ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від ДК "Газ України" НАК “Нафтогаз України” –Забава С.В., Трубнікова О.М.;

від ВАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” –Іноземцева Є.С.,

                                                                                                 Кадук С.О., Байда В.В.

По справі оголошувалась перерва з 31.08..2006р. на 01.08.2006р.

УСТАНОВИВ:

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” у лютому 2005 року звернулися до суду з позовними вимогами про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” 12 713 93,54грн. заборгованості за поставлений природний газ (з них, вартість комерційних втрат складала 6 109 529,04грн.), пені у сумі 1 973 876,63грн., збитків внаслідок інфляції у сумі 2 774 812,51грн., 3% річних у сумі 796 973,10грн. та 7% штрафу у сумі 889 975,49грн.

У квітні 2005р. Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про визнання неукладеним договору № 06/01-797-00000001 від 28.12.2001р. в частині компенсації комерційних втрат (пункт 5.2 договору). У подальшому, уточнивши позовні вимоги, просили визнати зазначений договір неукладеним.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.07.2005р. (суддя Середа О.Ф.) первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” боргу у сумі 6 604,50грн., збитків від інфляції у сумі 1 169 243,01, 3% річних - 334 387,5грн., державного мита - 1 020грн. та судових витрат 118грн, у решті позову відмовлено; виконання судового рішення відстрочено до 01.07.2006 включно. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково: визнано неукладеним пункт 5.2 договору № 06/01-797-00000001 від 28.12.2001,а в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2005р. (судді: Колоколов С.І. –головуючий, Разюк Г.П., Петров М.С.) змінено рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2005р.: первісні позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” боргу у сумі 12 713 935,54грн., 2 774 812,51грн. збитків від інфляції, 3% річних у сумі 796 973,10грн., 1 356,77грн.держаного мита та 94,17 витрат на ІТЗ судового процесу; виконання судового рішення відстрочено до 01.01.2006 включно. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Решту рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” просили постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2005р. скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції не повно встановлені фактичні обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши представників сторін та проаналізувавши мотиви, викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідач є газопостачальною організацією, яка має дозвіл на здійснення своєї діяльності щодо реалізації газу споживачам відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246, Порядку забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України та договорів, які укладаються безпосередньо зі споживачами газу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2000р. № 1800, якою затверджено Порядок забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом у 2001р., передбачено, що потреба у природному газі бюджетних установ і населення задовольняється за рахунок придбання ресурсів НАК “Нафтогаз України”.

На виконання визначеного цією постановою порядку забезпечення національної економіки і населення природним газом, на умовах договору № 06/01-797-00000001 від 28.12.2001 року та додатках до нього, відповідач придбав у позивача для постачання населенню 426 379,931 тис. куб. м. газу за ціною, що погоджена сторонами, і спору щодо обсягів поставленого газу немає.

Погоджуючи щомісячні обсяги постачання природного газу сторони зазначили, що частина переданого відповідачу газу втрачена у технологічному процесі і ціну цього газу розрахували за роздрібною ціною на газ для населення за відсутності лічильників газу, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Зазначені обсяги втрат відповідачем не оспорюються і визначені як різниця між обсягами надходження газу до газорозподільної мережі та сумою обсягів реалізації природного газу населенню. Оскільки весь обсяг природного газу придбано у позивача оплатно то і обсяг цих втрат повинен вестись відповідачем з відповідним правом, у разі від‘ємного значення цієї різниці зарахувати вартість газу до доходу за звітній період, чи  врахувати негативне значення цієї величини у собівартість наданих послуг, що передбачено Тимчасовим положенням про облік відтоків та притоків природного газу, затвердженим наказом НАК “Нафтогаз України” від 09.08.1999 року, зареєстрованим Міністерством юстиції України від 13.09.1999 року за №617/3910, яке втратило чинність за наказом НАК “Нафтобаз України” від 09.06.2004 року №326 у зв’язку з затвердженням наказом Міністерства палива та енергетики України  від 25.02.2004 року №112 “Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах”.

          Враховуючи, що ризики відносно придбаного газу за цим договором несе відповідач з часу приймання його загального обсягу, незалежно напрямків використання, та сторонами було узгоджено (визнані судами) обсяги природного газу і його вартість, апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позов ДК "Газ України" НАК “Нафтогаз України” у частині стягнення боргу в сумі 12 713 935,54грн.

Водночас не можна погодитись з оскарженою постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову щодо вимог про стягнення 2 774 812,51грн. інфляційних нарахувань на суму боргу та 796 973,10грн. 3% річних. У зазначеній частині позовних вимог Одеський апеляційний господарський суд ухвалив рішення без урахування обставин справи та вимог закону.

Суми інфляційних нарахувань на суму боргу та 3 % річних стягнені судом апеляційної інстанції згідно з розрахунком позивача, зробленим, у тому числі, за період, що передував набранню чинності ЦК України. У цей період був чинним ЦК УРСР, статтею 214 якого передбачена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" від 08.10.1999 року № 1136-Х1У, яким зазначена стаття викладена в новій редакції, передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Судами встановлено, що предметом договору № 06/01-797-00000001 від 28.12.2001р., на якому ґрунтуються позовні вимоги, є постачання природного газу для потреб населення. Проте, Одеський апеляційний господарський суд України на це уваги не звернув.

Крім того, судом апеляційної інстанції не враховані положення Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 року № 554-IV, статтею 1 якого передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Враховуючи викладене, судові рішення слід скасувати в частині вирішення справи щодо вимог ДК "Газ України" НАК “Нафтогаз України” про стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу, 3 % річних та пені, а справу в цій частині вимог передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір у зазначеній частині вимог відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117, 1119 –11111, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” задоволити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2005р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2005р. скасувати в частині вимог про стягнення 2 774 812,51грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 796 973,10грн. річних та 1 973 876,63грн. пені скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.У решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2005р. у справі № 15/73 залишити без змін.