ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. | № 20-9/316 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. –головуючого, |
Плюшка І.А., |
Самусенко С.С., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” |
на рішення | господарського суду міста Севастополя від 16 лютого 2006 року |
у справі | № 20-9/316 |
господарського суду | міста Севастополя |
за позовом | ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” |
до | Комунального підприємства “Житлосервіс № 5” |
про | стягнення 224 451 грн. 96 коп. |
за участю представників сторін |
від позивача – | Пономарьов П.О. |
від відповідача – | не з’явився |
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2005 року ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального підприємства “Житлосервіс № 5” про стягнення заборгованості за активну електроенергією у розмірі 97 665 грн. 79 коп.; вартості недоврахованої електроенергії, нарахованої за актами про порушення Правил користування електричною енергією у розмірі 46 271 грн. 63 коп.; заборгованості за перевищення ліміту активного споживання у розмірі 80 237 грн. 95 коп.; пені у розмірі 236 грн. 29 коп. та 3 % річних у сумі 40 грн. 30 коп.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався ст.ст. 525, 526, 548, 549, 552, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275-277 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” та порушення відповідачем вимог договорів № 4124 від 01.10.2003 та №4124-л від 01.06.2003, а також Правил користування електричною енергією.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.02.2006 у справі №20-9/316 (суддя –Рибіна С.А.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 107 829 грн. 99 коп., з яких –заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 97 665 грн. 79 коп.; вартість недоврахованої електричної енергії за актом № 0075419 в розмірі 164 грн. 20 коп.; санкції за порушення Правил користування електричною енергією в розмірі 10 000 грн., крім того –пеня в розмірі 195 грн. 44 коп., 3 % річних в розмірі 40 грн. 30 коп.
Рішення мотивовано пунктами договору № 4124 від 01.10.2003, договору №4124-л від 01.06.2003, ст.ст. 525, 526 ЦК України, Правил користування електричною енергією, п.7 ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, оскільки відповідачем були порушені умови вищезазначених договорів.
Щодо стягнення заборгованості за перевищення ліміту активного споживання, то місцевий господарський суд, керуючись умовами вищезазначених договорів, п.5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, нормами ЦК України, вважає, що зазначена заборгованість стягненню не підлягає, оскільки сторони не домовилися про строки оплати спожитої електроенергії і тому коригування договірної величини споживання електроенергії в зв’язку із несвоєчасною сплатою є неможливим.
Стосовно вартості недоврахованої електроенергії, то господарський суд зазначає, що вона підлягає стягненню на підставі акту про порушення Правил користування електричною енергією та відповідно до п.7. 30 зазначених Правил.
Щодо санкцій за порушення Правил користування електричною енергією, то господарський суд, керуючись ст.ст. 216, 218, 233 ГК України, зазначає, що, оскільки споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням відповідно до ч.1 ст.27 Закону України “Про електроенергетику”, то на відповідача має бути накладена штрафна санкція відповідно до ч. 5, 6 ст. 26 вищезазначеного Закону України.
Крім того, господарський суд зазначає, що за прострочення виконання зобов’язання за вищезазначеними договорами з відповідача мають бути стягнуті пеня та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
У касаційній скарзі позивач просить змінити частково рішення господарського суду міста Севастополя від 16.02.2006 у справі № 20-9/316 в частині стягнення з відповідача вартості об’єму недоврахованої електроенергії в розмірі 10 000 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача повну вартість об’єму недоврахованої електроенергії у розмірі 46 107 грн. 43 коп.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що місцевим господарським судом рішення в частині стягнення з відповідача вартості об’єму недоврахованої електроенергії винесено при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме ч. 5, 6 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, ст. 233 ГК України, п. 11 Порядку поставки електричної енергії споживачам, п. 7.32 Правил користування електричною енергією (в редакції від 22.08.2002) та п.6.43 зазначених Правил (в редакції від 17.10.2005).
Позивач зазначає, що його заявленою вимогою відносно актів про порушення Правил користування електричною енергією являється стягнення з відповідача вартості об’єму недоврахованої електроенергії, а не сума завданих збитків.
Вищим господарським судом України ухвалою від 21.06.2006 у справі № 20-9/316 порушено касаційне провадження.
Відповідач у справі процесуальним правом участі його повноважного представника в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відносини, що стосуються електроенергетики в Україні регулюються Законом України “Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови КМ України від 09.04.2002 № 475) та Правилами користування електричною енергією (затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ України від 22.08.2002 № 928).
Відповідно до ст. 275 ГК України, ч. 1 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2003 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 4124 на поставку електричної енергії, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов’язувався постачати споживачу (відповідач) електричну енергію в обсягах у відповідності з договірними квартальними (місячними) величинами спожитої електричної енергії, вказаної в додатку № 1 до договору, а споживач в свою чергу зобов’язувався здійснювати оплату за спожиту електроенергію грошовими коштами за тарифами та у строки, вказані в додатку № 5 до договору.
01.06.2003 між сторонами був укладений договір № 4124-л на поставку електричної енергії на тих же умовах, що і договір № 4124.
За вищезазначеними договорами у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за спожиту електроенергію, яку господарським судом першої інстанції, разом з пенею та 3 % річних, було стягнуто з відповідача згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, Правил користування електричною енергією, п.7 ст.26 Закону України “Про електроенергетику” та ст. 625 ЦК України.
Стосовно заборгованості за недовраховану електроенергію за договором №4124 від 01.10.2003 та договором № 4124-л від 01.06.2003, то місцевим господарським судом встановлено наступне.
18.01.2005 позивачем в ході проведення перевірки розрахункових засобів обліку електричної енергії на об’єктах відповідача, було встановлено порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, що полягало в безобліковому користуванні електричною енергією шляхом самовільного підключення відповідачем без дозволу відділення Енергосбуту позивача токоприймачів до електричної мережі позивача.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки був складений акт про порушення Правил користування електричною енергією № 0075419 від 18.01.2005, підписувати який представник відповідача відмовився.
На підставі вищезазначеного акту згідно п.7.30 Правил користування електричною енергією (в редакції від 11.12.2003) та відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення відповідачем зазначених Правил (затвердженої постановою НКРЕ України № 1197 від 05.12.2001), був визначений обсяг недоврахованої енергії –581 кВт/г та сума донарахування –164 грн. 20 коп.
Відповідно до п.7.30 Правил користування електричною енергією у випадках виявлення у споживача змін у схемі ввімкнення розрахункового засобу обліку та електричного керуючого годинника в схемах багатотарифного розрахункового обліку або зміни керуючої програми, пошкоджень, зриву пломб, штучного гальмування диска, зупинки електрогодинника та інших порушень, спричинених діями споживача, які призводять або можуть призвести до зниження показів споживання електричної енергії, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а постачальник електричної енергії здійснює перерахунок за користування електричною енергією за період від дня останнього контрольного зняття представником постачальника електричної енергії показів розрахункового засобу обліку чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи схеми комерційного обліку, що мала передувати виявленню порушень, але цей період має не перебільшувати шести місяців.
Таким чином, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що за актом про порушення Правил користування електричною енергією № 0075419 від 18.01.2005 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість недоврахованої електричної енергії в розмірі 164 грн. 20 коп.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що 18.05.2005 представниками позивача були проведені перевірки стану розрахункових приладів на об’єктах відповідача.
Місцевий господарський суд визначає, що обстеженнями були встановлені порушення відповідачем Правил користування електричною енергією шляхом споживання електроенергії при відсутності розрахункових приборів обліку, про що було складено акт про порушення Правил користування електричною енергією №0081371 від 18.05.2005, підписувати який представник відповідача відмовився.
За вищевказані порушення місцевим господарським судом згідно ст.ст. 216, 218 ГК України, ч. 5, 6 ст.26, ч. 1 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” з відповідача на користь позивача стягнуто штрафні санкції, які відповідно до ст. 233 ГК України зменшено до 10 000 грн.
Господарський суд першої інстанції керувався ст.ст. 216, 218 ГК України, відповідно до яких учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії без приборів обліку є порушенням в електроенергетиці та тягне за собою встановлену законодавством України відповідальність.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом рішення в частині зменшення стягнення з відповідача вартості об’єму недоврахованої електроенергії винесено при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме статті 233 ГК України, Закону України “Про електроенергетику” та Правил користування електричною енергією.
Господарський суд першої інстанції при винесенні рішення в обгрунтування відмови в частині стягнення 36 107 грн. 43 коп. вартості об’єму недоврахованої електроенергії посилається на ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, відповідно до яких споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, а у випадку перевищення договірної величини потужності –двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що посилання місцевого господарського суду на вищезазначені норми в даному випадку є помилковим, оскільки ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” стосуються перевищення договірних величин енергоспоживання та потужності.
У своєму рішенні місцевий господарський суд вказує, що позивачем визначена загальна сума завданих збитків - 46 271 грн. 63 коп.
Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією збитки (з вини споживача) витрати, недоотримана вигода (за винятком доходу від реалізації недоврахованої електричної енергії) постачальника електричної енергії або електропередавальної організації (основного споживача), яких вони зазнали внаслідок пошкодження електроустановок через зловмисну чи недбалу діяльність споживача (субспоживача) або інших осіб, та вартість робіт і послуг, необхідних для відновлення електроустановок та електропостачання.
Згідно п.1.2 Правил користування електричною енергією недоврахована електрична енергія –обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що заявленою вимогою позивача відповідно актів про порушення Правил користування електричною енергією є стягнення з відповідача вартості об’єму недоврахованої електроенергії.
Стаття 233 ГК України, якою керувався місцевий господарський суд при зменшенні суми стягнення до 10000 грн., стосується штрафних санкцій, тому не має відношення до вартості об’єму недоврахованої електроенергії, а отже була неправомірно застосована при винесенні рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведені встановлені місцевим господарським судом обставини, колегією суддів касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі в частині позовних вимог про стягнення вартості об’єму недоврахованої електроенергії з’ясовано судом першої інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв’язку з чим висновки суду першої інстанції не відповідають цим обставинам.
У відповідності з пунктом 5 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.
Враховуючи вказане, Вищий господарський суд України встановив, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції –зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за недовраховану електроенергію.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вартість об’єму недоврахованої електроенергії з відповідача на користь позивача має бути стягнута у повному обсязі в сумі 46 271 грн. 63 коп. (з видачею наказу на суму 36271,63 грн., тобто із зменшенням на 10000 грн., на які вже видано наказ).
В решті рішення місцевого господарського суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права та має бути залишене без змін.
Відповідно до п.11 ч.2 ст.111-11 ГПК України з урахуванням ст.49 ГПК України Вищий господарський суд України здійснює новий розподіл судових витрат та додатково стягує з відповідача на користь відповідача 361,07 грн. витрат по сплаті держмита та 180,54 грн. витрат по сплаті держмита за розгляд касаційної скарги, тобто разом 541,61 грн. витрат по сплаті держмита.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” на рішення господарського суду міста Севастополя від 16.02.2005 у справі № 20-9/316 задовольнити.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 16.02.2005 у справі №20-9/316 змінити.
Стягнути з Комунального підприємства “Житлосервіс № 5” на користь ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” 46 271 грн. 63 коп. заборгованості за недовраховану електроенергію та 541,61 грн. витрат по сплаті держмита.
В решті рішення від 16.02.2005 у справі № 20-9/316 залишити без змін.
Доручити видати наказ господарському суду міста Севастополя.
Головуючий суддя С. Плахотнюк
Судді: І. Плюшко
С. Самусенко