Справа № 2А -803/06
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого судді -Музичук Н.Ю.
при секретарі -Хоменчук C.M.
за участю позивача -ОСОБА_1
та представника відповідача -Коритнюка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Рівненській області про стягнення заборгованості грошової компенсації за невиданий форменний одяг,-
встановив:
В червні 2006 року в Рівненський міський суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової адміністрації в Рівненській області про стягнення заборгованості компенсації за невиданий форменний одяг в сумі 2285 грн.00 коп.
В позовній заяві зазначав, що з 16грудня 1998 року по 02.07.2003 року він проходив службу на посадах начальницького складу в органах податкової поліції, в наступному міліції, ДПА в Рівненській області. За наказом Голови ДПА в Рівненській області НОМЕР_1 був звільнений за п.64 п. п «Б» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» з ОВС через хворобу та інвалідність третьої групи. Ст.24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачене носіння та безкоштовне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції форменним одягом та знаками розрізнення. Незважаючи на те, що по роду його служби в податковій міліції носіння форменного одягу було обов'язковим, за період служби в податковій міліції ДПА він лише частково ним забезпечувався. В порушення чинного законодавства на день звільнення не був забезпечений таким одягом, відповідно до діючих норм, на загальну суму 2285,00 грн., грошова компенсація за неодержаний форменний одяг йому не виплачена. Вважає наявними підстави для стягнення грошової компенсації за речове майно на вищевказану суму.
В своїх запереченнях відповідач не визнав позовні вимоги ОСОБА_1, вважає їх такими що не підлягають до задоволення. Зазначав, що, оскільки виплата грошової компенсації замість належних до отримання предметів речового майна особам начальницького складу податкової міліції, згідно до п.2 п.п.2.8 Положення, затвердженого Наказом ДПА України №501 від 22.10.2003 року, проводиться за наявності джерела фінансування, а кошторисом ДПА в Рівненській області не було передбачено коштів на виплату грошової компенсації за речове майно, так як Законом України №1459-111 від 17.02.2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено чинність ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо одержання грошової компенсації замість речового майна, то вимоги є безпідставними. Законами України про державний бюджет на 2001-2004 роки витрати на грошову компенсацію замість речового майна звільненим у запас або у відставку військовослужбовцям не передбачались і кошти на такі цілі не виділялись. Відповідно, таких коштів не було передбачено в кошторисах ДПА України в Рівненській області. Крім того, у вимозі щодо виплати грошової компенсації за невидане речове майно за період служби з грудня 1997 по 2004 роки існує майновий спір, а тому в даному випадку мають бути застосовані строки позовної давності.
Позивач ОСОБА_1 повністю підтримав і уточнив позовні вимоги в судів в розмірі 2010,11 грн. Пояснив, що довідкою про розрахунок вартості грошової компенсації замість форменного одягу, виданою ДПА в Рівненській області на запит суду, підтверджується заборгованість грошової компенсації в розмірі 1764,11 грн., куди внесено мундир парадно-вихідний та брюки парадно-вихідні, без зазначення вартості на це майно. Виходячи з вартості аналогічного одягу, що існує в підрозділах МВС України, вартість костюма парадно-вихідного становить 246,00грн., що в загальній сумі становитиме зазначену позовом суму. Додатково на заперечення відповідача пояснив, що на нього, як особу начальницького складу ПМ ДПА в Рівненській області, не поширюється дія Закону України № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким призупинена дія ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у статті 3 якого наводиться вичерпний перелік категорій осіб, що належать до військовослужбовців, тому посилання відповідача на зазначені нормативні акти є безпідставним. Належних доказів щодо відсутності джерела фінансування для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно не надано, дійсною причиною є бездіяльність посадових осіб відповідача, в порушення Наказів ДПА України, по неприйняттю мір по створенню перехідного запасу форменного одягу на складі ДПА для своєчасного забезпечення особового складу предметами речового майна та по невключению до кошторису ДПА відповідних сум витрат на грошову компенсацію замість речового майна. Вважає, що строки звернення та позовної давності на отримання заборгованості компенсації по речовому майну він не пропустив, оскільки право на отримання такої компенсації виникло тільки після його звільнення 02.07.2003 року та після невиконання відповідачем на момент звільнення п.2.18 п.п.2 Наказу ДПА України №501 від 22.10.2003 року щодо забезпечення речовим майном за весь період служби в податковій міліції. Вважає його право з цього приводу порушеним з моменту звільнення з служби в податковій міліції, коли з ним зобов'язані були провести повний розрахунок по форменному одягу. Заперечує позицію відповідача в тій частині, що має місце майновий спір, оскільки законодавством передбачене грошове і речове забезпечення його, як співробітника податкової міліції, в період служби за нормами, встановленими законодавством. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по грошовій компенсації за неотримане речове майно в зазначеній позовом сумі 2010,11 грн. та судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Представник відповідача, ДПА в Рівненській області, позовні вимоги не визнав. Вимогу в частині стягнення грошової компенсації за речове майно, яка за даними обліку ДПА могла б становити 1764,11 грн., а в межах строку позовної давності за один місяць така сума підрахунку не підлягає, вартості неотриманого речового майна, заперечує за зазначених в письмовому запереченні підстав. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Оцінюючи пояснення і доводи сторін, досліджені надані в справі докази, в тому числі покази свідка ОСОБА_2, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Встановлено, що позивач із 16.12.1998 по 03.07.2005 року проходив службу на посадах начальницького складу податкової міліції ДПА України в Рівненській області, наказом 40-о звільнений з органів внутрішніх справ податкової міліції у запас Збройних сил України через хворобу за п. 64 п. п.«Б» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» із вислугою на день звільнення 16 років 10міс.09 днів.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-Х1І від 04.12.1990 року з послідуючими змінами і доповненнями, у складі державної податкової служби знаходиться податкова міліція. Положеннями ст.24 ч.8 Закону № 509-ХІІ передбачено, що особи начальницького складу податкової міліції мають форменний одяг та знаки розрізнення і забезпечуються ними безкоштовно.
Постановою КМ України №919 від 17.06.1998 року «Про форму одягу осіб начальницького складу підрозділів податкової міліції органів державної податкової служби» та послідуючою постановою КМ України №1515 від 17.11.2001 року були затверджені зразки форми одягу та знаків розрізнення і рекомендовано ДПА України затвердити Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння форменного одягу, норми забезпечення речовим майном, а в постанові №1515 забезпечення форменним одягом, підрозділів податкової міліції».
На виконання вищенаведених постанов КМ України ДПА України були видані Накази за №356 від 24.07.1998 року «Про затвердження Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння форменного одягу осіб начальницького складу підрозділів податкової міліції державної податкової служби», за №58 від 07.02.2002 року «Про затвердження норм забезпечення форменним одягом осіб начальницького складу підрозділів податкової міліції державної податкової служби України», за №501 від 22.10.2003 року «Про затвердження Положення про порядок забезпечення, обліку та видачі речового майна в підрозділах податкової міліції та навчальних закладах ДПС України».
Позивач ОСОБА_1, в порушення зазначеного Закону та підзаконних нормативних актів, не був забезпечений належним чином форменним одягом за весь період служби. Довідкою-розрахунком вартості грошової компенсації замість належних предметів форменного одягу, виданою на запит суду підтверджуються, кількість неотриманих предметів, ціна, розмір грошової компенсації за весь період його служби, що складає в загальній сумі 1764,11 грн. Водночас даною довідкою-розрахунком зазначені неотримані позивачем мундир парадно-вихідний і брюки парадно-вихідні без зазначення їх ціни і розміру грошової компенсації в цій частині, з посиланням, що такі не постачались із ГУПМ ДПА України. Довідкою УМВС України в Рівненській області НОМЕР_2 від 04.05.2006 року стверджується, що, згідно розцінок ДРЗ МВС України від 01.03.2002 року №1890/Пв, вартість костюма парадно-вихідного складає 246 грн. Суд вважає доцільним усунути неповноту довідки-розрахунку ДПА шляхом застосування розцінки аналогічного предмету форменного одягу начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Таким чином, загальна заборгованість по грошовій компенсації за форменний одяг, який належав до видачі позивачу на день його звільнення, складає /1764,11 грн.+ 246 грн./ 2010,11 грн.
Згідно п.2.18 Положення, затвердженого Наказом ДПА України №501 від 22.10.2003 року, передбачено, що при звільненні в запас чи відставку особи начальницького складу, які проходять службу в податковій міліції та мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, забезпечуються речовим майном, належним за терміном носіння, але не виданим протягом служби в податковій міліції, враховуючи місяць звільнення.
Пунктом 2.17 цього Положення, затвердженого Наказом ДПА України №501 від 22.10.2003 року, передбачена виплата при звільненні осіб начальницького складу з державної податкової служби за віком хворобою та ін. грошової компенсації за невидані предмети речового майна з дня належності до дня звільнення у розмірі вартості речового майна пропорційно встановленим термінам носіння.
Таким чином, оцінкою досліджених судом доказів в їх сукупності, відповідно до чинного законодавства в цій частині, суд вважає вимоги позивача про стягнення на його користь грошової компенсації за форменний одяг правомірними, обгрунтованими, підстави для їх задоволення доведеними. Вимоги позивача підлягають до задоволення з урахуванням зміни позовних вимог на суму 2010,11 грн.
Доводи представника відповідача в тій частині, що Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-111 від 17.02.2000 року, зупинена дія ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» щодо виплати грошової компенсації замість речового майна, також про те, що Законами України про державний бюджет України витрати на грошову компенсацію замість речового майна звільненим в запас військовослужбовцям не передбачались тому не передбачені кошторисами ДПА, не є підставою до відмови в задоволенні позовних вимог. У відповідності до чинного законодавства, на позивача не поширюється дія вищезазначених законів, що стосуються військовослужбовців. Зокрема, у ст.З Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» наведений вичерпний перелік категорій осіб, що належать до військовослужбовців. Крім того, ст. 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що особи, прийняті на службу до податкової міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах податкової міліції ДПА України. Неналежне забезпечення форменним одягом позивача за період його служби та незакладення відповідачем видатків на ці цілі у кошторисі відповідача, що стверджується в тому числі показами свідка ОСОБА_2, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог позивача. Будь-яких доказів про те, що кошти на забезпечення таких цілей планувались, передбачались в проектах кошторису, на виконання Постанови КМ України від 07.02.2002 року № 58, суду не надано.
Доводи представника відповідача в тій частині , що позивачем пропущений встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду для вирішенням даного майнового спору без поважних на те причин і позов не може бути задоволений поза межами трирічного строку позовної давності, не заслуговують на увагу суду.
У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права, або інтересу.
Аналізуючи вищенаведені нормативні акти, які регулюють питання забезпечення форменним одягом співробітників податкової міліції та право позивача на грошову компенсацію за неотриманий форменний одяг, зокрема п.п. 2.17,2.18 Положення, затвердженого Наказом ДПА України №501 від 22.10.2003 року, та досліджені докази, в тому числі копії грошових атестатів позивача, суд приходить до висновку, що право позивача на одержання такої компенсації виникає тільки після його звільнення зі служби в податковій міліції ДПА в Рівненській області, а позов ОСОБА_1 заявлений в межах такого строку.
Крім того, у відповідності до частини 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, що могло бути тільки після звільнення зі служби. Крім того, оскільки відповідачем обліковується і в зазначеній вище довідці- розрахунку на запит суду була визнана зазначена позовом сума такої заборгованості за весь період, списання такої заборгованості в межах трирічних строків відповідачем не проводилося, то видання такої довідки можна розцінювати, як визнання відповідачем свого боргу, що у відповідності до ч.ч.1, 3 ст. 264 ЦК України, перериває перебіг строку позовної давності, після чого перебіг позовної давності починається заново.
З огляду на вищенаведене, суд вважає заперечення представника відповідача в цій частині безпідставними.
У відповідності до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Держановго бюджету України. У цьому зв»язку, вимога позивача про відшкодування судових витрат шляхом стягнення їх із відповідача вважається безпідставною, а вимога щодо стягнення їх із Державного бюджету позивачем не ставилась, така не може бути вирішена судом.
На підставі викладеного, ст.ст. 1,24 Закону України «Про державну податкову службу», Постанов Кабінету Міністрів України №919 від 17.06.1998 року, №58 від 07.02.2002 року та № 1515 від 17.11.2001року «Про форменний одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців, спеціалізованих моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції», керуючись ст.ст. 17,19,122,143,159,161-163,167,171,186,254 КАС України, суд-
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути із Державної податкової адміністрації в Рівненській області, МФО 833017, р/р 35213001000048 в УДК в Рівненській області, ЗКПО 01292192, на користь ОСОБА_1 заборгованість грошової компенсації за невиданий форменний одяг в сумі 2010/дві тисячі десять/ грн. 11 коп.
Стягнути з ДПА України в Рівненській області судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. в дохід місцевого бюджету.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний. після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.