ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2006 р. | № 9/429-05-11866 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Кочерової Н.О. |
суддів: | Рибака В.В. Черкащенка М.М. |
розглянув касаційну скаргу | Одеської міської ради |
на постанову | від 23.05.2006 Одеського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 9/429-05-11866 Одеської області |
за позовом | приватного підприємства “Автолюбитель” |
до | комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та об’єктів нерухомості” |
про | визнання права власності та зобов’язання зареєструвати право власності на об’єкти нерухомості |
за участю представників сторін:
від позивача не з’явились
від відповідача не з’явились
від скаржника Горголюк-Місюра О.С. дов. від 05.05.2006 № 219
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2005 року приватне підприємство “Автолюбитель” пред’явило в суді позов до комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” про визнання права власності на виставочно-демонстраційні автосалони, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 1а та вул. Іцхака Рабіна, 28а, згідно технічних паспортів за № 6581 та № 6582 від 02.11.2005 та про зобов’язання КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та об’єктів нерухомості” зареєструвати право власності на виставково-демонстраційні автосалони.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що на підставі отриманих дозвільних документів позивачем за рахунок власних коштів було здійснено будівництво двох виставково-демонстраційних автосалонів за вищевказаною адресою. Після закінчення будівництва та введення автосалонів в експлуатації Малиновською райадміністрацією виконкому Одеської міськради видано позивачеві дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі та сфери послуг, тобто на початок функціонування побудованих автосалонів. Проте, відповідачем було відмовлено в задоволені заяви позивача стосовно оформлення свідоцтв про право власності на дані автосалони з посиланням на відсутність документів, що підтверджують належність даних об’єктів позивачеві на праві власності та право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2006 (суддя Бакланова Н.В.) позов задоволено.
Визнано право власності приватного підприємства “Автолюбитель” на виставочно-демонстраційні автосалони, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 1а та вул.Іцхака Рабіна, 28а.
Зобов’язано КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та об’єктів нерухомості” зареєструвати право власності позивача на спірні автосалони.
Постановою Одеського апеляційного господарського від 23.05.2006 (судді: Бєляновський В.В. –головуючий, Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін, господарські суди виходили з обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати рішення господарського суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що спірне рішення стосується законних прав і обов’язків власника земельної ділянки Одеської міської ради, яка не була залучена до участі у справі.
Заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу Одеська міська рада зазначала, що земельна ділянка на якій ПП “Автолюбитель” здійснило будівництво, знаходиться на території м. Одеси, що підтверджується мапою м. Одеси та рішеннями –Одеської обласної ради “Про межі м. Одеси” від 07.08.01 № 347 –ХХІІІ, Одеської міської ради “Про погодження меж м. Одеси” від 20.07.01 № 2655 –ХІІІ, “Про адміністративно-територіальний поділ міста Одеси” від 26.07.02 № 197 –ХХІV, які є обов’язковими до виконання всіма особами на території м. Одеси, відповідно до ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. 144 Конституції України. Виходячи з вимог ст. 83 Земельного кодексу України, ст. 13 Конституції України, ст.ст. 16, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, власником вказаної земельної ділянки є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради.
При цьому зазначав, що із встановлених судом обставин вбачається, що приватне підприємств “Автолюбитель” під час самовільного будівництва користувалося і продовжує по теперішній час користуватися земельною ділянкою, власником якої є Одеська міська рада і така земельна ділянка ніколи не надавалась Одеською міською радою в користування ПП “Автолюбитель”.
Отже, предметом судової справи було визнання права власності на об’єкт самовільного будівництва, збудований приватним підприємством на земельній ділянці Одеської міської ради.
Відповідно до ч.1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Кодексу регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” земля в межах м. Одеси є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Одеси, представником якої є Одеська міська рада.
Так, відповідно до п. б ст. 80 Земельного кодексу України суб’єктом права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 83 цього Кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.
Окрім того до виконавчої компетенції Одеської міської ради відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є винятковою компетенцією Одеської міської ради, а саме: розпорядження землями територіальної громади м. Одеси, надання в користування земель, що відносяться до комунальної власності, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності.
Вказані обставини не були предметом дослідження суду.
Так, задовольняючи позов і визнаючи за приватним підприємством “Автолюбитель” права власності на спірні автосалони, господарський суд керувався вимогами ст. 49 Закону України „Про власність”, якою встановлено презумпцію правомірного володіння майном, та ст. 392 ЦК України про те, що власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
При цьому виходив з того, що позивачем надані документи на підставі яких у власника виникає (до нього переходить) право власності і які підтверджують право власності приватного підприємства “Автолюбитель” на спірні автосалони.
Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Враховуючи наведене, суд при розгляді справи вирішив питання про права та обов’язки особи –власника земельної ділянки - Одеської міської ради, яка не була залучена до участі у справі.
З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 1117 ГПК України, відповідно до якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні господарського суду, а доводи касаторів щодо порушення їх прав стосуються саме встановлення обставин справи, постановлене судове рішення не можна визнати обґрунтованим.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід залучити до участі у справі Одеську міську раду для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи і в залежності від встановленого у відповідності з вимогами закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.
Постанову від 23.05.2006 Одеського апеляційного господарського суду та рішення від 12.01.2006 господарського суду Одеської області у справі № 9/429-05-11866 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В.Рибак
М. Черкащенко