Справа № 2а-1734/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2009 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
судді Попової С.А.,
при секретарі Ченгал О.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення недоплаченої суми компенсації на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2008 роки, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання незаконними дій щодо відмови у виплаті компенсації на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закон), стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2008 роки. В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступне. ОСОБА_3 має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 2-Б категорії. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі за текстом - Закон) йому, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, передбачена щорічна компенсаційна виплата за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається на момент виплати. Проте, в порушення вищеназваного Закону, місцеве УПСЗН щорічно виплачувало компенсацію на оздоровлення не в повному обсязі, а саме, за 2003-2005р.р. по 15,70грн., за 2007-2008р. по 75грн. При виплаті компенсацій на оздоровлення відповідач, всупереч ст. 48 названого Закону, користувався підзаконними актами - постановами Кабінету Міністрів України, що є порушенням його конституційних прав, оскільки значно звужує право на отримання матеріальної допомоги. Внаслідок цього позивач недоотримав щорічну компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2003-2005р.р., 2007-2008р.р. в розмірі: (185х3-15,70)+(205х3-15,70)+(290х3-15,70)+(460х3-75)+(605х3-75)=5037,90грн. У зв"язку з відмовомою відповідача вчинити перерахунок і доплату в добровільному порядку, позивач просив стягнути з відповідача недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2008 роки в загальній сумі 5037,90грн.
В судове засідання позивач не з’явився, надавши заяву про вирішення справи у його відсутність, в зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Представник позивача ОСОБА_4, що діє за нотаріально посвідченою довіреністю, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та надала пояснення аналогічні викладеним у позовної заяві.
Представник відповідача - УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради ОСОБА_2, що діє за довіреністю, заперечуючи в судовому засіданні проти пред"явленого позову, пояснив, що за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, фінансуються за рахунок державного бюджету. За Законами України про Державний бюджет України на 2003-2008 рр. Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які за законодавством визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Міністерство праці і соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги на оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, на які затверджені кошториси і які розраховані згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12.07.2005р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. УПСЗН Орджонікідзевського району, діючи в межах своїх повноважень як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, як це передбачено ст. 51 Бюджетного кодексу, здійснило виплату позивачеві ОСОБА_3, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи 2-Б категорії, щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі відповідно до вищезгаданих постанов КМУ № 836 і № 562 у сумах по 15,70грн. за 2003-2005р.р., по 75грн. - за 2007-2008р.р. До того ж, представником відповідача наголошено про пропущення строку звернення позивача із даним позовом до адміністративного суду. У зв”язку з наведеним просив в задоволені позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові пояснення позивача і його представника, письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є громадянином, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році – постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2-Б, що підтверджується копією посвідчення, наявного в матеріалах справи (а.с. 3).
Позивач перебуває на обліку в УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2-Б (евакуйований із зони відчуження у 1986 році), у зв"язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення громадянам, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, в розмірі три мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно з матеріалами справи (а.с. 5) УПСЗН Орджонікідзевського району ОСОБА_3 фактично було виплачено таку допомогу в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України за вищезгаданими постановами № 836 і № 562: за 2003р. - 15,70 грн. (в вересні 2003р.), за 2004 р. - 15,70грн. (в липні 2004р.), за 2005 р.- 15,70 грн. (в серпні 2005р.), за 2007р. - 75грн. (у грудні 2007р.), за 2008 р.- 75грн. (в січні 2009 р).
Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про виплату допомоги в повному обсязі,
відповідач посилається на ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якою передбачено підвищення Кабінетом Міністрів України конкретних розмірів всіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, втілене в положення Постанови КМУ від 26.07.1996р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і згодом, з 2005р. - Постанови КМУ від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров"я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836, постановою Кабінету
Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної
допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом
на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Між тим, з моменту прийняття вказаних постанов встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до принципу верховенства права та законності суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, задекларованого ст. 8 Конституції України, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження КМУ), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України, так і Закону.
У рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень КСУ) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтвердження з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (ч.2 ст. 150)».
Таким чином, оскільки правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, а не постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно із статтею 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Проте, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою
приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-
7 частини 4 статті 48 Закон 796-ХИ в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах
відповідно до мінімальної заробітної плати.
09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». При цьому, КСУ у п. 1 рішення відзначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги положення ст. 92 ч. 1 п. 1 Конституції України, суд приходить до висновку, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005р.р., 2007-2008р.р., здійснена відповідачем у конкретному розмірі в твердій грошовій сумі, визначеній Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в подальшому з 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - є такою, що порушує норми спеціального закону.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів" від 27.06.1996р. стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати та Закони України про державні бюджети за відповідні роки у спірний період, а не вказані Постанови КМУ № 836 і № 562.
Фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до ст. 63 здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених ст. 48 Закону, згідно з цією нормою Закону здійснюють органи соціального захисту населення.
Отже, на відповідача покладений обов’язок здійснення виплати грошової допомоги на оздоровлення саме в розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Адже, дії відповідача в частині фактичної сплати позивачеві щорічної допомоги оздоровлення за постановами КМУ № 836 і № 562 у сумах по 15,70грн. за 2003-2005р.р., 75грн. - за 2007-2008р.р., є такими, що суперечать положенню даного Закону.
За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх, не визнаних і оспорюваних відповідачем, прав, у зв"язку з чим позовні вимоги щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005р.р., 2007-2008р.р. підлягають задоволенню в кінцевій редакції вимог в повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь ОСОБА_3 грошових сум згідно із наступним розрахунком.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2003р. в сумі 15,70 грн. виплачена позивачу в вересні 2003р. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 185 грн., тобто розмір допомоги за 2003 р. повинен складати 555 грн. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2003р., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 539,30грн. (555-15,70).
Щорічна допомога на оздоровлення за 2004р. в сумі 15,70 грн. виплачена позивачу у липні 2004р. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 205 грн., тобто розмір допомоги за 2004р. повинен складати 615 грн. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2004р., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 599,30грн. (615-15,70).
Щорічна допомога на оздоровлення за 2005р. в сумі 15,70грн. виплачена позивачу у серпні 2005 року. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 310грн., тобто розмір допомоги за 2005р. повинен складати 930грн. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2005р., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню914,30грн. (930-15,70).
Щорічна допомога на оздоровлення за 2007р. в сумі 75грн. виплачена позивачу у грудні 2007р. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 460 грн., тобто розмір допомоги за 2007р. повинен складати 1380 грн. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2007р., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1305грн. (1380-75).
Щорічна допомога на оздоровлення за 2008р. в сумі 75грн. виплачена позивачу в січні 2009р. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 605грн., тобто розмір допомоги за 2008р. повинен складати 1815грн. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2008р., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1740грн. (1815-75).
Усього розмір недоотриманої позивачем допомоги на оздоровлення, що повинен сплатити відповідач, складає 5097,90грн.
Доводи ж відповідача про сплив строку звернення позивача із даним позовом, зважаючи на положення п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, ст. 76 ч. 1 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", згідно з якою позовна давність не розповсюджується на категорію справ з вимог щодо відшкодування, зокрема, ядерної шкоди, заподіяної здоров"ю особи, що має місце в даному випадку, суд вважає безпідставними.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у
відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь
держави.
На підставі викладеного, ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
керуючись ст. ст. 8-11, 88, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 недоплачену суму компенсації на оздоровлення за 2003-2005 роки, 2007-2008 роки у розмірі 5097 (п’ять тисяч дев’яносто сім) гривень 90 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя _________________ С.А.Попова
№ 2а-1734/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
27 травня 2009 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
судді Попової С.А.,
при секретарі Ченгал О.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення недоплаченої суми компенсації на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2008 роки, -
В С Т А Н О В И В:
Зважаючи на складність у викладенні постанови в повному обсязі, пов"язаного з потребою в обгрунтуванні доводів сторін і наведенням розрахунків, на що може бути витрачено значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
керуючись ст. ст. 8-11, 88, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 недоплачену суму компенсації на оздоровлення за 2003-2005 роки, 2007-2008 роки у розмірі 5097 (п’ять тисяч дев’яносто сім) гривень 90 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя ______________________ С.А.Попова