ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

27 липня 2006 р.

№ 2-16/5023-2006

 

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого

Кочерової Н.О.

 

суддів:

Рибака В.В. Черкащенка М.М.

 

розглянув касаційну скаргу

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

 

на постанову

від 05.04.2006  Севастопольського апеляційного господарського суду

 

у справі  господарського суду

№ 2-16/5023-2006  Автономної Республіки Крим

 

за позовом

приватного підприємства “Партек”

 

до	суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1

 

про	стягнення 11724,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача       не з'явилися

від відповідача   ОСОБА_2 дов. від 26.07.06

 

ВСТАНОВИВ:

          В січні 2006 року приватне підприємство “Партек” пред'явило в суді позов до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу, який складається з  вартості придбаного товару в сумі 11667,52 грн., трьох відсотків річних у розмірі 31,90 грн., індексу інфляції в розмірі 24,90 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що згідно укладеного з відповідачем договору від 17.10.2004 № НОМЕР_1 останньому було передано товар, який він повинен прийняти та оплатити, однак в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2006 (суддя Омельченко В.А.)  позов задоволено.

Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 11667,52 грн. основного боргу, 24,90 грн. індексу інфляції та 31,90 грн. 3% річних та судові витрати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.04.2006 (судді: Плут В.М. -головуючий, Гонтар В.І., Щепанська О.А.) рішення залишено без змін.

Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін, господарські суди виходили з обґрунтованості позовних вимог, оскільки заборгованість відповідача підтверджується товарно-транспортними накладними та підписаним обома сторонами  актом звірки.

В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить скасувати рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.111¹⁰ ГПК України підстави для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

  Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2006 року  порушено провадження і призначено справу до розгляду на 06.02.2006 року, при цьому явку представників сторін визнано обов'язковою.

Під час розгляду справи 06.02.2006 року у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено на 20.02.2006 року.

При цьому пунктами 2 і 3 резолютивної частини цієї ухвали суд визнав явку сторін обов'язковою і повторно зобов'язав відповідача представити суду відзив на позовну заяву у порядку ст. 59 ГПК України.

Пункт 1 ст.77 ГПК України передбачає, що нез'явлення в судове засідання представників сторін є підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідно до п.3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 із змінами та доповненнями ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається  службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

В матеріалах справи такі повідомлення відсутні.

З урахуванням наведеного не можна погодитись з висновком господарського суду щодо належного повідомлення відповідача про місце і час слухання справи.

Розглянувши  справу  у  відсутності суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1,  господарський  суд  порушив  вимоги  ст.ст.  4², 4³  Господарського  процесуального кодексу  України  щодо  рівності  всіх  учасників  судового  процесу  перед  законом  і  судом,  а також  принципу   змагальності.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Залишаючи рішення без змін, яким задоволено позов і стягнуто з СПД ОСОБА_1 заборгованість, апеляційний господарський суд посилався на те, що заборгованість підтверджена матеріалами справи, а саме укладеним між сторонами договором, товарно-транспортними накладними та актом звірки, підписаним обома сторонами.

При цьому суд другої інстанції не взяв до уваги вимоги ст. 34 ГПК України про належність доказів (справа розглянута  по копіям договору, накладних, акту звірки взаєморахунків), які посвідчені тільки однією стороною по справі - позивачем, а оригінали документів які б свідчили про поставлений товар та розрахунки за нього, судом не були витребувані.

Разом з тим, суд другої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що він не підписував договір № НОМЕР_1 від 07.10.2004, акт та інші документи, оскільки не мав підстав для сумнівів в автентичності підпису СПД ОСОБА_1

У відповідності з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що  виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Дослідження питання автентичності підпису потребують спеціальних знань, і тому апеляційному господарському суду необхідно було призначити експертизу.

Відповідно з ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, судові рішення не можна визнати законними, а тому вони підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, витребувати у сторін належні докази в оригіналах і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами справи.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ -111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                       

 ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову від 05.04.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення від 20.02.2006 господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-16/5023-2006 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Головуючий                                                                           Н. Кочерова

 

С у д д і:                                                                                   В.Рибак

                                                                                               

                                                                                                 М. Черкащенко