ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

за участю представників сторін:

від позивача     не з'явилися

від відповідача Галіцинська А.В. дов. № 496 від 21.12.2005

                            Кузьмін Ю.Л. дов. № 476 від 21.12.2005

                            Галицька Л.В. дов. № 512 від 21.02.2006

ВСТАНОВИВ:

В січні 2006 року фізична особа -підприємець ОСОБА_1 пред'явив в суді позов до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” в особі філії “Рубіжанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства” про зобов'язання укласти договір на планове технічне обслуговування газифікованого об'єкту з умовами відповідно до вимог Положення про технічне обслуговування, та на газопостачання для опалення нежитлового приміщення в жилому будинку з умовами визначеними типовим договором, передбаченим “Правилами надання населенню послуг з газопостачання”, затверджений постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999.

Заявою від 09.03.2006 позивач уточнив позовні вимоги і просив зобов'язати відповідача виконувати планове технічне обслуговування побутового газового котла та лічильника газу, які знаходяться у належному йому нежитловому приміщенні, як невід'ємної частини системи газопостачання житлового будинку 20 В, в порядку, межах та обсягах, визначених Положенням про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, затверджених наказом ДАХК “Укргаз” від 30.07.1997 № 35.

При цьому просив зобов'язати відповідача підготувати та укласти з позивачем договір на газопостачання в порядку та згідно з вимогами визначеними Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.

Заявою від 21.03.2006 позивач змінив предмет позову і просив зобов'язати ВАТ по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, в особі філії “Рубіжанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства”, у двадцятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням господарського суду по цій справі, підготувати і направити фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 підписаний та скріплений печаткою проект договору у двох примірниках на планове технічне обслуговування побутового газового котла (АОГВ) та лічильника газу, які знаходяться у нежитловому приміщенні АДРЕСА_1.

При цьому просив зобов'язати  ВАТ по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, в особі філії “Рубіжанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства”, у двадцятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням господарського суду по цій справі, підготувати і направити фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 підписаний та скріплений печаткою проект договору у двох примірниках на поставку природного газу для опалення нежитлового приміщенні АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.04.06 (суддя Яресько Б.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що позивач не довів суду його порушені права та інтереси, оскільки у відповідача в даному випадку відсутній обов'язок перед позивачем підготувати і направити останньому проекти відповідних договорів.

В касаційній скарзі фізична особа -підприємець ОСОБА_1 просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Коло господарських договорів, укладання яких є обов'язковим для суб'єктів господарювання, обмежене.

Згідно зі ст. 187 цього Кодексу при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

З матеріалів справи та з аналізу норм Закону № 1875-ІV “Про житлово-комунальні послуги” вбачається, що планове технічне обслуговування відповідного побутового газового котла та лічильника газу, що знаходиться у відповідному нежитловому приміщенні позивача, і постачання природного газу для опалення цього приміщення є житлово-комунальними послугами в розумінні вказаного Закону, відповідач є виконавцем цих житлово-комунальних послуг, позивач є споживачем цих житлово-комунальних послуг.

Проте, на підставі норм Закону України  “Про житлово-комунальні послуги” не виникає обов'язок відповідача щодо підготування і направлення позивачеві проектів відповідних договорів.

Господарським судом встановлено, що на час розгляду справи не затверджені, та не зареєстровані у встановленому законом порядку відповідні типові договори щодо планового технічного обслуговування газифікованого об'єкту та на постачання природного газу між спеціалізованими підприємствами газового господарства та власниками відповідних об'єктів споживача природного газу.

Враховуючи наведене, господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність правових підстав зобов'язати відповідача підготувати і направити позивачеві проекти відповідних договорів, в тому числі на підставі ст.ст. 20, 21 вказаного Закону.

          Відмовляючи в позові щодо підготування і направлення відповідачем позивачеві проектів відповідних договорів, господарський суд врахував обставини справи і норми діючого законодавства.

За таких обставин, підстав для скасування рішення господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 26.04.2006 у справі № 3/5пд без змін.

Головуючий                                                                 Н.Кочерова

Судді:                                                                             В.Рибак

                                                                                        М.Черкащенко