Справа № 22-1194 Головуючий в 1 інстанції - Хмельова А.Ф.

Категорія - 46 Доповідач - Могутова Н.Г.

УХВАЛА

іменем України

12 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого Кондратьєвої О.М.,

суддів Шевченко В.Ю.,

Могутової Н.Г.

при секретарі Петрушенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 2 грудня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права спільної сумісної власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 2 грудня 2008 року, яким йому відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2., ОСОБА_3., про визнання права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної квартири, укладеному 14 лютого 2008 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_3.

ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким визнати право сумісної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2. по 1/2 частці за кожним на квартиру АДРЕСА_1, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений 14 лютого 2008 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_3., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

ОСОБА_2. та ОСОБА_3. в судовому засіданні не приймали участі, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_2. та ОСОБА_3. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2. перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 вересня 2001 року по 13 лютого 2008 року.

До реєстрації шлюбу 27 червня 2001 року ОСОБА_2. придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1.

14 лютого 2008 року ОСОБА_2. продала вказану квартиру ОСОБА_3. на підставі договору купівлі-продажу.

14 січня 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про визнання права сумісної спільної власності на спірну квартиру з тих підстав, що з вересня 2000 року по 29 вересня 2001 року вони з відповідачкою проживали однією сім»єї, квартира була куплена на сумісні кошти, а саме їх батьки дали гроші в рівних частках і про це було сказано на весіллі.

Вважає, що квартира є об»єктом права їх сумісної спільної власності чоловіка і жінки, що не перебувають в шлюбі відповідно до вимог ст. 74 СК Кодексу України.

Договір купівлі-продажу, укладени й 14 лютого 2008 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_3., вважає недійсним, оскільки він є фіктивним (ОСОБА_3. є родичем відповідачки і договір укладено з метою позбавити позивача права власності).

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 2 грудня 2008 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2001 року ОСОБА_2. придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1. На час реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_1 вона вже була власником вказаної квартири.

14 лютого 2008 року після розірвання шлюбу (13 лютого 2008 року) ОСОБА_2. продала вказану квартиру ОСОБА_3. на підставі договору купівлі-продажу.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що на час придбання відповідачем ОСОБА_2. спірної квартири не діяли норми СК України, які передбачають можливість визнати майно сумісною спільною власністю чоловіка та жінки, що не перебувають в шлюбі, а тому відсутні підстави для задоволенні позовних вимог на підставі ст. 74 СК України. Суд розглянув позовні вимоги про визнання права власності в межах заявлених позовних вимог.

Також суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки позивач не довів фіктивності правочину. Крім того, необхідно враховувати, що ОСОБА_1 не є стороною у вказаному договорі купівлі-продажу.

Судом першої інстанції повно та всебічно з"ясовані усі обставини по справі, зібрані докази, дана належна правова оцінка і суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Згідно вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Тому вимоги, викладені в апеляційній скарзі про ухвалення нового рішення, яким позивач просить визнати право сумісної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2. по 1/2 частці за спірну квартиру, апеляційний судом не приймаються до уваги, оскільки такі позовні вимоги не заявлялись в суді першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 2 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.