код суду 0555 Справа 2-А-1624/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Шигірт Ф.С.,
при секретарі Махоті О.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради (далі по тексту УПСЗН) про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки,-
ВСТАНОВИВ:
05.08.2009 року позивач звернувся до суду з позовом зазначивши, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року, та перебуває на обліку в УПСЗН. Згідно ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
УПСЗН за 2004, 2005, 2007, 2008 роки йому виплатило компенсації в сумах, які не відповідають вимогам ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак доплачувати решту відповідач відмовляється. Просив визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати його доплатити недоплачені гроші за вказаний період.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та наполягала на його задоволенні. Суду пояснила, що її чоловіку, участю у ліквідвції наслідків Чорнобильської катастрофи, завдано значної шкоди яка проявляється виникненням низки тяжких захворювань. Він прикований до ліжка і не може реалізовувати свої права. Держава спеціальним законом передбачила йому та іншим «Чорнобильцям» кошти на оздоровлення, в рахунок відшкодування шкоди завданої здоровью, алк фактично він отримував лише копійки, що не відповідає вимогам Закону.
Представник відповідача проти заявлених вимог заперечувала пояснивши, що дійсно позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, є ліквідатором 1 категорії, має 2 групу інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в УПСЗН та відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі – Закон ) має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Однак на підставі ст.ст.62, 67 зазначеного Закону, роз'яснення порядку його застосування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
Виходячи з наявних фінансових можливостей, виплата проводилася на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” якою передбачена допомога на оздоровлення. Тому всі виплати, передбачені Законом № 796-ХІІ і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених цією Постановою.
Просила відмовити в задоволенні позову у зв'язку з тим, що позивач пропустив річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ліквідатор категорії 1, має 2 групу інвалідності), перебуває на обліку в УПСЗН, що підтверджується посвідченням серії А № 138176 від 18.02.2008 р. (а.с.7). У зв'язку з цим позивач користується правами та пільгами, встановленими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон). Відповідно до вимог ст.48 цього Закону, йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до Законів України що затверджували державний бюджет з 2004 по 2008 роки, розмір мінімальної заробітної плати з січня 2004 року складав 262 грн. Згодом цей розмір тільки збільшувався і у 2008 році складав 525 грн. Як вбачається з наданих відповідачем доказів – списків на виплату компенсацій на оздоровлення та платіжних доручень за вказані роки, позивач отримав у 2004 році – 26,70 грн, у 2005, 2007 та 2008 по 100 грн.
Таким чином, вбачається наявна невідповідність (недоплата) розмірів здійснених виплат вимогам спеціального Закону що передбачає ці компенсаційні виплати.
Посилання відповідача на ст.62 Закону №796-ХІІ, якою Кабінет Міністрів України уповноважено давати роз'яснення щодо порядку застосування даного Закону, судом не приймається, оскільки дана правова норма не надає права Кабінету Міністрів України змінювати встановлений Законом розмір виплат.
Стаття 67 Закону №796-ХІІ уповноважує Кабінет Міністрів України підвищувати розміри доплат в залежності від зміни індексу вартості життя та підвищення мінімальної заробітної плати. Вказані повноваження Кабінет Міністрів України не може використовувати з метою зменшення розміру виплат, встановлених Законом.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки ця постанова суперечить Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно ж до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме норми ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку використання коштів державного бюджету для програм, пов'язаних з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 року № 936, розпорядником коштів по виконанню даних програм є органи соціального захисту населення, які здійснюють нарахування та виплати фізичним особам грошових коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Посилання відповідача на те, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах існуючих фінансових можливостей судом не приймається, оскільки факт відсутності коштів не є підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку виплатити допомогу у передбаченому законом розмірі.
Крім того, суд не застосовує позовну давність, оскільки вимога позивача про стягнення недоплачених коштів на оздоровлення, пов’язана з відшкодуванням шкоди завданої ушкодженням здоров’я.
Таким чином, суд вважає, що недоплачені кошти за 2004-2005, 2007-2008 роки повинні бути донараховані та виплачені позивачу за рахунок коштів Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки – задовольнити.
Визнати дії Управління Праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради по недоплаті ОСОБА_3 коштів на оздоровлення у 2004, 2005, 2007 та 2008 роках незаконними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки за рахунок коштів Державного бюджету України в розмірі передбаченому ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. №796-ХІІ.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шигірт Ф.С.