ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 р. | № 9/514/05(18/11-270/1) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: | Кочерової Н.О., |
суддів: | Рибака В.В., Черкащенка М.М., |
за участю представників сторін: |
від позивача – | Сіроткіна О.М. (дов. №003-Д від 03.01.2006р.); |
від відповідача – | Татаренко С.П. (дов. №023/05-1176 від 22.11.2005р.); |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ВАТ “Крименерго” |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. |
у справі | №9/514/05(18/11-270/1) господарського суду Миколаївської області |
за позовом | ВАТ “Крименерго” |
до | ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго” |
про | стягнення 5 893,92 грн. |
ВСТАНОВИВ:
ВАТ “Крименерго” звернулось з позовом до ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго” про стягнення збитків в сумі 5893,92 грн., пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, направленим у складі бригад для відновлювальних робіт; коштів на оплату відряджень, витрат на паливно-мастильні матеріали, амортизаційні відрахування та експлуатаційні витрати машин та обладнання.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.01.05, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.05, позовну заяву було повернуто без розгляду по суті на підставі п.3 ст.63 ГПК України.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.05 ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного суду були скасовані, а справа направлена до місцевого господарського суду для розгляду по суті.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.11.05 позивачу у позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.06 апеляційну скаргу ВАТ “Крименерго” задоволено частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.01.06 по справі № 9/514/05 змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення все, що стосується посилання суду на сплив строку позовної давності, починаючи зі слів: “З наданих позивачем матеріалів...” і до слів: “На підставі викладеного...”, а також посилання на ст.71 ЦК України.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що в разі встановлення господарським судом першої інстанції відсутності між сторонами цивільно-правових зобов’язань, що зумовлює відмову в позові, нема необхідності застосовувати ст.71 ЦК УРСР при відмові в позові, оскільки це є самостійною підставою для вчинення таких дій.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Крименерго” просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов.
При цьому скаржник наполягає на наявності між сторонами у справі цивільно-правових відносин, які виникли на підставі виконаних для відповідача робіт, застосовуючи ст.4 ЦК УРСР (ред. 1963р.); посилається на неповне з’ясування судовими інстанціями обставин справи, які пов’язані з встановленням наявності цивільно-правових відносин між сторонами при виконанні ремонтних робіт; визначає такі дії судових інстанцій такими, що порушують процесуальний закон, зокрема ст.43 ГПК України.
Судова колегіяё розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку апеляційним господарським судом обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ним норм процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується наступне.
Кабінет Міністрів України постановою № 1772 від 01.12.2000 дозволив всім енергопостачальним компаніям України здійснити позику матеріальних цінностей із мобілізаційного резерву та надати допомогу енергопостачальним компаніям, розташованим в зоні стихійного лиха.
В грудні 2000р. ВАТ “Крименерго” направило до відповідача бригаду робітників для супроводження матеріалів і обладнання, отриманих з мобілізаційного резерву, та виконання термінових робіт по відновленню режиму роботи систем енергопостачання.
Господарський суд Миколаївської області при розгляді позову прийшов до висновку про відсутність цивільно-правових відносин між сторонами при наданні такої допомоги та застосував строк позовної давності при вирішенні спору (ст.71 ЦК УРСР, ред. 1963).
Застосування строку позовної давності є обов’язковим для суду, незалежно від заяви сторін (ст 75 ЦК УРСР, ред.1963р.).
Але строк позовної давності застосовується в тому випадку, коли у сторони (позивача) наявне право, що порушене, але він втратив можливість його захисту через пропуск строку позовної давності.
В зв’язку з цим, незалежно від дотримання позивачем строку позовної давності, позов підлягає розгляду в повному об’ємі з наступним вирішенням питання строку позовної давності.
Проте при розгляді позову господарським судом першої інстанції не були повно досліджені обставини справи, що мають важливе значення для встановлення між сторонами наявності цивільно-правових відносин (ст.4 ЦК УРСР).
Поза увагою господарського суду першої інстанції залишились наявні в матеріалах справи докази, які пов’язані з наданням позивачем відповідачу зазначеної допомоги та прийняття її останнім (а.с. 27-44), що мають значення для встановлення наявності між сторонами цивільно-правових відносин в зв’язку з наданням допомоги по усуненню наслідків стихійного лиха (ст.4 ЦК УРСР, ред. 1963р.).
Постанова КМ України від 01.12.2000 № 1772 не містить будь-яких вказівок про безкоштовність надання такої допомоги. Інша домовленість сторін з цього приводу матеріалами справи не підтверджується.
Не були предметом дослідження ці обставини і апеляційною інстанцією у процесі перегляду справи.
Відповідно з ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судом першої та апеляційної інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.11.05 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.06 у справі № 9/514/05 (18/11-270/1) скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко