Справа № 732/723/17 Провадження № 22-ц/795/49/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Лакіза Г. П.

Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Лакізи Г.П.,

суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.,

при секретарі: Покладі Д.В.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів в сумі 434214,00 грн. як безпідставно набутого майна, а також просив стягнути понесені судові витрати. При цьому позивач посилався на те, що 15 липня 2015 року ним було передано ОСОБА_3 112500,00 грн. та 12200,00 доларів США, що підтверджується відповідними розписками. Ці кошти було передано в рахунок виготовлення обладнання для виробництва паливних гранул. Однак, в майбутньому, відповідні договори купівлі-продажу або поставки між сторонами укладено не було, як і не відбулася передача будь-якого майна. З посиланням на положення ст. 1212 ЦК України, позивач вважав, що у ОСОБА_3 відсутні будь-які правові підстави для збереження у себе отриманих від позивача грошових коштів, а тому він має їх повернути, але в добровільному порядку відмовляється це робити.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 434214 грн. та 4342 грн. 14 коп. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в позові повністю, посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про призначення судооооової почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що розписки, на які посилався позивач, не можуть існувати, оскільки були знищені після виконання ним зобов’язань, вказаних у цих розписках, та просив апеляційний суд призначити таку експертизу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача – ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеним факт того, що згідно з розписками від 15.07.2015 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 112500 грн. та 12200 доларів США як попередню оплату за поставку відповідачем позивачу ОСОБА_5 обладнання для виготовлення паливних гранул. Однак підстави, на яких відповідач набув за рахунок позивача вказані кошти, згодом відпали, оскільки відповідний договір між сторонами не було укладено, обладнання поставлено не було, доказів поставки цього обладнання позивачу суду не надано, а кошти відповідачем не повернуті. Також суд зазначив, що існуючі розписки не можуть свідчити про наявність між сторонами договірних правовідносин та невиконання відповідачем договірних зобов’язань. Тому, з посиланням на положення ст. 1212 ЦК України, яка передбачає обов’язок особи повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, зважаючи на таке.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України визначає загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Частина 1 ст. 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов’язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов : а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об’єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об’єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов’язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов’язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов’язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601,604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов’язання). Набуття однією зі сторін зобов’язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов’язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Саме така правова позицієяа висловлена Верховним Судом України в постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13.

Як встановлено з дослідженого в судовому засіданні оригіналу розписки від 15.07.2015 року, ОСОБА_3 взяв кошти в сумі 12200 доларів США, що становить 35 % загальної суми для виготовлення обладнання для виробництва паливних гранул. Кошти були прийняті ним від фізичної особи ОСОБА_5 ( а.с.46 ).

З оригіналу розписки від 15.07.2015 року встановлено, що ОСОБА_3 взяв у фізичної особи ОСОБА_5 112500 грн. в рахунок виготовлення «ДОТ-3» ( дробильного апарату ) ( а.с.47 ).

Отже, набуття відповідачем грошових коштів в сумі 12200 доларів США та 112500 грн. відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов’язків, унаслідок правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

За таких обставин, ураховуючи, що доказів визнання укладеного між сторонами правочину недійсним або його розірвання не надано, необґрунтованими є посилання позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов’язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а на статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов’язання повернути майно потерпілому.

Оскільки під час розгляду справи встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме статтю 1212 ЦК України, згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги.

Тому відповідно до ч.4 ст.367, п.2 ч.1 ст.374 та п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2017 року про задоволення позову ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 434214,00 грн. як безпідставно набутого майна та 4342 грн. 14 коп. сплаченого судового збору, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374 п.2 ч.1, 376 п.п.1,4 ч.1, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2017 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутого майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 4776 грн. 35 коп. в рахунок відшкодування сплаченого останнім при подачі апеляційної скарги судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 15.01.2018р.

Головуючий:Судді: