Справа № 22ц-8844/2008 Головуючий у 1 інстанції Зайченко С.В.

Категорія - 57 Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Краснощокової Н.С., суддів: Ігнатової Л.Є., Азевича В.Б., при секретарі: Лєдовській О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 20 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди, -

установив:

До Апеляційного суду звернувся позивач ОСОБА_1 із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, яким йому у задоволенні позовних вимог до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове. Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_2. та ОСОБА_3., які підтвердили в судовому засіданні, що він у присутності ОСОБА_2. передав ОСОБА_3 документи відносно страхового відшкодування і ці пояснення свідків ні чим не спростовані, а тому мають юридичне значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що у січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що приблизно 29.01.2007 року до нього звернувся інвалід 1 групи -ОСОБА_2. з проханням надати йому допомогу, а саме відвезти рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки, технічний паспорт та висновок товарознавчої експертизи до ЗАТ КБ «ПриватБанк» з

тим, щоб йому провели виплату страхового відшкодування. Він з цим погодився і згідно довіреності від 28.01.2007 року, зазначені документи передав робітнику цього банку ОСОБА_3

Оскільки з лютого по листопад 2007 року відповідач не сплатив страхове відшкодування ОСОБА_2, він звернувся до директора банку з заявою на яку йому повідомили, що до банку заява ОСОБА_2. про виплату страхового відшкодування не надходила.

Вважає, що відповідач втратив зазначені документи.

В наслідок переживань та страждань, які він переніс у зв»язку з втратою відповідачем документів ОСОБА_2, він отримав моральні страждання, а тому має право на відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у 5 000 грн. і цю суму просить стягнути з відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не доказав обставини позову, що його права не були порушені, а тому не має підстав для відшкодування моральної шкоди.

При цьому суд зазначав, що дійсно 28.01.2007 року ОСОБА_2 на ім»я позивача надав довіреність, посвідчену селищним комітетом «Першотравневий», згідно якої ОСОБА_1 мав право представляти та захищати його інтереси в адміністративних органах, правоохоронних, органах прокуратури, судах - в якості представника позивача, відповідача та третьої особи.

Але з цієї довіреності вбачається, що ОСОБА_2 не уповноважував ОСОБА_1 представляти його інтереси в банківських установах. Тобто ОСОБА_1 не мав права здійснювати будь-які дії в інтересах ОСОБА_2 в тому числі і по оформленню страхового відшкодування.

Судом встановлено, що дійсно у січні 2007 року надійшли до банку матеріали та заява про сплату страхового відшкодування. Але вони надійшли від страховика ОСОБА_4 за страховим випадком від 16.01.2007 року (а.с.46-49) і тому ці документи не мають ніякого відношення до позову ОСОБА_1

Суд дослідив і книгу вхідної кореспонденції відповідача і встановив, що реєстрація документів та заяви від ОСОБА_2 не проводилась.

Тобто ці обставини свідчать про той факт, що ОСОБА_2. огли взагалі ніяких документів до Банку не здавав.

Цей висновок суду є підставним, та підтверджується матеріалами справи.

До того ж, позивачем не надано доказів того, що саме він за довіреністю ОСОБА_2 здав до відповідача заяву ОСОБА_2, з пакетом відповідних документів про виплату останньому страхового відшкодування. А ці документи відповідачем були втрачені.

Доводи скарги, що свідок ОСОБА_3, підтвердив той факт, що позивач подавав документи в інтересах, іншої особи по страховому відшкодуванню і він їх отримав у восени 2006 року, не можуть бути прийняті

до уваги, оскільки, як зазначає позивач, тільки приблизно 29.01.2007 року ОСОБА_2. звернувся до нього з проханням надати йому послугу відносно передачі документів відповідачу.

За таких обставин суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити.

Постановлене у справі рішення є законним й обгрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального права або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для скасування судового рішення не має.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають.

Керуючись ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 20 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.