Справа № 22ц – 1436/09 Головуючий у 1 інстанції –Кихтюк Р.М.
Категорія:27 Доповідач – Данилюк В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 грудня 2009 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Завидовської-Марчук О.Г.
суддів Данилюк В.А., Осіпука В.В.
п р и секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі – банк) про визнання недійсними пунктів кредитного договору. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 березня 2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір про надання кредиту у розмірі 388306,55 грн. зі сплатою відсотків з використанням плаваючої процентної ставки 13,99, яка складатиметься з фіксованого відсотку в розмірі 1,99% річних та процентної ставки за користуванням кредиту – 12%. Пунктом 3 ч.1 кредитного договору передбачено, що в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку, процентна ставка може змінюватися банком (збільшуватися чи зменшуватися) в порядку, передбаченому цим договором . Крім цього, пунктами договору 1.41.1.4, 1.41.1.5 передбачено можливість банку в односторонньому порядку змінювати ставку незалежно від зміни розміру кредитних ресурсів, що суперечить вимогам чинного законодавства.
3 березня 2009 року банком їй було направлено правочин – повідомлення про встановлення процентної ставки з 2 березня 2009 року в розмірі 16 % річних. Такі дії відповідача вважає неправомірними, тому просила визнати недійсними п.3 ч.1 кредитного договору та правочин – повідомлення банку від 03.03.2009 року у частині встановлення процентної ставки у розмірі 16% річних та зобов»язати банк повернути отримані кошти за вказаним правочином.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2009 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на незаконність судового рішення із-за невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення її позовних вимог.
У даному судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Із матеріалів справи, зокрема, копії договору (а.с.16-20) вбачається, що 27 березня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № ML-A/02 /052/2008 про надання кредиту позивачу в сумі 388 306,55грн. для придбання нерухомого майна, Пунктом 3 зазначеного договору передбачено плаваючу процентну ставку з фіксованим відсотком 1/99% річних та ставку ФіДР, яка може змінюватися банком (збільшуватися чи зменшуватися) в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів. Дані умови передбачені також підпунктами 1.4.1.1 пункту 1.4 договору.
Відповідно до даних пунктів договору відповідачем з 2 березня 2009 року було встановлено процентну ставку у розмірі 16% річних, про що позивачці направлено повідомлення за №42-2-6/38880(а.с.21).
Відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що з оспорюваними пунктами договору позивачка при укладенні договору була ознайомлена та висловила своє волевиявлення шляхом підписання договору, порушень вимог Закону України «Про захист прав споживачів», ст..55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» при такій зміні умов договору не встановлено, тому підстави для визнання недійсним правочину – повідомлення від 03.03.2009 року про збільшення процентної ставки та повернення зайво сплачених коштів відсутні.
Разом з тим, судом не враховано, що відповідно до ст.1056-1 ЦК України, введеної в дію з 10 січня 2009 року, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Також відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (із змінами, внесеними 12.12.2008р.) банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Отже, на момент укладення кредитного договору умови, викладені у п.3 та у п.п.1.41.1 п.1.4, щодо збільшення процентної ставки відповідали волевиявленню сторін і не суперечили вимогам законодавства, тому суд дійшов вірного висновку про відмову у позові у частині визнання недійсними даних пунктів договору.
Однак, враховуючи, що з 10 січня 2009 року було введено в дію закон про заборону банкам в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за кредитним договором, підвищення відповідачем процентної ставки з 2 березня 2009 року є незаконним, а тому вимоги позивача щодо визнання недійсним повідомлення про підвищення процентної ставки від 3 березня 2009 року, тобто визнання таких дій банку неправомірними, підлягають до задоволення.
Щодо вимог позивача про повернення зайво сплачених коштів, то у цій частині вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не наведено розрахунку коштів, які підлягають до стягнення, і не наведено доказів, якими б підтверджувалися ці вимоги, зокрема, не вказано, яка сума була переплачена позивачкою, та не надано відповідних документів. Отже, у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Таким чином у зв»язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду першої інстанції у частині відмови в позові щодо визнання неправомірним збільшення процентної ставки підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення у цій частині позовних вимог.
В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.307,308,313,317,319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2009 року у даній справі у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірним збільшення процентної ставки скасувати.
Визнати зміну закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» умов кредитного договору № ML-A02 /052/2008, укладеного між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 27.03.2008 року, щодо збільшення процентної ставки з 2 березня 2009 року недійсною.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» в користь ОСОБА_1 67(шістдесят сім)грн. 30 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також в доход держави 8(вісім)грн. 50коп. судового збору.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після набрання ним законної сили.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду Волинської області В.А.Данилюк