ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. | № 21/376-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. –головуючого, |
Плюшка І.А., |
Самусенко С.С., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ВАТ “Центроліт” |
на рішення та постанову | господарського суду Харківської області від 12 грудня 2005 року Харківського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2006 року |
у справі | № 21/376-05 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | ВАТ “Центроліт” |
до | Статутного теріторіально-галузевого об’єднання “Південна залізниця” |
про | стягнення 15 543 грн. 96 коп. |
за участю представників сторін |
від позивача – | Долгальова Л.В. |
від відповідача – | Прядко В.О. |
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2005 року ВАТ “Центроліт” звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Статутного теріторіально-галузевого об’єднання “Південна залізниця” про стягнення з відповідача на користь позивача 15 543 грн. 96 коп. завданих збитків за нестачу вантажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при прибутті вантажу позивача за накладною № 066097 на станцію призначення була виявлена нестача вантажу в кількості 11 200 кг, за порушення зобов’язань відповідач як перевізник зазначеного вантажу має нести відповідальність згідно ст.ст. 611, 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України, ст. 127 Статуту залізниць України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2005 у справі №21/376-05 (суддя –Пелипенко Н.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позовна вимога пред’явлена до неналежного відповідача, оскільки параграфом 6 ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якою регулюються правовідносини між сторонами у даній справі, передбачено, що відповідно до додатку 19 зазначеної Угоди претензії за нестачею вантажів подаються до Головного комерційного управління Укрзалізниці.
Харківський апеляційний господарський суд постановою від 27.02.2006 у справі № 21/376-05 (колегія суддів: головуючий –Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.), погодившись з висновками господарського суду Харківської області, апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2005 у справі № 21/376-05 - без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 у справі № 21/376-05, а справу направити на новий розгляд.
У касаційній скарзі позивач посилається на те, що господарський суд, встановивши, що позов поданий до неналежного відповідача, повинен був винести відповідну ухвалу згідно ст. 24 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, позивач зазначає, що господарський суд неповністю з’ясував обставини, які мають значення для справи, оскільки положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення не застосовуються до правовідносин між сторонами у даній справі згідно п.3 параграфу 3 ст.2 зазначеної Угоди, а отже правовідносини між сторонами мають регулюватися Статутом залізниць України, ЦК України та ГК України.
Позивач вважає, що у даному випадку відповідач є належним і згідно ст. 130 Статуту залізниць України позивач має право на пред’явлення позову до відповідача.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 у справі № 21/376-05 залишити без змін з посиланням на те, що надані позивачем докази, зокрема, залізнична накладна та комерційний акт, спростовують твердження позивача про незастосування до правовідносин між сторонами у даній справі Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, зазначені документи складені у відповідності до ст. 7, 18 Угоди про міжнародне транспортне сполучення.
Вищим господарським судом України ухвалою від 21.06.2006 у справі №21/376-05 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 17.07.2006 у справі № 21/376-05 призначено наступну колегію суддів: Плахотнюк С.О. –головуючий, Плюшко І.А., Самусенко С.С.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх судових інстанцій встановлено наступні обставини у справі № 21/376-05.
29.06.2005 між позивачем та ВАТ “Тулачермет” (Росія) укладено контракт № 26807 на поставку чавуна на умовах DAF кордон Росія/України згідно з правилами INCOTERMS 2000.
25.08.2005 ВАТ “Тулачермет” в напіввагоні за № 64168743 відвантажив чавун в розмірі 82 000 кг брутто, з них тара –22 000 кг, нетто –60 000 кг, що підтверджується копією накладної № 066097 від 25.08.2005.
30.08.2005 на станції Куп’янськ-сортувальний виявлена нестача вантажу в кількості 11 200 кг, з них брутто –70 800 кг, тара –22 000 кг, що підтверджується комерційним листом № 039265/159 від 30.08.2005.
Згідно довідки відділу статистики та економічного аналізу інформаційно-статистичного центру Південної залізниці № 144-7-4/955 від 26.10.2005 поїзд прослідував з Південно-Східної залізниці до станції Куп’янськ-сортувальний без зупинок.
Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що перевезення в даному випадку є міжнародним та здійснюється на умовах Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, що передбачено параграфом 3 ст. 2 Угоди.
Відповідно до параграфу 6 ст. 29 Угоди претензії пред’являються компетентним органам залізничних доріг, що зазначені в додатку 19 до Угоди.
Додатком 19 визначено, що претензії за нестачею вантажів подаються до Головного комерційного управління Укрзалізниці.
Стаття 30 вищезазначеної Угоди передбачає, що позов може бути поданий тільки до тієї залізниці, до якої була направлена претензія, а саме –до Головного комерційного управління Укрзалізниці.
Господарськими судами зроблено висновок, що позовна вимога пред’явлена до неналежного відповідача.
Як зазначено господарським судом апеляційної інстанції, позивач не подав доказів наявності вини відповідача у втраті вантажу або втрати його під час перевезення.
Вищий господарський суд України вважає висновки попередніх судових інстанцій такими, що не відповідають матеріалам та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
За правилами параграфу 6 ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та додатку 19 до Угоди позивач повинен пред’явити претензію до Головного комерційного управління Укрзалізниці.
Судами не досліджено належним чином питання можливості залучення до участі у справі відповідачем чи третьою особою на стороні відповідача Головного комерційного управління Укрзалізниці з огляду на те, чи є Головне комерційне управління Укрзалізниці юридичною особою.
Позивач у касаційній скарзі стверджує, що положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення не застосовуються до правовідносин між сторонами у даній справі згідно параграфу 3 ст. 2 зазначеної Угоди, а отже правовідносини між сторонами мають регулюватися Статутом залізниць України, ЦК України та ГК України.
Відповідно до п. 3 параграфу 3 ст. 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення положення Угоди не застосовуються до перевезень вантажів між станціями, які розташовані у двох сусідніх країнах, у тому разі, якщо ці перевезення на усьому шляху прямування вантажу проводяться у потягах залізної дороги однієї країни у відповідності з внутрішніми правилами, що діють на цій дорозі.
У тому ж параграфі зазначено, що вищезазначені перевезення здійснюються на підставі особливих договорів, що укладаються між зацікавленими залізницями, наявність яких не було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій.
Попередніми судовими інстанціями не встановлено та не враховано обставини переміщення вантажу через митний кордон, а також пов’язаної з його переміщенням митної процедури відповідно до наказу Державної митної служби України та міністерства транспорту України № 231/174 від 30.03.2001 “Про затвердження Порядку взаємодії митниць і залізниць України при переміщенні через митний кордон товарів та інших предметів у вантажних залізничних поїздах”.
Колегія суддів вважає, що попередніми судовими інстанціями неналежним чином без вивчення відповідних доказів досліджено питання відповідальності відповідача у втраті вантажу.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції скасовує рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, і передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді даної справи місцевому господарському суду слід врахувати вищевказане, дослідити належним чином наявні у справі та додатково витребувані у сторін докази, розглянути вищенаведені недосліджені належним чином питання, та при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності прийняти законне судове рішення.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ВАТ “Центроліт” на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 у справі № 21/376-05 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2006 у справі № 21/376-05 скасувати.
Справу № 21/376-05 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя С. Плахотнюк
Судді: І. Плюшко
С. Самусенко