ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2009 р. Справа № 25/35
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" (юр. адреса: вул. Богунська, 26 В, м. Бровари, Київська область, 07400; фактична адреса: вул. Радистів, 73а, м. Київ, 02089)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 76018)
про стягнення 2 084,77 грн. заборгованості,
представники сторін в судове засідання не з'явилися,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 2 084,77 грн. заборгованості, з яких 1 183,48 грн. основного боргу за поставлений товар, 710,09 грн. штрафу, 160,95 грн. втрат від інфляції та 30,25 грн. суми 3% річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 102,00 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 1576/2007К від 26.10.07 позивач поставив відповідачу пневматичні шини для вантажного автотранспорту на загальну суму 8 284,00 грн., а відповідач свої зобов’язання з оплати отриманого товару виконав частково, в зв"язку з чим виникла заборгованість у сумі 1 183,48 грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.09.09.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.09, 29.09.09 та від 12.10.09 розгляд справи було відкладено на 29.09.09, 12.10.09 та на 12.11.09 відповідно.
Представник позивача в судовому засіданні 29.09.09 заявлені вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.09.09 проти позовних вимог заперечував, проте вимоги суду не виконав, відзив на позов і докази, які його підтверджують, суду не подав. Відповідач про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений відповідними ухвалами суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом під час розгляду справи, 26.10.07 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 1576/2007К (далі - Договір) (а.с. №№11-13), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов’язався поставити відповідачу автомобільні товари, згідно з асортиментом вказаним у специфікації до даного Договору, а відповідач зобов"язався придбати замовлений товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного Договору.
Згідно із специфікацією до Договору (а.с. №14), підписаною та скріпленою печатками сторін, продукцією, що поставляється відповідачу, є шини та диски для вантажних автомобілів.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 8 284,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЕДБ02200012 від 21.02.08 (а.с.№16), підписаною та скріпленою печатками сторін.
У пункті 2.2 Договору сторони встановили, що ціна товару, його кількість та асортимент по кожній поставці вказані у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною цього Договору.
Згідно із п. 3.1 Договору оплата за товар здійснюється в порядку авансового перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 14.29% від вартості, вказаної у додатках до даного Договору, та наступної помісячної оплати, у відповідності з графіком, визначеним додатками до даного Договору, які є його невід"ємною частиною.
Отже, умовами Договору передбачена оплата товару з розстрочкою платежу.
При цьому, сторони погодили, що підставою для оплати є видаткова та податкова накладні, які надаються постачальником покупцю (п. 3.2 Договору).
Додатком до Договору (а.с. №15), підписаним та скріпленим печатками сторін, було встановлено графік помісячної оплати товару на суму 8 284,00 грн., відповідно до якого останній платіж повинен був здійснений 21.08.08.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отриманий товар оплатив частково, на загальну суму 7 100,54 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, які містять призначення платежу (а.с. №№17-24), внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 183,46 грн.
У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
На виконанням вимог ухвали суду позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків (а.с. №№38, 44-47), однак відповідач вимоги ухвали суду не виконав та акт звірки взаєморозрахунків не підписав.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що докази, які б спростовували доводи позивача та/або свідчили про оплату відвантаженого товару, відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.
У зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов’язання згідно з укладеним Договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.
За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 183,48 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті).
Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).
У пункті 10.3 Договору сторони передбачили, що за затримку платежів у відповідності до ст. 3 цього Договору на строк, що перевищує 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 60 % від загальної вартості невиконаного зобов’язання.
Отже, враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за поставлений товар понад 30 днів, позивачем обґрунтовано застосовано до відповідача штраф у розмірі 710,08 грн., що становить 60 % від суми основного боргу.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищенаведеного та враховуючи те, що заявлена до стягнення сума втрат від інфляції та 3% річних за період з 22.08.08 по 03.07.09, не перевищує відповідної суми втрат від інфляції та 3% річних, розрахованої судом, позовні вимоги в частині стягнення 160,95 грн. та 30,25 грн. відповідно обґрунтовані та підлягають задоволенню.
За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Враховуючи те, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ" від 14.04.09 № 361, яка набрала чинності 14.07.09, відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.05 N 1258 у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.09 N 361, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на час подання позову (06.08.09) становив 118,00 грн., а позивач сплатив у розмірі 315,00 грн. (платіжне доручення від 07.07.09 № 4928), то суму 197,00 грн. слід повернути позивачу, про що видати довідку.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 546, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 55, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 76018; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" (юр. адреса: вул. Богунська, 26 В, м. Бровари, Київська область, 07400; фактична адреса: вул. Радистів, 73а, м. Київ, 02089; ідентифікаційний код 33212540) 1 183,46 грн. основного боргу, 710,08 грн. штрафу, 160,95 грн . втрат від інфляції, 30,25 грн. суми 3% річних, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Видати позивачу довідку про повернення з Державного бюджету України зайво сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 197,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя Т.Е. Валєєва
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
_______________________________