйону торгівлі з майданчиком під літнє кафе, яка знаходиться за адресою: м.Нікополь, вул.В.Усова, 20 (а.с.21-26). Ще з 2001 року за вказаною адресою знаходився належний позивачці павільйон торгівлі, який був встановлений з урахуванням дозволу управління архітектури та містобудування на розміщення малої архітектурної форми. Після укладання договору оренди земельної ділянки від 02.07.2008 року (а.с.27-28), позивачка почала реконструкцію павільйону торгівлі. На прохання позивачки фахівці КП "НМБТІ" виготовили технічний паспорт на нежитлову будівлю за адресою: м.Нікополь, вул. В.Усова, 20 (а.с.3-7) та пояснили, що збудована позивачкою нежитлова будівля є капітальною та підлягає реєстрації у єдиному державному реєстрі нерухомого майна, але в неї немає правовстановлюючого документа. Також пояснили, що необхідно з»ясувати, чи відповідає збудована позивачкою нежитлова будівля державним будівельним, санітарним, протипожежним нормам. Позивачка звернулась до проектної організації ТОВ "НІКОПРОГРЕСБУД" та, після обстеження належної їй будівлі, отримала технічний висновок, згідно якого об'єкт нерухомості, який знаходиться в м.Нікополі по ул.В.Усова, 20 є капітальною спорудою, яку не може бути переміщено без заподіяння їй шкоди. Вказана нежитлова будівля відповідає екологічним, санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим нормам, які забезпечують безпечну для життя та здоров'я людей експлуатацію об'єкту. Будівництво здійснено відповідно з будівельними нормами, правилам та технічними умовами (а.с.8-20). За таких обставин суд вважає за можливе позовні вимоги позивачки задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.331 ЦК України, ст. 10, 30, 60, 256, 259 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Віктора Усова, 20

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано простягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцати днів після подання заяви про апеляційне оскарження.