Справа № 2а-4072/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2009 року Суддя Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим Кабаль І.І., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія про зобов’язання провести перерахунок пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
В С Т А Н О В И В:
До Євпаторійського міського суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія про зобов’язання провести перерахунок пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позовні вимоги мотивує тим, що має статус «дитини війни» і відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» має право на утримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, однак за період з 2007 року по теперішній час на підставі Законів України «Про державний бюджет України», допомога не виплачувалася. Оскільки р ішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006, 2007 роки» визнано неконституційними, просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії провести з 01 січня 2007 року перерахунок призначеної їй пенсії, виходячи з положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу . Оскільки про порушення своїх прав дізналася лише у квітні 2009 року із засобів масової інформації, вважає пропущення строку з поважної причини та просить його поновити.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Представник відповідача надав до суду заперечення на позов, згідно яких позовні вимоги не визнає, оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджувалися поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Зазначений порядок Кабінетом Міністрів України затверджено не було. Питання про конституційність зазначеної норми Конституційним Судом України не розглядалось. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року було визнано неконституційним положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою була припинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 зазначеного закону, якою передбачалась виплата підвищення інвалідам – дітям війни у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. У зв’язку з набуттям чинності Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з 01 січня 2008 року позивачу була перерахована пенсія у розмірі 10% прожиткового мінімуму. 22 травня 2008 року зазначений закон Конституційним Судом України було визнано неконституційним, порядок призначення та виплати підвищення передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залишається неврегульованим. Крім того, зазначає, що строк звернення до суду позивачем пропущено без поважної причини та просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України, отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та є дитиною війни, у зв’язку з чим на нього, відповідно до ст.ст. 1,6 поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 процентів мінімальної пенсії за віком. У 2008-2009 роках позивачу соціальна допомога виплачувалася у розмірі, встановленому ч.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачці було частково нараховане та виплачується зазначене підвищення, що підтверджується поясненнями представника відповідача, викладених у запереченнях на позов.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного суду України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1 пунктів 61,62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України) визнано таким, що не відповідають Конституції України ( є неконституційним ) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів щодо правовідносин, яки виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними, та є обов’язковим до виконання на території України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року та ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла до 01 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення щодо неконституційності пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначена норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Таким чином, відповідач з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та проводити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1,2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення особи до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Проте, позивач звернувся до суду 03 листопада 2009 року, тобто, за межами річного строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1,2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому законом. Відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду як на підставу для відмови в задоволенні позову, що підтверджується його письмовими запереченнями.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, що є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася до суду, пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Зазначену позивачем причину пропуску строку ( незнання існування законів), суд не визнає поважною, оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 – рп/2007 було оприлюднене ще у липні 2007 року, а саме, у офіційному виданні «Офіційний вісник України» від 27 липня 2007 року за № 52. Крім того, в матеріалах справи відсутні такі обставини та відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду.
Таким чином, позовні вимоги щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії провести перерахунок призначеної пенсії, враховуючи встановлену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, підлягають задоволенню за період з 3 листопада 2008 року до 31 грудня 2008 року. Також суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині виплат надбавки за 2009 рік, оскільки відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає, що сторонами у справі не заперечується, що позивач має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, що визначав би цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 зазначеної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії суд вважає безпідставним.
Відповідно до ст.ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Так, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Пенсійний Фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний Фонд України від 01 березня 2002 року і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів, тобто, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Євпаторія.
Згідно Положення про Пенсійний Фонд України від 01 березня 2002 року, на Пенсійний Фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Згідно п.1.1. Положення про Управління Пенсійного Фонду України від 30 квітня 2002 року, завданням управління є забезпечення, призначення та виплата пенсії.
Оскільки держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний Фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, проте, вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до яких зокрема належать діти війни. Так, при розгляді справи «Кечко проти України», Європейський Суд з прав людини зауважив, що «... органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань» ( пункт 26 зазначеного рішення).
Виходячи з положень Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем. Також, у порушення ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови у задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження. Таким чином, суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом зобов’язання відповідача провести нарахування та відповідні виплати.
На підставі ст. ст. 7 – 12, 71,94, 99, 100, 102,158, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст.1, 3, 17, 43,46, 48, 53,55, 64, 85, п.19 ч.1 ст. 92 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, Рішенням Європейського Суду з прав людини «Кечко проти України»,
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія про зобов’язання провести перерахунок пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія провести ОСОБА_1 нарахування щомісячної доплати до її пенсії, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 03 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 20 листопада 2009 року ( з врахуванням отриманої позивачем доплати до пенсії відповідно до ч.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»).
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ті днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ І.І.КАБАЛЬ