Справа № 2-1527-1/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2009 року м. Київ
Святошинський районний суд м.Києва
в складі головуючого- судді Кирилюк Г.М.
при секретарі Халпахчієвій Є.В.
з участю позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4
представників позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_5
представника відповідача та третьої особи ОСОБА_6
третьої особи ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_10 про виселення та зобов’язання не чинити перешкод в користуванні жилим приміщенням ,-
встановив:
В квітні 2009 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача , в якому просять виселити ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 та зобов’язати останнього не чинити перешкод в користування даним жилим приміщенням.
Посилаються на ті підстави, що квартира АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло від 13.04.1993 р. належить на праві власності позивачам, а також ОСОБА_7, ОСОБА_10 в рівних частинах.
Вказане житло має загальну площу 130,03 кв.м. та складається з двох окремих квартир - однокімнатної під №3 та чотирьохкімнатної під №141.
В квартирі зареєстровано її співвласників та ОСОБА_11, 1997 року народження.
З грудня 2007 р. в приміщенні квартири під №141 вказаного будинку, без згоди позивачів, став проживати відповідач.
Не зважаючи на неодноразові звернення відповідач відмовляється добровільно звільнити вказану квартиру. Останній постійно провокує сварки та конфлікти, які негативно позначаються на стані їх здоров’я та створює неможливі умови для сумісного проживання.
В судовому засіданні позивачі та їх представники позов підтримали зу рахуванням уточнення.
Просять виселити відповідача з приміщення чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, кв.141,3 та зобов’язати останнього усунути перешкоди в користуванні вказаним житловим приміщенням шляхом демонтажу замка з кімнати №3 у вказаній квартирі.
Посилаються на ті підстави, що ОСОБА_7 одружилась з ОСОБА_9, після чого останній переїхав проживати у спірну квартиру та почав розміщувати в ній свої речі. При цьому згоди інших співвласників, крім своєї дружини, на проживання у вказаній квартирі він не отримав.
Відповідач встановив до кімнати №3 дерев’яні двері та врізав замок, пробив двері до однієї з кімнат, намагався зірвати кухонні шафи та навісити свої, викинув з ванної кімнати їх пральну машину та влаштував свою, перешкоджає користуватись ванною кімнатою для прання, ускладнює користування кухнею. Внаслідок скандалу, що виник з приводу користування жилим приміщенням, ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження, ОСОБА_4 по виклику міліції госпіталізували до лікарні на 25 діб зі струсом головного мозку.
Після проведення з відповідачем «профілактичної бесіди» відповідач зламав кран у ванні та туалеті.
Оскільки спільне володіння та користування спірним житловим приміщенням разом з відповідачем неможливе, просять позов задовольнити.
Представник відповідача та третя особа ОСОБА_7 проти позову заперечують.
Посилаються на ті підстави, що відповідач перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 За згодою останньої проживає у кімнаті, яку займає дружина разом з донькою, не користується іншими жилими приміщеннями, за винятком місць загального користування. Пояснили, що відповідач не має ніякого відношення до влаштування замку на дверях кімнати №3 спірної квартири.
Вважають, що відповідач проживає у спірному жилому приміщенні на законних підставах, оскільки чоловік та дружина мають право на вільний вибір місця свого проживання, в тому числі у житловому приміщенні, частина якого є особистою приватною власністю одного із них. Відповідач має право проживати разом з своєю сім’єю.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.156 ЖК Української РСР член сім’ї власника жилого будинку (квартири) , які проживають разом з ним у будинку (квартирі) ,що йому належить , користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири) якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим жилим приміщенням.
Апеляційним судом м. Києва відмовлено дружині відповідача у виділі її частки в натурі, а тому відповідач правомірно проживає разом зі своєю сім’єю у чотирикімнатній квартирі №141, яку виділено рішенням суду в користування його дружині.
Позивачами також не надано жодних доказів на обґрунтування неправомірності дій відповідача, порушення його діями прав позивачів, неможливості їх спільного проживання в квартирі.
При цьому не заперечували, що згоди від інших співвласників квартири на проживання в ній відповідач не отримував, проте останні не вчиняли дій на протидію цьому. Пояснили, що між відповідачем та позивачами постійно виникають конфлікти, сварки, скандали. Позивачами також провокуються бійки, в одній з них останні погрожували відповідачу ножем.
Третя особа: ОСОБА_10 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням справами Академії наук України від 13 квітня 1993 року, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 130,06 кв.м., належить на праві спільної власності ОСОБА_8 та членам її сім’ї: чоловікові ОСОБА_1, дочці ОСОБА_2, дочці ОСОБА_12, дочці ОСОБА_3, дочці ОСОБА_4, сину ОСОБА_10 (а.с.5).
Крім співвласників квартири, в ній зареєстровано дочку ОСОБА_12 (після укладення шлюбу ОСОБА_7.) - ОСОБА_11, 1997 року народження та сина ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Як вбачається з технічного паспорту, квартира №141,3 складається з двох ізольованих квартир, розташованих на різних поверхах багатоквартирного житлового будинку, а саме: чотирьохкімнатної квартири №141 , розташованої на 8 поверсі будинку (кімнати №2 площею 11, 5 кв.м. , кімнати №3 площею 11,9 кв.м., кімнати №4 площею 11,9 кв.м., кімнати №9 площею 18,0 кв.м.) та однокімнатної квартири №3, розташованої на 1 поверсі будинку (кімната 12,1 кв.м.).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_9 29 грудня 2007 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 (а.с.41).
У зв’язку з реєстрацією шлюбу, відповідач вселився та став проживати разом з дружиною та її малолітньою дитиною в кімнаті №3 чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1.
На своє вселення у вказане житлове приміщення відповідач отримав згоду лише від своєї дружини, ОСОБА_7
Після вселення між ним та позивачами постійно виникають конфлікти з приводу користування жилим приміщенням.
Вказана обставина підтверджується постановами про відмову в порушенні кримінальної справи ДІМ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.11.2008 р., від 15.01.2009 р., від 13.04.2009 р., від 14.04.2009 р., від 11.06.2009 р. ( а.с. 112-116), листами заступника начальника Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 17.11.2008 р., прокурора Святошинського району м. Києва від 29.12.2008 р. (а.с.34,35).
Остання не заперечується й представником відповідача, яка пояснила, що між позивачами та відповідачем існують неприязні стосунки, виникають сварки та бійки, побиття вікон та заподіяння тілесних ушкоджень.
З урахуванням зібраних по справі доказів в їх сукупності суд дійшов висновку, що позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позбавлені можливості користуватись своєю власністю в повному обсязі у зв’язку з неможливістю спільного проживання та використання вищевказаної квартири разом з відповідачем.
За таких обставин позовні вимоги вказаних позивачів щодо виселення останнього з приміщення чотирикімнатної квартири №141 в квартирі АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Разом з тим позовні вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_8 про виселення відповідача з приміщення чотирикімнатної квартири №141 вказаного будинку не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що спірна квартира належить співвласникам на праві спільної власності, без виділу часток в натурі.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2009 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 про виділ в натурі частки у спільному майні, що становить 1/7 частини квартири АДРЕСА_1 із територіальним виділом такої частки у квартирі №3; припинення права співвласників на частку спільного майна та визнання права власності на квартиру №3 в цьому будинку. В користування ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_8 виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, а в користування інших співвласників - чотирикімнатну квартиру №141 в цьому будинку.
Право вказаних позивачів на користування приміщенням однокімнатної квартири №3, яка виділена їм згідно рішення суду, відповідачем не порушено.
Посилання представника відповідача на законність проживання відповідача у спірному жилому приміщенні, який є чоловіком одного з її співвласників, є необґрунтованими.
Права відповідача проживати разом зі своєю сім’єю, на вільний вибір свого проживання, право подружжя, який є власником майна, визначати режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів дітей, а також право на користування жилим приміщенням, як члена сім’ї власника, є похідним від права співвласників на здійснення володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому співвласники повинні реалізовувати своє право власності за спільною згодою.
В даному випадку співвласники, крім дружини відповідача, не надавали своєї згоди останньому на вселення в дану квартиру .
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований в трикімнатній квартирі №240, розташованій в цьому ж будинку, ј якої належить йому на праві власності (а.с.107,108). Останній не позбавлений права на проживання однією сім’єю разом зі своєю дружиною в даному житловому приміщенні.
Позивачами не надано суду жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що відповідач встановив в кімнаті АДРЕСА_1 замок, представник відповідача проти цього заперечує, а тому позовні вимоги в частині зобов’язання ОСОБА_13 його демонтувати не підлягають задоволенню.
Керуючись ч. 1 ст. 316, ст.ст.317 , 319 , 355, 391 ЦК України, ст. ст. 10,15, 57, 60, 61, 209, 212- 215 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_9 з чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя :