Справа №2-20/09

копія

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2009  року Кіровський районний суд  м.Кіровограда в складі :

головуючого судді - Куценка О. В.

при секретарі  - Бібіковій Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та визнання недійсним рішення третейського суду,

Встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати два двоповерхових будинки по АДРЕСА_1 в м.Кіровограді спільною сумісною власністю. Порядку розподілу майна подружжя визнати за позивачем, з урахуванням інтересів дитини, право власності на 2/3 частини  вказаних будинків, виділивши в натурі один житловий будинок. Окрім того, в порядку поділу майна подружжя просить визнати, з урахуванням інтересів дитини, право власності на 2/3 частини автомобілів, кафе "Кримські вина", ТОВ "Лотос".

В подальшому, 20.12.2006 року, позивач доповнила позовні вимоги та просить визнати недійсним та розірвати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 в  м.Кіровограді. (а.с.51, 55 т.1). Заявою від 13.10.2009 року позивач зменшила розмір позовних вимог, а саме, зменшила перелік майна подружжя яке підлягає розподілу та просить визнати за собою право власності на ? частину літньої кухні-сауни та басейну по АДРЕСА_1 в м.Кіровограді. (а.с 29 т.2). Окрім того, наполягає на визнанні недійсним та розірванні договору дарування домоволодіння.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити. Вимоги в частині визнанні права власності на частку в спільному майні подружжя пояснює тим, що літня кухня-сауна та басейн будувалися в період перебування в шлюбі з ОСОБА_2 , а тому є спільним майном подружжя і при поділі майна частки дружини та чоловіка є рівними. В частині визнання недійсним та  розірвання договору дарування, пояснила суду, що окрім будинку, ОСОБА_2 було подаровано літню кухню-сауну та басейн, які є спільним майном подружжя, а тому, при їх відчуженні повинна бути надана її згода. Будь-якої згоди на дарування вказаних надвірних споруд вона не давала. Окрім того, угода була укладена в період накладення арешту на майно, а відтак, дане майно було обмежено в обігу і не могло бути продано.

Відповідач ОСОБА_2 з вимогами не погодився, посилаючись на те, що надвірні будівлі та споруди не можуть бути об’єктом права приватної власності. Крім того, вказує, що літня кухня-сауна побудована після виїзду відповідача на інше постійне місце проживання, а тому не може бути спільним майном подружжя. При цьому, погодився з тим, що басейн був побудований в період шлюбу.

Відповідач ОСОБА_3 дотримується тієї ж позиції.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, підтвердили факт того, що літня кухня-сауна будувалася в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Окрім того, свідок ОСОБА_6. повідомила суду, що ОСОБА_1 безпосередньо привозила з Республіки Польща будівельні матеріали для оздоблення літньої кухні-сауни.

Заслухавши пояснення сторін, свідків дослідивши письмові матеріали суд встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.07.1993 року по 27.09.2004 року (а.с.9).  

Відповідно до ст. 22 КпШС України  майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Аналогічні положення містяться в ст. 60 СК України.

Відповідно до ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Згідно наданої технічної документації ОСОБА_2 був власником домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Кіровограді, яке розташоване на земельній ділянці та має господарсько-побутові будівлі, що в розумінні ст. 381 ЦК України є садибою.

Відповідно до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.  Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, надвірні споруди слугують  задовольняє потреб особи в її господарській чи побутовій діяльності, а тому є приналежностями.  Згідно технічного паспорту на домоволодіння літня-кухня та басейн є надвірними спорудами, які входять в склад домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Кіровограді. Відтак, кухня-сауна та басейн не можуть бути окремими об’єктами нерухомості, право власності на яке реєструється БТІ.  Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на літню кухню та басейн слід відмовити.

Не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним та розірвання договору дарування з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 2.06.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Кіровограді. Даний договір, рішенням третейського суду визнано дійсним та за ОСОБА_3 визнано право власності на дане домоволодіння.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідчать, що договір реально був укладений та виконаний..

Підстави розірвання договору дарування передбачені ст. 727 ЦК України. Дана норма надає право розірвати договір дарування лише дарувальнику. Позивач по справі не є дарувальником, а тому не може ставити вимогу про розірвання договору дарування.

Підставою для визнання договору дарування недійсним, позивач зазначає те, що ОСОБА_2 було подароване майно, яке належало на праві спільної сумісної власності подружжя. Дане майно подаровано без згоди позивача, а тому даний договір на думку позивача має бути визнано недійсним. ОСОБА_1 не є стороною за даним договором, а тому не може ставити питання про визнання даного договору недійсним чи  його розірвання. Окрім того, доказів належності подарованого майна подружжю, суду надано не було. посилання позивача на наявність арешту на майно в період укладення договору дарування, спростовується матеріалами справи.

За даних обставин, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати слід залишити по фактично понесеним.

На підставі ст. 22 КпШС України, ст. 60 СК України, ст.ст. 186, 381, 717, 727 ЦК України, керуючись ст. 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та визнання недійсним рішення третейського суду – відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області протягом одного місяця з дня його проголошення, шляхом подачі заяви про  апеляційне оскарження протягом перших 10-ти діб та апеляційної скарги протягом наступних 20-ти діб.

Суддя Кіровського

районного суду                 підпис                 О.В. Куценко

м. Кіровограда

    Згідно з оригіналом

Суддя Кіровського

районного суду                                     О.В. Куценко

м. Кіровограда